Рішення № 56742395, 22.02.2016, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1773/15-ц

Номер провадження №2/351/175/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - Сегіна І.Р.,

з участю секретаря - Маланчук С.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3

представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 міської ради, третя особа - відділ Держгеокадастру в ОСОБА_7 районі Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_3, третя особа - відділ Держгеокадастру в ОСОБА_7 районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати п.11 рішення сесії ОСОБА_7 міської ради № 733-37/2014 від 27.11.2014р. про затвердження відповідачу технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,1872 га для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати п. 12 рішення сесії міської ради від 27.11.2014р. про передачу у власність відповідачу спірної земельної ділянки та визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 2625210100:04:015:0272, видане реєстраційною службою ОСОБА_7 райуправління юстиції 05.12.2014р. ОСОБА_3 визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги мотивував тим, що його дружина ОСОБА_8 являється власником двох земельних ділянок по вул. Виноградній, 50 в м. Снятин, що підтверджується державними актами на право власності, виданих 26.02.2009р. Більше 15 років він з дружиною на підставі усної домовленості з ОСОБА_9, яка відповідно до рішення ОСОБА_7 міської ради № 2 від 05.12.1997 р. була землекористувачем земельної ділянки по вул.. Виноградна, 52, використовували сусідню земельну ділянку площею 0,10 га. Після смерті ОСОБА_9 вони вирішили приватизувати дану земельну ділянку, однак дізналися, що вона передана ОСОБА_3. Так, рішенням ОСОБА_7 міської ради від 26.06.2014р. ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та 0,1872 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням ОСОБА_7 міської ради від 27.11.2014р. затверджено технічні документації щодо встановлення меж вказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано їх у власність ОСОБА_3 Вважає, що приватизація земельної ділянки відбулася з порушенням вимог земельного законодавства та з порушенням його з дружиною прав. Земельна ділянка площею 0,1873 га по вул. Виноградна, 52 в м. Снятині не перебувала у користуванні ОСОБА_3 ОСОБА_7 міською радою рішення про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не приймалось. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблявся та не затверджувався. Вважає, що надання земельної ділянки, відповідно до земельного законодавства, за технічною документацією дозволяється за умови, якщо земля перебувала у користуванні особи. Спірною земельною ділянкою фактично користувався він з дружиною, а не відповідач ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, пояснили, що позивач разом із дружиною обробляли земельну ділянку, площею 0,1873 га, що по вул.. Виноградна, 52 в м. Снятині, відповідач же оформив право власності на дану земельну ділянку на себе, з чим позивач не може погодитись. Сам мав намір оформити право власності на земельну ділянку на себе, за погодженням із її попереднім власником ОСОБА_9. Вважає, що ОСОБА_7 міською радою порушено порядок приватизації спірної земельної ділянки, а саме: відсутній проект відведення земельної ділянки; порушений порядок затвердження відповідачу технічної документації з землеустрою; наявність того факту, що позивач на протязі 15 років за домовленістю із попереднім власником, користувався даною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Пояснили, що за господарством, на яке відповідач набув право власності, по вул.. Виноградна, 52 в м. Снятині, була закріплена спірна земельна ділянка, що підтверджується актом земельно-узгоджувальної комісії від 06.03.2014р., витягами із погосподарської книги домоволодіння по вул. Виноградній 52, довідками міської ради від 03.07.2014 № 128, витягом із генерального плану м.Снятин, розробленого у 1995 р. Дана земельна ділянка належала попереднім власникам господарства по вул. Виноградна, 52 - ОСОБА_10, а згодом - ОСОБА_11, що підтверджується рішенням (взамін на державний акт) ОСОБА_7 міської ради від 29.12.1993р. № 11, виданим на ОСОБА_8, як власниці суміжного господарства № 50 по вул. Виноградній, в якому зазначена план-схема її земельної ділянки і вказано суміжним користувачем спірної земельної ділянки ОСОБА_10. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Представник відповідача також пояснила, що позов безпідставний з огляду на неможливість застосування ст. 119 ЗК України про набувальну давність, а також пояснила, що технічна документація на земельну ділянку розроблялась ліцензованим землевпорядником, межі її встановлювались, та узгоджувались належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Пояснив, що позивачем не надано доказів того, що у нього на протязі 15 років була у користуванні спірна земельна ділянка, натомість ним подано рішення міської ради від 1993 р., де суміжним правовласником був ОСОБА_10 У рішенні ОСОБА_7 міської ради від 05.12.1997 р. № 2 не вказано місцезнаходження земельної ділянки, переданої ОСОБА_9 Також, представник міської ради вказав на те, що не подано доказів того, що ОСОБА_9 реалізувала рішення міської ради від 05.12.1997 р. № 2, виготовила технічну документації, отримала правовстановлюючі документи та стала належним землекористувачем земельної ділянки, а тому не могла передавати її в користування позивачу. Доказом того, що позивач та його дружина не мали права власності на дану земельну ділянку є те, що у 2009 році, коли виготовлявся державний акт на право приватної власності на землю, позивачем не було оформлено права на спірну земельну ділянку.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що межі спірної земельної ділянки по вул. Виноградна, 52 в м. Снятині встановлювались та погоджувались, технічна документація розроблялась.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В Основному Законі України зазначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта ст. 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга ст. 14); правовий режим власності визначається виключно законами України (п.7 ч.1 ст.92) .

Як вбачається із державного акту на право власності на землю від 26.02.2009р. серії ЯЗ № 153595, дружина позивача - ОСОБА_8, на підставі рішення ОСОБА_7 міської ради від 26.12.2006р. № 128, є власником земельної ділянки площею 0,3043 га, що по вул.. Виноградна, 50 в м. Снятин, для ведення особистого селянського господарства.

Також відповідно до державного акту на право власності на землю від 26.02.2009р. серії ЯЗ № 153594, ОСОБА_8, на підставі рішення ОСОБА_7 міської ради від 26.12.2006р. № 128, є власником земельної ділянки площею 0,0994 га, що по вул.. Виноградна, 50 в м. Снятин, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно договору дарування від 11.04.2014 р. ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_3 /В.В. житловий будинок по вул.. Виноградна, 52 в м. Снятин.

Рішенням ОСОБА_7 міської ради № 684-35/2014 від 26.06.2014р. надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1873 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Виноградна, 52, м. Снятин.

Рішенням ОСОБА_7 міської ради від 27.11.2014 р. № 733-37/2014 (п.п. 10,11) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1872 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Виноградна, 52, м. Снятин. Також вирішено передати у власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

На підставі свідоцтва про право власності від 05.12.2014 р. серія СТА № 433337 відповідачу передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,1872 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Виноградна, 52, м. Снятин.

Відповідно до списків громадян, яким передано в особисту власність земельні ділянки, затверджених рішенням №2 одинадцятої позачергової сесії ОСОБА_7 міської ради ІІ демократичного скликання від 05.12.1997р., із архівного відділу ОСОБА_7 райдержадміністрації від 20.07.2015р., вирішено передати в особисту власність ОСОБА_4 ої О.Ю. земельну ділянки по вул. Виноградній площею 0,10 га.

Із показів свідків ОСОБА_12І, ОСОБА_13, слідує, що користувачем спірної земельної ділянки була ОСОБА_9, позивач та його дружина ОСОБА_8 обробляли дану земельну ділянку більше 10 років. Потім земельну ділянку обробляв ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_9, а потім їм з позивачем, яку вони обробляли близько 15 років і з дозволу ОСОБА_14 За те, що вони обробляли спірну земельну ділянку, з дозволу ОСОБА_15, вони давали їй сільськогосподарську продукцію. Відповідач ОСОБА_3 чинив їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Суд вважає, що обставинам справи про тривале, більше 15 років використання позивачем спірної земельної ділянки, регламентовано ст. 119 ЗК України, якою передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Разом з тим, права осіб на набуття прав на земельну ділянку за набувальною давністю не можуть бути прийняті до уваги. Адже, підпунктом "б" п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що згідно із положеннями ст.119 Земельного Кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, передача громадянину у власність або в користування земельної ділянки, якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 15 років за відсутності документів про право на цю земельну ділянку, здійснюється в порядку, встановленому ЗК України. З часу набрання чинності названого ЗК України 15 років не минуло. Зворотньої дії в часі згадана вище правова норма не має. З цього випливає, що позивач не вправі претендувати на надання йому спірної ділянки за набувальною давністю. Тому суд прийшов до висновку про те, що позивач не набув прав на спірну земельну ділянку та про необгрунтованість позовних вимог.

До того ж, на підставідосліджених в судовому засіданні доказів, наданих сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_9 не реалізувала рішення міської ради від 05.12.1997 р. № 2, не виготовила технічну документації та не отримала правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 22 ЗК України /в редакції 1990 року/, який діяв на час прийняття рішення ОСОБА_7 міської ради від05.12.1997 р. № 2, передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_9 нестала належним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не могла передавати її в користування позивачу. Оскільки, померла ОСОБА_9 державного акту на спірну земельну ділянку не отримувала, то відповідно і дана земельна ділянка не вибувала з володіння ОСОБА_7 міської ради.

Суд не може поставити в основу підтвердження позовних вимог позивача, пояснення свідків, оскільки дані свідки в судовому засіданні зазначили лиш факт користування спірною земельною ділянкою позивачем, а такі свідчення не є допустимими доказами набуття позивачем юридичного права на земельну ділянку.

Фактичне користування земельною ділянкою не створює права на неї незалежно від тривалості користування, якщо її не було надано в установленому земельним законодавством порядку.

Відповідно дост.60 ЦПК України кожна особа зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Однією із підстав набуття громадянином права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає в безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян.

При цьому суд встановив, що спірна земельна ділянка площею 0,1872 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Виноградна, 52, м. Снятин була закріплена саме за господарством по вул.. Виноградна, 52 в м. Снятині, яке вданий момент належить згідно договору дарування від 11.04.2014 р. на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується актом земельно-узгоджувальної комісії від 06.03.2014р., витягами із погосподарської книги домоволодіння по вул. Виноградній 52, довідками міської ради від 03.07.2014 № 128, витягом із генерального плану м.Снятин, розробленого у 1995 р., рішенням (взамін на державний акт) ОСОБА_7 міської ради від 29.12.1993р. № 11, виданим на ОСОБА_8, як власниці суміжного господарства № 50 по вул. Виноградній, в якому зазначена план-схема її земельної ділянки і вказано суміжним користувачем спірної земельної ділянки ОСОБА_10 попереднього власника господарства по вул. Виноградна, 52. Вказані обставини та оглянутий в судовому засіданні оригінал технічної документації на спірну земельну ділянку спростовують аргументи позивача про невідповідність такої документації.

А тому, суд вважає, що ОСОБА_7 міська рада в межах, наданих їй законом повноважень, передала відповідачу ОСОБА_3 у приватну власність вказану земельну ділянку, як власнику господарства за яким числилася ця земельна ділянка. Відповідно, позивач не був правомірним власником або користувачем спірної земельної ділянки, його права та законні інтереси не були порушені, а тому в позові слід відмовити.

Також суд вважає необгрунтованими посилання позивача на те, що з його дружиною, як суміжним землекористувачем, не було погоджено встановлення меж спірної земельної ділянки при її передачі ОСОБА_3, оскільки актом земельноузгоджувальної комісії від 25.07.2015 р. № 39 та рішенням ОСОБА_7 міської ради від 11.09.2015 р. № 714-36/23014 р. (п. 3) , в межах повноважень, передбачених п. й ч. 1 ст. 12 та ч. 3 ст. 158 ЗК України, вирішено затвердити акт узгодження меж між суміжними землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_8 по вул. Виноградній, 52.

Суд критично оцінює посилання позивача на державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ІФ№046202 від 08.06.2005 р. на ім"я ОСОБА_16, в якому вказано суміжником ОСОБА_14, оскільки свідок ОСОБА_12, мати ОСОБА_16, в судовому засіданні пояснила, що при виготовленні вказаного Державного акту на її сина, при погодженні меж із суміжними користувачами, з її слів було записано фактичного землекористувача, а не ОСОБА_10, оскільки останній тривалий час там не мешкав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підсумовуючи наведене вище, суд не встановив належних позивачу прав на спірну земельну ділянку, які підлягали б захисту, що є підставою для відмови в позові.

На підставі ст. 12, 31, 112, 125, 126, 152, 153, 155, 158 ЗК України, керуючись ст..209, 213-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 міської ради, третя особа - відділ Держгеокадастру в ОСОБА_7 районі Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:підпис

Суддя Снятинського районного суду Сегін І.Р.