Ухвала суду № 56748425, 24.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1952/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2, Приватного підприємства «ВИТА-МЕД» до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, за участю третьої особи ОСОБА_4 з самостійним позовом до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, Приватне підприємство «ВИТА-МЕД» про визначення частки співвласників та припинення право власності на частку у спільному майні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року про забезпечення позову,

встановила:

У провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ПП «ВИТА-МЕД» до ОСОБА_3 про визнання одностороннього правочину недійсним.

В межах цієї справи, ОСОБА_6 звернувся із самостійним позовом до ОСОБА_2, в якому просить визначити частки співвласників у спільній частковій власності - ПП «ВИТА-МЕД», з урахуванням вкладу кожного співвласника до статутного капіталу підприємства: ОСОБА_2 5 000 грн., що відповідає частки 1,45%; ОСОБА_4 - 341 000 грн., що відповідає частки 98,55 % єдиного майнового комплексу приватного підприємства. Просить в порядку визначеному ст.365 Цивільного кодексу України припинити право власності ОСОБА_2 на частку у спільному майні - ПП «ВИТА-МЕД», з урахуванням того, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі.

ОСОБА_4 надав до суду заяву про забезпечення його позову, яку мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 як засновник та директор приватного підприємства, на протязі тривалого часу не виконує свої обов'язки та перешкоджає підприємству у нормальній роботі. Посада директора використана відповідачем у власних корисних цілях з метою рейдерського захоплення майнового комплексу. Зокрема, 15.05.2015 ОСОБА_2 намагався здійснити у Відділі державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських об`єднань Реєстраційної служби Біляївського МУЮ в Одеській області реєстрацію сфальсифікованого протоколу загальних зборів власників ПП «ВИТА-МЕД» нібито проведених 30.04.2015 та статут у новій редакції згідно з якими відповідач є одноособовим власником підприємства із статутним капіталом 1 000 000 грн. та основними засобами вартістю 4 779 400 грн. За наведеними фактами, слідчими СВ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області провадиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12014160250000972 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України; №12014160250001428 за ч.1 ст.175 КК України; №42014000000599 за ч.5 ст.191 КК України; №12015160250000583 за ст.205-1 КК України, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань. ОСОБА_2 має у своєму розпорядженні печатку підприємства, тому існує реальна загроза відчуження третім особам майна підприємства, тобто штучного створення відповідачем ситуації, яка може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за моїм позовом.

З метою не допущення неправомірних дій з боку відповідача, ОСОБА_4 просив вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на єдиний майновий комплекс ПП «ВИТА-МЕД» та заборони відповідачу та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти будь-яки дії щодо підприємства, як єдиного майнового комплексу, зокрема та не виключно, провадити реєстрацію змін у статутних документах, посвідчення та державну реєстрацію правочинів щодо майна та майнових прав, в тому числі будь-яких правочинів з передачі майна або його частини у володіння, користування, власність третіх осіб, змінювати порядок роботи підприємства, його штатний розклад, видавати накази та розпорядження щодо трудового колективу та окремих робітників, розпоряджатися коштами підприємства.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Вжито міри забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток співвласників, та про припинення права на частку у спільному майні, у наступний спосіб: накладено арешт на єдиний майновий комплекс ПП «ВИТА-МЕД»; заборонено відповідачу та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти будь-яки дії щодо ПП «ВИТА-МЕД», як єдиного майнового комплексу, зокрема та не виключно, провадити реєстрацію змін у статутних документах, посвідчення та державну реєстрацію правочинів щодо майна та майнових прав, в тому числі будь-яких правочинів з передачі майна або його частини у володіння, користування, власність третіх осіб, до закінчення розгляду справи по суті.

Вважаючи ухвалу суду незаконною представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушенням судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Свої вимоги ОСОБА_5 мотивує тим, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають ПП «ВИТА-МЕД» здійсненню господарської діяльності та накладаючи арешт на майновий комплекс підприємства, судом першої інстанції порушені норми законодавства, які передбачають забезпечення саме майнового позову шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, тоді як предметом позову є немайнові вимоги. Також вказує, що районний суд не зясував, чи мають місце обставини, на які посилається ОСОБА_4 у своїй заяві та висновки суду щодо наявності підстав для забезпечення позову ОСОБА_4 суперечать наявним в матеріалах справи доказам про відсутність правового звязку між ОСОБА_4 та ПП «ВИТА-МЕД» та зазначає, що оскаржувана ухвала винесена суддею, якому неодноразово заявлявся відвід на підставі обставин, які на думку апелянта, викликали сумніви у неупередженості судді.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які повязані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно у вигляді єдиного майнового комплексу ПП «ВИТА-МЕД», суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту не може негативно відобразитися на діяльності ПП «ВИТА-МЕД» та спричинити збитки, як зазначеному Приватному підприємству, так і його працівникам, але всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України не навів мотивів з яких він дійшов до таких висновків.

Крім того, забороняючи відповідачу та будь-яким іншим фізичним та/або юридичним особам вчиняти будь-яки дії щодо ПП «ВИТА-МЕД», як єдиного майнового комплексу, суд першої інстанції не зясував питання про те, чи не перешкоджають такі заходи забезпечення позову господарській діяльності підприємства у розумінні п.п.4-5 вказаного вище Пленуму Верховного Суду України.

Суд першої інстанції на вказані вище обставини не звернув належної уваги, не встановив відповідність виду забезпечення позову самим позовним вимогам.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 08.06.2015 року була задоволена заява ОСОБА_4В від 03.06.2015 року про забезпечення позову. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.11.2015 року зазначена ухвала від 08.06.2015 року була скасована в тому числі з підстави не зясування районним судом питання про те, чи не перешкоджають прийняті заходи забезпечення позову господарській діяльності підприємства, та справа направлена до суду першої інстанції для нового розгляду по суті. Але в подальшому, не розглянувши по суті питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_4В від 03.06.2015 року після скасування ухвали від 08.06.2015 року, районний суд розглянув уточнену заяву ОСОБА_4В від 21.12.2015 року про забезпечення позову та виніс оскаржувану ухвалу, не врахувавши зауваження, зазначені в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 25.11.2015 року.

Крім того, коллегія суддів звертає увагу, що заходів забезпечення позову вжито за заявою ОСОБА_4, однак матеріали справи не містять доказів, що його позов прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження.

Відповідно до ч. 3 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню та переданню на новий розгляд до суду першої інстанції, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року про забезпечення позову скасувати і передатипитання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.М.Таварткіладзе

ОСОБА_7