Ухвала суду № 56747377, 28.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9874/14-к 28.03.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Значок І.С.,

суддів: Куценко О.В., Семенчука О.В.,

за участю секретаря Чоботарнко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150020003291 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2015 року, яким:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3;

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

захисник ОСОБА_3

Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого.

Просить застосувати до призначеного покарання ст.69 КК України.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.186 КК України з призначенням покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.

Вважає призначене покарання надмірно суворим.

Зазначає, що суд недостатньо врахував помякшуючу покарання обставину - визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, взагалі не враховано, що ним повністю відшкодовано потерпілій ОСОБА_4 завдану шкоду у розмірі 29000 грн. та потерпілій ОСОБА_5 - у розмірі 6600 грн., а також думку обох потерпілих суворо не карати обвинуваченого.

Також суд полишив поза увагою, що на його утриманні є четверо неповнолітніх дітей, що є обставиною, яка помякшує покарання. Цю обстваниу також, відповідно до п.5 ч.1 ст.66 КК України, можна визнати, як вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 4 червня 2014 року, біля 3 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою з іншою невстановленою особою та знаходячись на перехресті вулиць 2-га Слобідська і Потьомкінська у м. Миколаєві, з метою відкритого заволодіння чужим майном, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя, а саме, схопивши рукою ззаду за шию ОСОБА_4 і, причинивши їй фізичний біль, відкрито заволодів - зняв з вух золоті сережки, вагою 4,16 гр., вартістю 1414 грн. 40 коп., потім зняв з руки золотий браслет, вагою 23,06 гр., вартістю 7840 грн. 40 коп., після зняв з пальців зняв золоту каблучку, вагою 4,81 гр., вартістю 1635 грн. 40 коп., і золоту каблучку, вагою 2,5 гр., вартістю 850 грн.

У цей час інша невстановлена особа, скориставшись безпорадним станом потерпілої, зняла з її шиї золотий ланцюжок, вагою 50,87 гр., вартістю17295 грн. 80 коп.

Цими діями обвинувачений та інша невстановлена особа спричинили потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 29036 грн.

Крім того, 12 червня 2014 року, біля 3 год. 30 хв., ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з іншою невстановленою особою, знаходячись біля вхідних воріт будинку № 55 по вул. Десантників у м. Миколаєві, з метою відкритого викрадення чужого майна, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоровя, до ОСОБА_5, яка намагалась зачинити ворота свого будинку, схопив її за шию і притиснув до воріт, спричинивши їй фізичний біль. Після чого інша невстановлена особа, скориставшись безпорадним станом потерпілої, відкрито заволоділа - зняла з обох її рук 5 золотих каблучок, чим потерпілій ОСОБА_5 спричинено майнову шкоду на загальну суму 5270 грн.

Вчинене обвинуваченим кваліфіковане судом за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, думку захисника про задоволення апеляції обвинуваченого, прокурора - про залишення оскаржуваного вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини провадження, доведеність винуватості ОСОБА_1, кваліфікація ним скоєного у скарзі не оспорюються, внаслідок чого, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому, суд у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину, обставини вчинення, а саме відсутність шкоди здоровю потерпілих та відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, наявність помякшуючої покарання обставини визнання вини, дані про особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання позитивно.

На думку колегії суддів врахувавши вищенаведене, а також те, що вчинено два епізоди умисного тяжкого злочину, повязаного з насильством, та за обставин, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, яке відповідає ступнею тяжкості вчиненого ним злочину та його особі і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстави для його помякшення, у тому числі із застосуванням правил ст.69 КК України, про що просить апелянт, відсутні.

Доводи у скарзі, що суд недостатньо врахував задовільну характеристику обвинуваченого, відшкодування ним майнової шкоди є не суттєвими, оскільки внаслідок врахування саме цих обставин ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин визначене майже у нижчій межі санкції кримінального закону.

Посилання на утримання чотирьох неповнолітніх дітей, що на думку апелянта є обставиною, яка помякшує покарання, а також підтверджує його скрутне становище, через яке було вчинено злочини, не є переконливими, оскільки наявність дітей, хоча і належним чином підтверджено, проте в матеріалах провадження відсутні, дані, що ці діти знаходяться на утриманні обвинуваченого.

Крім того, суд зважує на те, що відсутні перешкоди для працевлаштування обвинуваченого з метою утримання його неповнолітніх дітей, тому такий спосіб утримання сімї як вчинення насильницьких злочинів не є тією обставиною, яка виправдовує злочинні дії обвинуваченого та істотно впливає на міру покарання.

Щодо думки потерпілих суворо не карати ОСОБА_1, то зважаючи на санкцію ч.2 ст.186 КК України, яка передбачає покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, призначене обвинуваченому покарання у розмірі, наближеному до мінімального, не можна вважати суворим.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про наявність у провадженні обставин для помякшення покарання є необгрунтованими.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі. Тому, обвинуваченому слід зарахувати строк попереднього увязнення у даному провадженні у строк відбування покарання у виді позбавлення волу у передбачений законом спосіб.

Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 - без зміни.

Строк відбування покарання обчислювати з 12.06.2014р.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 Вахіду Сейфаддін-огли строк попереднього увязнення з 12.06.2014р. по 10.08.2015р. та з 25.02.2016р. по 28.03.2016р. включно у строк відбуття призначеного вироком покарання у виді позбавлення волі із рахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

Головуюча

Судді: