Ухвала суду № 56741680, 23.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/116/16 Справа № 203/5497/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 27

23 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Романюк М. М.

суддів Котушенко С.П., Красвітної Т.П.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 21 серпня 2013 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 20 квітня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобовязавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, станом на 31 липня 2013 року, утворилася заборгованість у розмірі 27 655 грн. 53 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 9 706 грн. 53 коп.; заборгованості по відсотках за користування кредитом 16 155 грн. 88 коп.; штрафу (фіксована частина) 500 грн.; штрафу (процентна складова) 1 293 грн.12 коп. З урахуванням зазначеного просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року заявлені вимоги задоволено.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2015 року у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені заявлених вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

З даним висновком погоджується і колегія апеляційного суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 квітня 2006 року ОСОБА_2 було отримано, за її заявою, кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту розміром 10 000 грн. на платіжну картку, зі сплатою 3% на місяць за користування грошима на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитний договір складається з заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг.

Оскільки відповідач своєчасно не виконувала свої зобовязання щодо повернення грошей, станом на 31 липня 2013 року, утворилась заборгованість в розмірі 27655 грн. 53 коп.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, приймаючи до уваги викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність порушень позичальником умов договору, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 27655 грн. 53 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Що ж до твердження апелянта про порушення банком умов і правил надання банківських послуг шляхом збільшення кредитного ліміту без її згоди.

Згідно детальної роздруківки операцій здійснених за кредитною картою ОСОБА_2, кредитний ліміт встановлений в розмірі 10000 грн. був зменшений 22 січня 2009 року до 9710 грн., будь-якого збільшення ліміту на протязі усього часу користування карткою банком не вчинялось, а тому твердження останньої про зворотне є безпідставним.

Крім того, відповідно до п.1.12 Умов надання банківських послуг, кредитний ліміт це сума коштів, доступна держателю карти для здійснення операцій із застосуванням платіжної карти. Тобто, кредитний ліміт це є фіксована сума надана для користування, яка в даному випадку становить 9710 грн., а всі інші складові заборгованості як-то заборгованість по відсотках за користування кредитом, штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова) які загалом становлять 17949 грн. є штрафними санкціями за неналежне виконання умов договору користування якими не можливо.

Посилання апелянта на ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" не може бути прийнято до уваги, оскільки як роз'яснено у п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин", при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному звязку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Щодо посилання апелянта про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З зазначеної норми права вбачається право суду, на власний розсуд, зменшити розмір неустойки за умови її значного перевищення розміру завданих збитків.

З урахуванням того, що розмір штрафних санкцій складає 1 793 грн. 12 коп. в той час як збитки завдані неналежним виконанням умов кредитного договору становлять 25862 грн. 41 коп., у суду відсутні підстави для застосування ч.3 ст.551 ЦК України.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді: С.П.Котушенко

ОСОБА_3