Ухвала суду № 56742415, 21.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/81/15-ц

Провадження № 22-ц/779/639/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Марчак Ю. І.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Вакарук В.М.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ТзОВ «Скорзонера»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» про стягнення на користь ОСОБА_1 697 796, 88 євро за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду від 26 січня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Яремчанського міського суду від 26 січня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09 жовтня 2014 року.

Апелянт на ухвалу суду першої інстанції подва апеляційну скаргу в якій зазначає, що ОСОБА_1 є юридичною особою за законодавством Республіки Італія. Оскільки учасником правовідносин, що виникли в зв'язку з розглядом клопотання є іноземна юридична особа, то при визначені цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, а також права, що застосовується до довіреності, суд повинен керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».

Суд, не володіючи знаннями в галузі права Республіки Італія щодо представництва і довіреності, без будь-якого обґрунтування постановленої ухвали посиланнями на відповідні норми італійського права, фактично своєвільно зробив висновок про відсутність у службової особи ОСОБА_1 повноважень видавати довіреності і відповідно про відсутність у представника за виданою довіреністю належних повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 в судах України.

Спір між сторонам про стягнення заборгованості вже тривалий час перебуває на розгляді в судах України і відповідно надана суду довіреність ОСОБА_1 від 20.05.2011 року вже багаторазово подавалась до українських судів, в тому числі чотири рази подавалась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і тричі до Апеляційного суду Івано-Франківської області, і у всіх випадках ця довіреність і повноваження представника судами визнавались.

У суду не було і немає правових підстав не визнавати належним чином посвідчену компетентним нотаріусом Республіка Італія і апостильовану компетентним державним органом Республіки Італіі довіреність. Після проставлення апостиля ця довіреність є дійсною на території України і не потребує будь-яких додаткових підтверджень з боку ОСОБА_1 та офіційних органів Італії. Невизнання судом належним чином оформленої довіреності є грубим порушенням вимог статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» і міжнародних зобов'язань України.

Нотаріальні акти згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, є офіційними документами. Відповідно ця довіреність є офіційним документом і повинна визнаватися іншими Договірними державами, в тому числі і Україною.

Законні підстави для відмови у задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення, передбачені статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» відсутні. Тому суд безпідставно і з порушенням норм чинного законодавства України постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09 жовтня 2014 року.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09 жовтня 2014 року у справі АС № 199у/2014 за позовом ОСОБА_1 стягнуто з ТОВ «Скорзонера» на користь ОСОБА_1 641 167, 68 євро основної заборгованості за виконані проектні роботи, 51 506,47 євро - 3% річних від простроченої суми, 5122,73 євро на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору, а всього 697 796, 88 євро, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09 жовтня 2014року було подано до Яремчанського міського суду 02.02.2015року.

Відповідно до вимог ст.ст. 393, 394 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем або його представником відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Згідно вимог ст.40 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

Із змісту вимог ст.42 ЦПК України вбачається, що повноваження представника юридичної особи та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи (за наявності).

Вимогами ст.44 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Згідно вимог п.8 ст.398 ЦПК України підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є випадки встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний арбітраж» у визнанні і виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо арбітражна процедура не відповідала угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідала закону тієї держави, де мав місце арбітраж.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.) Відповідно до вимог ст.ст.18, 19 Регламенту МКАС при ТПП України позовна заява підписується повноважною особою з документальним підтвердженням її повноважень.

Із матеріалів клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09.10.2014року та долучених додатків, вбачається, що стягувач ОСОБА_1 не дотримався виконання вимог передбачених ст.ст.393,394 ЦПК України та при розгляді позову було порушено публічний порядок розгляду справ встановлений законодавством України.

Згідно довіреності (а.с.55-56) вбачається, що фірма ОСОБА_1 в особі президента ОСОБА_2, діючого на підставі статуту та законів Італії, уповноважила ОСОБА_3 здійснювати правовий захист та представництво інтересів фірми ОСОБА_1 в судах, господарських та третейських, в тому числі в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України, в справах за участю фірми ОСОБА_1. Вказана довіреність видана 20.05.2011 року в м. Боцена.

Із змісту посвідчення підпису (а.с.57-59) вбачається, що 25.05.2011 року нотаріус в м. Боцена, Італія підтвердив підпис ОСОБА_2 вже в якості директора ОСОБА_1.

Згідно змісту витягу із торгового реєстру з даними про ОСОБА_1 (а.с.68-81;61-62) вбачається, що в ОСОБА_1 система контролю та управління складається з багато особового управління з порізним керівництвом фірмою декількома керуючими. Повноваження правління: орган управління, в якій би формі не призначений, має всі повноваження постійного і виключного управління за виключенням тих, які за законом категорично залишаються за товариством і за умови надання органу управління встановлених повноважень. Окремий керуючий не може здійснювати ніяких дій, окрім якщо це є терміново необхідним для уникнення шкоди для товариства. Товариство може передати всі або окремі свої повноваження, за виключенням тих, які належать йому за законом, одному або кільком своїм членам або виконавчому комітету. Воно повинно при цьому встановити повноваження, які передаються. Орган управління може також призначати уповноважених або директорів і передавати їм повноваження, які вважаються прийнятними. Суд першої інстанції, аналізуючи вищенаведене, прийшов до правильного висновку, що у вказаному витягу відсутні будь-які дані про призначення директора ОСОБА_1 або президента ОСОБА_1, а щодо ОСОБА_2, то у витягу із торгового реєстру з даними про ОСОБА_1 вказано, що ОСОБА_2 призначений керуючим ОСОБА_1, актом від 29.06.2012 року, з наданням повноважень за виключенням веденням спорів про стягненням вимог і пов'язаної з цим судової діяльності.

При цьому представник ОСОБА_1, ОСОБА_5 не надав суду належного документу про повноваження ОСОБА_2 в ОСОБА_1 станом на час видання довіреності, тобто на 20.05.2011року, а також, що вказана особа мала право від імені ОСОБА_1 надавати повноваження ОСОБА_5 на ведення справ в судових органах в Україні, зокрема, в Яремчанському міському суді.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі документів, що містяться у матеріалах справи та інших даних, прийшов до обґрунтованого переконання, що особа яка подала та підписала від імені ОСОБА_1 позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та представляла інтереси ОСОБА_1 у вказаному суді, а також подала та підписала клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 09.10.2014року у справі АС №199у/2014 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» на користь ОСОБА_1 697796,88 євро, не була наділена належними повноваженнями, передбаченими законодавством України на представлення інтересів ОСОБА_1 в судах, господарських та третейських, в тому числі в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України, в справах за участю фірми ОСОБА_1, За наведених обставин, суд констатував, що заявником при зверненні до суду не було дотримано публічного порядку розгляду справи. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.

Не заслуговують на увагу та є такими, що суперечать ст..13 Закону України «Про міжнародне приватне право» доводи апелянта про те, що довіреність, видана на ім'я ОСОБА_5 відповідає вимогам законодавства, що визначає її зміст за законодавством про міжнародне приватне право.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності та обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну представника ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Яремчанського міського суду від 26 січня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

В.М. Вакарук