Рішення № 56741198, 21.03.2016, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/151/15-ц

Провадження № 2/177/20/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2016 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26.01.2015 року звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , який в подальшому уточнили та позивач ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк тривалістю в 2 місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері - ОСОБА_6, померлої 19.03.2006 року; позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 18.03.2008 року Криворізькою районною державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області на імя ОСОБА_7, який помер 16.06.2014 року, на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, померлої 19.03.2006 року, в частині спадкування ОСОБА_7 2/3 частин від 1/2 частини житлового будинку з господарчими прибудовами №40 по вул. Кривбасівській в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.32-36).

Ухвалою суду від 19.10.2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним залишені без розгляду за заявою позивачів, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору за позовом ОСОБА_1 (а.с. 71-72).

В обґрунтування позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Мати позивача ОСОБА_6 померла 19.03.2006 року, після чого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку з господарчими побудовами №40 по вул. Кривбасівській в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є дочка - позивач ОСОБА_1, онуки померлої в силу ч.1 ст. 1266 ЦК України треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також чоловік померлої ОСОБА_7, який також помер 16.06.2014 року.

У червні 2014 року позивач звернулася до Криворізької районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області для оформлення спадщини після смерті матері, але постановою нотаріуса від 10.06.2014 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею пропущений строк прийняття спадщини. З цієї ж постанови вбачається, що 18.03.2008 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом на імя чоловіка померлої ОСОБА_8

Позивач вказує, що пропустила строк для прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України з поважної причини, оскільки юридично не обізнана стосовно прийняття спадщини, а саме строків подання заяви про її прийняття. Крім того, батько за життя навіть словом не обмовився про оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6 на своє імя, хоча стосунки між ними були добрими та дружелюбними.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила визначити їй додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини після смерті матері. Доповнила, що вона вчасно не звернулася до нотаріальної контори оскільки не обізнана про встановлений законом строк подання заяви. Крім того, перебувала в стресовому стані оскільки незадовго до смерті матері в 2005 році помер її брат ОСОБА_9, після чого тяжко захворіла мати, на лікування якої віддала всі сили. Батько ОСОБА_8, з яким у них були теплі стосунки, запевняв її, що будинок залишиться дітям та вона не хотіла його хвилювати розмовами про спадщину, хвилюючись за його здоров є. Після смерті батька, який помер 16.06.2014 року вона відразу ж звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та зясувала про те, що батько залишив заповіт на все майно на користь ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_2 також позовні вимоги в судовому засіданні підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, вказуючи на відсутність у позивача поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Пояснила, що вже через 3 місяці після смерті матері позивач виїздила на відпочинок та ніякого стресового стану в неї не було. Після смерті ОСОБА_6 вона відповідач з 28.04.2006 року, проживала разом з батьком позивача ОСОБА_8 однією сімєю без реєстрації шлюбу. Вказує, що позивач перебувала в напружених стосунках зі своїм батьком, останні два роки перед його смертю взагалі не приїжджала до нього, а оскільки ОСОБА_8 хворів та потребував допомоги, саме вона здійснювала догляд за ним. Він за життя склав на її імя заповіт та вона вчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 батька позивача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, надали суду заяву, в якій просили справу розглянути без їхньої участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі (а.с.149).

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19 березня 2006 року померла мати позивача ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серії І-КИ № 572126 від 03.06.2014 року (а.с.21), свідоцтво про народження позивача ІV-УР №1258940 від 10.07.1962 року (а.с.10), свідоцтво про укладення шлюбу серії ІІ-КИ №2600903, з якого вбачається зміна прізвища позивача з ОСОБА_7 на Соколовську (а.с.11), свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-КИ №176682 (а.с. 12), свідоцтво про шлюб серії 1-КИ №093378, з якого вбачається зміна прізвища позивача з Соколовської на ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно ч. 1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

До складу спадщини, відповідно ст. 1218 ЦК України входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно чт. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як слідує з довідки завідувача Шостої криворізької державної нотаріальної контори та з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповітів/ спадкових договорів) від 01.07.2015 року, ОСОБА_6 за життя заповітів не складала (а.с.64).

У відповідності зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При цьому ч.1 ст. 1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її дочка позивач по справі ОСОБА_1, чоловік ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-УР №8480576 (а.с.91), та в порядку ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як діти сина спадкодавиці ОСОБА_9, померлого 25.06.2005 року (а.с. 15, 16, 19, 20).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Крім того, відповідно до ч. 4 цієї ж статті, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другоючетвертою статті 1273 цього Кодексу.

Виходячи із положень ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_7, який на момент смерті дружини ОСОБА_6 19.03.2006 року проживав разом із спадкодавцем за однією адресою: с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Кривбасівська, 40 (а.с. 86) фактично прийняв спадщину, 19.03.2008 року звернувся до Криворізької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 (а.с. 84) та 18.03.2008 року отримав свідоцтво про право на спадщину грошові внески, після її смерті (а.с. 94).

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 1266, ч.4 ст. 1268 ЦК України такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, яка померла 19.03.2006 року, вважаються ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки на момент відкриття спадщини були неповнолітніми особами.

ОСОБА_7 16 червня 2014 року помер, що вбачається із свідоцтва про смерть серії І-КИ №572196 (а.с. 22), та за життя склав заповіт, згідно якого належний йому на праві приватної власності житловий будинок з господарчими побудовами із земельною ділянкою (їх частки), що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Кривбасівська, 40, заповів ОСОБА_3 (а.с. 113,155а).

При зверненні позивача ОСОБА_1 до Криворізької районної державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, померлої 19.03.2006 року постановою нотаріуса від 10.06.2014 року їй було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва, у звязку з тим, що нею пропущений 6-ти місячний строк для прийняття спадщини (а.с.23).

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 померлої 19.03.2006 року закінчився 19.09.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як слідує з правових висновків Верховного Суду України, прийнятого Судовою палатою у цивільних справах при розгляді справи №6-85 цс 12 від 26.09.2012 року, № 6-1486 цс 15 від 04.11.2015 року, правила ч. 3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними, при цьому поважними причинами строку для прийняття спадщини є ті, які повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач вказує, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини в звязку з необізнаністю законодавства, яке встановлює 6-ти місячний строк звернення із такою заявою, а також перебування у стресовому стані після втрати в короткий термін близьких родичів: смерті брата в 2005 році та смерті матері в 2006 році.

При цьому будь-яких доказів на підтвердження перебування в хворобливому стані, в тому числі і в звязку із погіршенням психологічного стану позивач не надала. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 лише підтвердили, що після смерті матері позивача, вона підтримувала добрі стосунки зі своїм батьком ОСОБА_8 Однак, після того як останній став проживати однією сімєю з ОСОБА_3, відповідач чинила перешкоди спілкуванню позивача з батьком.

Слід також врахувати, що з моменту смерті ОСОБА_6 - 19.03.2006 року, до дня звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в червні 2014 року минув тривалий термін 8 років.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки самі по собі правова необізнаність та перебування в тяжкому емоційному стані без установлення інших обєктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 6,10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: