Рішення № 56745511, 28.03.2016, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 636/5534/15-ц

Номер провадження 2/633/44/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

28 березня 2016 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі судового засідання - Меденець Т.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України

про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

3 лютого 2016 року до суду надійшла зазначена позовна заява (а.с. 1-3, 15-17), у якій позивачі просили про наступне:

- встановити (визнати) факт порушення Чугуївським міським судом Харківської області їхнього права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом, Конвенція) при розгляді цивільної справи № 636/5302/13ц;

- стягнути з Чугуївського міського суду Харківської області на користь позивачів по 200000 гривень кожному з метою відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю цього суду, та зобовязати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів у наведеному вище розмірі з відповідного рахунку державного бюджету.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що у листопаді 2013 року вони звернулись з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Після визначення підсудності апеляційним судом Харківської області справу було направлено для розгляду до Чугуївського міського суду Харківської області (далі за текстом, справа № 636/5302/13-ц). Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 3 грудня 2013 року їхній позов було повернуто, як неподаний, а ухвалою цього ж суду від 13 червня 2014 року позов було залишено без розгляду, обидві ухвали були скасовані апеляційним судом Харківської області як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права. Позивачі двічі заявляли відвід суддям Чугуївського міського суду Харківської області, обидві заяви були задоволені. Лише 28 лютого 2015 року справу було розглянуто по суті, у позові було відмовлено. Проте, 28 жовтня 2015 року апеляційним судом Харківської області зазначене рішення також було скасовано як незаконне у звязку з тим, що позовні вимоги фактично не були розглянуті, а судом було надано оцінку не тим обставинам, на які посилались позивачі. Крім того, позивачі посилались на визначення складу суду з порушенням вимог статті 11-1 Цивільного процесуального кодексу України. Наведені вище обставини позивачі вважали такими, що призвели до порушення їхнього права на доступ до правосуддя та на справедливий суд внаслідок порушення розумного строку розгляду справи упередженим неустановленим законом судом. Свої доводи позивачі обґрунтовували положеннями статей 6, 13, 41 Європейської Конвенції про захист основних свобод та прав людини, статями 8, 9 Конституції України, статтею 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статями 2, 8, 11-1, 157 Цивільного процесуального кодексу України, постановами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 19 грудня 2014 року «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» та № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення».

Доводи позивачів щодо розміру моральної шкоди, якої вони зазнали, обґрунтовані статтею 41 Конвенції та практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішеннями у справах «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року, «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, «Цимерман і Штайгер проти Швейцарії» від 13 липня 1983 року. Позивачі зазначали, що не завжди можна підтвердити моральні страждання конкретними доказами, але це не повинно перешкоджати присудженню адекватної грошової компенсації за скоєне правопорушення, зокрема, за порушення права на судочинство в розумний строк незалежно від кінцевого результату вирішення цивільної справи. Позивачі оцінили моральну шкоду, завдану їм Чугуївським міським судом Харківської області, у розмірі 200000 гривень кожному з огляду на середній розмір компенсацій, які присуджує Європейський суд з прав людини у тих справах, в яких встановлено порушення державою статті 6 Конвенції з огляду на напрасні розтрати заявниками засобів, сил, часу та нервової енергії.

Позивачі в судове засідання не зявились, про дату та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином (а.с. 30-32, 39, 41, 42, 84-86, 88-89), про причини неявки суду не повідомили, просили слухати справу за їхньої відсутності (а.с. 3, 17). Відповідно до положень статей 12, 13, 14, 18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» ухвалою суду від 12 лютого 2016 року (а.с. 25-26), яка була отримана позивачами (а.с. 30, 31, 32), їм було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судом безоплатного захисника та розяснено порядок отримання безоплатної правової допомоги, проте, позивачі не повідомили суд, чи вони реалізували надане їм державою право, у звязку з чим, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивачів та їхнього представника.

Відповідач Чугуївський міський суд Харківської області, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с. 30, 43, 83, 87), явку представника у судове засідання не забезпечив, проте, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 46), проти задоволення позову заперечував (а.с. 47-50). В обґрунтування своєї позиції посилався на вимоги статей 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України та розяснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якими передбачено можливість відшкодування особі моральної шкоди, завданої, зокрема, незаконними діями, бездіяльністю або рішеннями суду на загальних підставах, тобто за наявності у постраждалої особи втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, протиправного діяння та вини заподіювача, а також причинного звязку між цим діянням та завданою шкодою. Відповідач зазначав, що справа № 636/5302/13-ц була розглянута без невиправданих зволікань, в розумний строк, тобто у такий строк, що був обєктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень, розгляду і вирішення справи. Визначення складу суду відбувалось відповідно до статті 11-1 Цивільного процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідач Державна казначейська служба України, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином (а.с. 33, 40, 81, 89), про причини неявки суду не повідомила, у звязку з чим, суд відповідно до частини четвертої статті 169 Цивільного процесуального кодексу України розглянув справу за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до частини 2 статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25 листопада 2013 року до Чугуївського міського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, яка ухвалою цього ж суду від 26 листопада 2013 року була залишена без руху (а.с. 52-53), а ухвалою від 3 грудня 2013 року визнана неподаною та повернута позивачам (а.с. 54-55). Справі було привласнено номер 636/5302/13ц.

26 лютого 2014 року ухвалою апеляційного суду Харківської області було скасовано ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 3 грудня 2013 року як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права, та направлено справу на новий розгляд до цього ж суду (а.с. 60-62).

26 березня 2014 року ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/5302/13ц було задоволено заяву позивачів про відвід головуючому судді Бондар С.Б. (а.с. 63). Після перерозподілу справу № 636/5302/13ц було призначено судді Ганенко Т.С.

13 червня 2014 року ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/5302/13ц позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду (а.с. 64).

6 серпня 2014 року ухвалою апеляційного суду Харківської області було скасовано ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2014 року як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права, та направлено справу на новий розгляд до цього ж суду (а.с. 65-66).

26 березня 2014 року ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/5302/13ц було задоволено заяву позивачів про відвід головуючому судді Ганенко Т.С. (а.с. 63). Після перерозподілу справу № 636/5302/13ц було призначено судді Слурденку О.І.

20 лютого 2015 року рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди було відмовлено (а.с. 68-73).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року скасовано рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2015 року як таке, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права, у позові було відмовлено з інших підстав (а.с. 74-80).

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі в цій частині, при цьому виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі обґрунтовують завдану їм моральну шкоду незаконними діями та бездіяльністю Чугуївського міського суду Харківської області під час розгляду цивільної справи № 636/5302/13ц, які полягали в обмеженні їхнього права на доступ до правосуддя, порушенні розумних строків розгляду справи та у розгляді справи неустановленим законом судом, що призвело до порушення права позивачів на справедливий суд, яке закріплено у статті 6 Конвенції.

Виходячи з аналізу статтей 62, 126, 129 Конституції України та розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», рішення суду та будь-які дії (бездіяльність) суду у питаннях здійснення правосуддя, повязані з підготовкою та розглядом справи не можуть бути предметом оскарження (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Законність рішень суду першої інстанції, зокрема, в частині дотримання норм матеріального та процесуального права, може бути перевірено виключно в рамках апеляційного чи касаційного провадження в порядку, передбаченому главами 1, 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 18 постанови № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у разі виявлення під час апеляційного чи касаційного розгляду справи фактів невиправданого порушення суддями процесуальних строків здійснення цивільного судочинства судам апеляційної та касаційної інстанцій необхідно застосовувати право на постановлення окремих ухвал.

На теперішній час ухвалам Чугуївського міського суду Харківської області від 3 грудня 2013 року та 13 червня 2014 року та рішенню цього ж суду від 28 лютого 2015 року вже надано оцінку апеляційним судом Харківської області, який зазначені рішення скасував як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Повноваженнями проведення перевірки щодо порушення суддями Чугуївського міського суду Харківської області права позивачів на доступ до правосуддя та розгляд їхнього позову протягом розумного строку, а також ухвалення з цього питання відповідного висновку належать Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, яка в порядку, встановленому статтями 93-95 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на підставі звернення громадянина в рамках дисциплінарного провадження наділена правом надати оцінку безпосередньо діям суддів. Оскільки відповідно до статті 92 цього ж Закону незаконна відмова в доступі до правосуддя, безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, умисне або у звязку з очевидною недбалістю допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод, можуть бути підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Інших процедур встановлення фактів порушень судами (суддями) норм матеріального та процесуального права, прав громадян, гарантованих міжнародними договорами, Конституцією України та законами України, чинним законодавством України не передбачено.

За таких обставин, суд позбавлений права надавати оцінку діям та бездіяльності Чугуївського міського суду Харківської області, які були вчинені ним в ході судового розгляду по суті справи № 656/5302/13ц, на предмет їхньої відповідності Конвенції та законам України.

Разом з тим, в порядку, передбаченому частиною шостої статті 1176 Цивільного кодексу України, суд може розглядати лише ті позови, предметом яких є інші дії чи бездіяльність суду (судді), які не повязані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності, і якщо вина суду (судді) встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду. Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Доводи позивачів щодо можливості застосування національними судами безпосередньо положень Конвенції щодо встановлення фактів порушення іншими судами її норм або протоколів до неї, а також призначення потерпілій стороні справедливої сатисфакції, не мають правового обґрунтування.

Виходячи з вищевикладеного, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), повязаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами Цивільного процесуального кодексу України чи іншими законами України не передбачено.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Чугуївського міського суду Харківської області, Державної казначейської служби України про встановлення факту порушення права на справедливий суд та відшкодування моральної шкоди - закрити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні, з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: