Ухвала суду № 56744809, 21.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/815/16 Головуючий І інстанції -

Справа: №630/374/15-ц ОСОБА_1

Категорія:договір Доповідач Міненкова Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого-судді: Міненкової Н.О.

суддів: Зазулинської Т.П.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Гончар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-2014», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаланга», Приватне підприємство «Спіка» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 з вище зазначеним позовом, в обґрунтування позовних вимог посилався на те що, 05.06.2014 року між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_3 в порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку» був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та рухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1000, відповідно до умов даного договору позивач продав (передав у власність) відповідачу АЗС з магазином «А-1» загальною площею 107,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою : Харківська область, м. Люботин, вул. Полтавський шлях, 2-В, та рухоме майно, а саме: ємність АЗП РГС-20 - 5 шт., резервуар для СУГ-10 м.куб (газ) - 1 шт., касовий апарат Марія - ЛТ-МТМ-ПОС - 1 шт., касовий апарат Марія -301 МТМ -1 шт., пульт ТиИнТи - 2 шт., довгий пістолет-1 шт., стаціонарний заправщик газу - 1 шт., ТРЛ Wsne Lresser тип 487-4-2 - 2 шт.; навіс літ. «Б» - 1 шт., навіс літ. «Б1», арт. свердловина літ. «К» - 1 шт., колонка для пального літ. «К-1» - 2 шт., виносний пістолет літ. «К-3» - 1 шт., зл.яма літ «Язл» - 1 шт., бензиновловлювач літ. «Я1» - 1 шт., колодязь для стічних вод літ. «Я2» - 1 шт., пожежний резервуар літ. «ЯЗ» - 1 шт., пожежний резервуар літ. «Я4» - 1 шт., резервуар для пального літ. «Я5» - 1 шт., резервуар для пального літ. «Я6» - 1 шт., резервуар для пального літ. «Я7» - 1 шт., резервуар для пального літ. «Я8» - 1 шт., а Відповідач зобов'язався сплатити за нього обговорену суму - 552 732,22 гривні.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 року за № 79 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ» «Актив-Банк», згідно з яким з 03.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Актив-Банк».

Відповідно до ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у межах наданих даним законом повноважень Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Акти-Банк»- ОСОБА_4 здійснено аналіз (перевірку) зазначеного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та рухомого майна, та встановлено що даний договір укладений неправомірно з допущенням значних порушень вимог закону.

В обґрунтування порушень укладання даного договору позивач зазначає про те, що по-перше не був дотриманий порядок реалізації заставленого нерухомого та рухомого майна, встановлений ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень», по друге відповідач не здійснив оплату нерухомого та рухомого майна згідно укладеного договору, в результаті чого банком фактично здійснена безоплатна передача майна, що перебувало у заставі та фактично відмовилось від власних майнових вимог до ТОВ «Фаланга» як майнового поручителя ТОВ «Спіка».

В ході судового засідання до справи було залучено у якості відповідача ТОВ «Роял-2014», та третіх осіб- ТОВ «Фаланга», та ПП «Спіка».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, представники відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечували, посилались на відсутність порушень при укладенні даного договору, та на те що всі вимоги даного договору ОСОБА_3 виконав у повному обсязі. Щодо сплати коштів за даним договором пояснили, що частина коштів була списана з рахунку ОСОБА_3 , а залишок 5150, 62 грн. він вніс у касу, та листом від ПАТ «КБ «Актив-Банк» був повідомлений про виконання умов спірного договору.

Представником 3-ї особи ТОВ «Роял -2014» подані заперечення на позовну заяву, в яких він зазначає що відсутні підстави для задоволення даного позову, що спірне майно було передано і залучено до статутного капіталу. Вони є добросовісними користувачами цього майна.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Актив-Банк» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «КБ «Актив-Банк» звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та зазначає про порушення судом норм процесуального права та посилається на неповне зясування обставин справи, та на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводить ті ж підстави що і в суді першої інстанції, зазначаючи про відсутність законних підстав для укладення даного договору, та не сплату відповідачем ОСОБА_3 суми за даним договором, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, судова колегія не знаходить підстави для скасування рішення суду .

Звертаючись з позовними вимогами про визнання правочину недійним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину представник позивача посилався на те, що зазначене вище майно перебувало у заставі банку в рахунок забезпечення належного виконання зобовязання ПП «Спіка» за договором кредиту від 16.10.2013 року. Договір застави було укладено з власником майна ТОВ «Фаланга». Вартість предмета застави визначена за домовленістю сторін (а.с.26).

Статтею 8.4.2 Договору застави передбачено позасудовий спосіб стягнення на предмет застави, а саме продаж Заставодержателем Предмета застави шляхом укладення договору купівлі продажу з іншою особою покупцем або на публічних торгах (а.с.30).

Як на порушення в позовній заяві представник позивача вказував на те, що Банком одночасно з надсиланням повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання не здійснив реєстрацію в Державному реєстрі обтяження рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Вимога №-186/11-6 від 23.01.2014 року була підписана регіональним директором керуючим відділенням №-46 ПАТ «КБ «Актив-Банк» ОСОБА_5, яка не була уповноважена Банком на підписання та направлення клієнту боржнику будь яких вимог.

При укладанні договору купівлі продажу Банком порушені вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяження рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави рухоме майно.

За договором купівлі продажу п.2.3 покупець зобовязався здійснити оплату у розмірі зазначеному в п.2.1 договору на рахунок №-290973014456 Банку до 28 серпня 2014 року. Між тим, з копії виписки зазначеного рахунку за період з 20.05.2014 року по 28.08.2014 року кошти на оплату за договором від ОСОБА_3 не надходили, а право власності за ним зареєстроване в то й же день.

Вважав також, що правочин є нікчемним в силу ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в якому зазначено вісім пунктів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про безоплатність договору спростовуються наданими представником відповідача доказами, а саме:

договором застави від 05.06. 2014 року між ПАТ КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_3, згідно якого забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань за спірним договором купівлі продажу є майнові права на грошові кошти, що розміщені на вкладному рахунку №-26300503442292 у позивача у розмірі 47000 доларів США, а також нараховані на них проценти, які належать відповідачу на підставі договору строкового вкладу «Актив прибутковий» №-ДФО-46 від 29.05.2014 року (т.1 стор. 172-177)

повідомленням банку на адресу ОСОБА_3 від 18.07.2018 року про набуття прав на грошові кошти, що є предметом застави (т.1 а.с.196),

меморіальним ордером №-6949 від 31.07.2014 року про списання коштів що належали ОСОБА_3 згідно повідомлення про набуття прав від 18.07.2014 року (т.2 а.с. 31,32),

актом звірки розрахунків від 21.07.2015 року між сторонами.

копією квитанції від 23.07.2014 року, згідно якої ОСОБА_3 вніс решту суми у розмірі 5150,62 грн. до каси банку (т.1 а.с. 185-221).

Тобто, судом було встановлено, що 22 травня 2014 року між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі продажу АЗС, в якому визначена ціна позову 47000,00 грн.

Пунктом 2.4 договору купівлі продажу, виконання зобовязань щодо здійснення оплати вартості майна забезпечувалося заставою Покупцем майнових прав на вклад, що розміщений у Продавця в розмірі не менше 47000,00 дол. США, згідно Договору строкового вкладу №-ДФО046-178887 від 29 травня 2014 року. 05.06.2014 року було укладено договір застави на майнові права на вклад, що розміщений в Банку. За п.4.1 цього договору застави ОСОБА_3 передав у заставу Банку права на грошові кошти в розмірі 47000,00дол. США , з правом договірного списання коштів. 18.07.2014 року відповідач отримав від Банку повідомлення про набуття прав на списання коштів, у звязку з чим 21.07.2014 року було складено акт звіряння взаєморозрахунків і 23.07.2014 року ОСОБА_3 погасив залишок в сумі 5150,62 грн. за квитанцією Банку №-1046. Листом від 07.08.2014 року Банк повідомив про виконання умов договору купівлі продажу.

З пояснень представника позивача від 16.10.2015 року вбачається, що останній підтвердив факт списання внутрішніми транзакціями Банку грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_3 в рахунок погашення зобовязань, але це відбулося 31.07.2014 року, що підтверджується меморіальним ордером №-6949 від 31.07.2014 року (а.с.31 т.2) і на той час вже діяла постанова Національного Банку України №-382/БТ від 26.06.2014 року «Про внесення змін до постанови Правління НБУ №-349/БТ від 12.06. 2014 року, якою визначено, що погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на обєкти застави здійснювати за погодженням з куратором Банку (а.с. 2-9 т.2).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Люботинського районного суду Харківської області від 24 лютого 2015 року, яке було залишено без змін ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2015 року було відмовлено в задоволенні позову про визнання правочину договору купівлі продажу від 05 червня 2014 року нікчемним. Суди виходили з того, що договір купівлі продажу посвідчено нотаріально, зареєстровано в реєстрі прав власності, що не може свідчити про нікчемність правочину. В рішенні також зазначено, що доводи позивача щодо несплати ОСОБА_3 коштів по договору купівлі продажу спростовуються наданими доказами, які банком спростовані не були.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись повторно про визнання недійсним нікчемного правочину представник позивача свої вимоги не довів. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Як вже було зазначено вище, 05.06.2014 року між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_3 в порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку» був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та рухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1000.

Даний спосіб продажу заставного майна був передбачений п.8.4.2 Договору застави яким передбачено позасудовий спосіб стягнення на предмет застави, а саме продаж Заставодержателем Предмета застави шляхом укладення договору купівлі продажу з іншою особою покупцем або на публічних торгах (а.с.30).

За договором купівлі продажу п.2.3 покупець зобовязався здійснити оплату у розмірі зазначеному в п.2.1 договору на рахунок №-290973014456 Банку до 28 серпня 2014 року.

Представника позивача даючи пояснення в суді першої інстанції 16.10.2015 року підтвердив факт списання внутрішніми транзакціями Банку грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_3 в рахунок погашення зобовязань 31.07.2014 року,відповідно до умов договору, що підтверджується меморіальним ордером №-6949 від 31.07.2014 року (а.с.31 т.2). Але зазначав, що на той час вже діяла постанова Національного Банку України №-382/БТ від 26.06.2014 року «Про внесення змін до постанови Правління НБУ №-349/БТ від 12.06. 2014 року, якою визначено, що погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на обєкти застави здійснювати за погодженням з куратором Банку (а.с. 2-9 т.2).

Судова колегія не може погодитися з такими доводами, так як на час укладення договору купівлі продажу сторони домовилися з усіх суттєвих умов договору, підписали його та оформили у нотаріальній конторі та зареєстрували, тобто виконали усі умови договору у тому числі умову щодо порядку списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_3.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» невнесення змін до відомостей про реєстрацію обтяження, в тому числі невнесення відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не впливає на взаємовідносини боржника та обтяжувала, так як між ними залишаються чинними домовленості, які досягнуті в рамках діючих договорів.

За нормою ч.2 ст. 13 вищезазначеного закону, у випадку, якщо невнесення змін до відомостей про зареєстроване обтяження порушило права боржника, чи інших осіб, саме вони вправі звернутися до обтяжувала з вимогами.

ТОВ «Фаланга» з заявами у суд не зверталося з цих питань, а також з питань щодо відсутності належного повідомлення про намір банку звернути стягнення на нерухоме та рухоме майно.

Одним із підстав визнання недійсним договору купівлі продажу представник апелянта зазначала порушення при укладенні угоди ч.3 ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», але останньою не було зазначено який саме пункт положень частини 3 зазначеного Закону повинен бути застосований для визнання угоди нікчемною.

Як вже зазначалося, спірний договір купівлі продажу передбачав зобовязання щодо передачі Банком нерухомого майна у власність відповідачеві, а останній повинен був сплатити його вартість. Умови договору були виконані сторонами.

Представником апелянта не надані докази , що спірне майно має іншу вартість ні ж ту за якою його було продано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи до участі у справі у якості відповідача було залучено ТОВ «Роял-2014», яке є власником спірного майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Спірне майно було внесено ОСОБА_3 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Роял-2014», що підтверджується Протоколом загальних зборів ТОВ №-2 від 20 серпня 2014 року. Тобто, на час звернення у суд (26.05.15 року) спірне майно належало ТОВ «Роял-14» проти чого не заперечував представник позивача

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позивачем не доведені підстави позовних вимог, у звязку з чим судова колегія вважає, що рішення суду є обґрунтованим, постановленим у відповідності до вимог ст.ст. 213,214 ЦПК України , а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального закону або матеріального права.

Керуючись ст.. 303,304, 307, 308,313,317,319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О.Міненкова

Судді: Т.П. Зазулинська

ОСОБА_2