Вирок № 56743202, 23.03.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/299/16-к

н.п. 1-кп/415/188/16

ВИРОК

Іменем України

"23" березня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Авраменко О.М.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015130240000029 від 30 листопада 2015 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тьоткіно, Глушковського району, Курської області, РФ, громадянина України, з базовою вищою освітою, неодруженого, інвалідом не являється, працюючого майстром електромонтажної дільниці ПП «Строй-Клуб Плюс», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Молочне, Мурманської області, РФ, громадянина РФ, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого робітником «Інженерсервіс», інвалідом не являється, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2015 року, в проміжок часу з 16.00 години до 19 години, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_4, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в область грудної клітини справа, після чого схопив потерпілого в області грудної клітини з правого боку та із застосуванням фізичної сили став притискати, після чого ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 один удар коліном у поперекову ділянку тулубу зліва, від чого ОСОБА_3 впав на підлогу, у цей час ОСОБА_1 наніс йому один удар ліктем правої руки у цю ж ділянку тулубу, від чого ОСОБА_4 відчув фізичний біль. Своїми умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: забиття лівої поперекової області, забиття, підшкірних крововиливів грудної клітини справа, які згідно судово - медичної експертизи від 09.12.2015 року № 245 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито викрали ноутбук марки «ASUS» моделі А-56СВ-ХХ482Н BLACK/SILVER та комплектуючих до нього вартістю 4200 гривень, мобільний телефон марки «Nokia» моделі 2660 вартістю 60 гривень, мобільний телефон марки «Fly» моделі IQ443 BL4253 SVTS вартістю 400 гривень та гроші у сумі 400 гривень, спричинивши ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 5060 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання вільних пояснень відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 29 листопада 2015 року в проміжок часу з 16.00. до 19 години він разом з ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_4, нанесли ОСОБА_3 тілесні ушкодження в кількості та послідовності, зазначеної в обвинувальному акті, після чого відкрито викрали майно потерпілого, а саме ноутбук та комплектуючи до нього, мобільний телефон ««Nokia», мобільний телефон «Fly» та гроші в сумі 400 гривень. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, викрадене майно повернуто потерпілому співробітниками поліції, однак він добровільно відшкодував потерпілому завданому йому шкоду в сумі 500 гривень, просив суд не позбавляти його волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання вільних пояснень відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 29 листопада 2015 року в проміжок часу з 16.00. до 19 години він разом з ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_4, нанесли ОСОБА_3 тілесні ушкодження в кількості та послідовності, як зазначено в обвинувальному акті, після чого відкрито викрали майно потерпілого, а саме ноутбук та комплектуючи до нього, мобільний телефон ««Nokia», мобільний телефон «Fly» та гроші в сумі 400 гривень. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, викрадене майно повернуто потерпілому співробітниками поліції, однак він добровільно відшкодував потерпілому завданому йому шкоду в сумі 100 гривень, просив суд не позбавляти його волі та надати шанс на виправлення.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 29 листопада 2105 року у вечірній час ОСОБА_2 та ОСОБА_1, знаходячись за місцем його проживання: АДРЕСА_4 нанесли йому тілесні ушкодження та відкрито викрали майно ноутбук та комплектуючи до нього, мобільний телефон ««Nokia», мобільний телефон «Fly» та гроші в сумі 400 гривень. На даний час ноутбук та мобільні телефони йому повернуто співробітниками поліції. Підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував йому завдані збитки у сумі 100 гривень, а ОСОБА_1 - 500 гривень. Майнових претензій до обвинувачених він не має, просив суд їх суворо не наказувати, не позбавляти волі та надати шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачені та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених, прийшов до висновку, що винність обвинувачених у відкритому викраденні чужого майна (грабіжу), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого знайшла своє повне підтвердження в суді, а їх дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який працює, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.72), має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом не являється, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 67), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.69), раніше не судимий (а.с.73-74);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та обставини вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, беручи до уваги наявність обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, добровільне часткове відшкодування заподіяних збитків, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого та його репутацію, який працює, за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, враховуючи думку потерпілого, який на призначенні суворого виду покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не наполягав, оскільки майнових претензій до обвинуваченого він не має, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п. п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.80), за місцем реєстрації та місцем проживання характеризується задовільно (а.с.77-78) на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.75), раніше не судимий (а.с.73-74);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та обставини вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, беручи до уваги наявність обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, добровільне часткове відшкодування заподіяних збитків, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого та його репутацію, який працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, у побуті за місцем реєстрації та місцем проживання характеризується задовільно, враховуючи думку потерпілого, який на призначенні суворого виду покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не наполягав, оскільки майнових претензій до обвинуваченого він не має, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п. п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дактилоскопічної експертизи за № 3755/168 від 29.12.2015 року (а.с.116-123) витрати на залучення експертів у сумі 998 гривень 40 копійок (а.с.115) та витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи за № 569-225 від 04.01.2016 року (а.с.139-143) у сумі 614,40 (а.с. 144) підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013), в рівних частках по 447 грн. 20 копійок з кожного та по 307 гривень 20 копійок з кожного.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-ноутбук марки «ASUS» моделі А-56СВ-ХХ482Н BLACK/SILVER та комплектуючі до нього;

- мобільний телефон марки «Nokia» моделі 2660;

- мобільний телефон марки «Fly» моделі IQ443 BL4253 SVTS, які відповідно до постанови слідчого від 01.12.2015 року (а.с. 60-61) знаходяться на зберіганні у потерпілого - підлягають поверненню власнику - ОСОБА_3;

- розписка потерпілого ОСОБА_3, яка згідно постанови слідчого від 01.12.2015 року (а.с. 60-61) знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - підлягає зберіганню в матеріалах кримінального провадження;

- недопалки від цигарок «LD» та «Bond», які згідно постанови слідчого від 07.12.2015 року зберігаються в матеріалах кримінального провадження - підлягають знищенню;

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 998 гривень 40 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) в рівних частках по 474 (чотириста сімдесят чотири) гривні 20 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 614 гривень 40 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) в рівних частках по 307 (триста сім) грн. 20 коп. з кожного.

Речові докази

-ноутбук марки «ASUS» моделі А-56СВ-ХХ482Н BLACK/SILVER та комплектуючі до нього;

- мобільний телефон марки «Nokia» моделі 2660;

- мобільний телефон марки «Fly» моделі IQ443 BL4253 SVTS, які відповідно до постанови слідчого від 01.12.2015 року знаходяться на зберіганні у потерпілого - повернути власнику - ОСОБА_3;

- розписка потерпілого ОСОБА_3, яка згідно постанови слідчого від 01.12.2015 року знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- недопалки від цигарок «LD» та «Bond», які згідно постанови слідчого від 07.12.2015 року зберігаються в матеріалах кримінального провадження - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова