Рішення № 56739053, 24.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14711/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/789/465/16 Доповідач - Козак І.О.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Хома М. В., Загорський О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю прокурора, ОСОБА_1, представника Пат КБ "Приватбанк", третьої особи - Стадник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом прокурора м. Тернополя в інтересах інваліда дитинства ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - Стадник Ольга Миколаївна, органи опіки і піклування Тернопільської міської ради, про визнання кредитного договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор міста Тернополя звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом в інтересах інваліда дитинства ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору №TEXRRX09440014 від 08.05.2007р. укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.02.2016р. у задоволенні позову прокурора м. Тернополя відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду з апеляційного скаргою на нього звернувся перший заступник прокурора Тернопільської області з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, перший заступник прокурора Тернопільської області Подубинський Б. зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи, неоднозначність якого була усунута показами експерта у судовому засіданні. А саме, те що ОСОБА_1 не усвідомлює своїх дій, не розуміє їх значення та наслідки, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним; не надав суд належної оцінки і висновку судово-психіатричної експертизи від 10.04.2014р., що призвело до невірних висновків суду у справі.

Перший заступник прокурора Тернопільської області просить рішення суду від 10.02.2016р. скасувати та ухвалити нове, яким позов прокурора м. Тернополя задоволити та стягнути з відповідача судові витрати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ч.2 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Як встановлено судом, 08.05.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ТЕХRRХ09440014, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1172,3 грн. на строк 24 місяці, з 08 травня 2007 року по 07 травня 2009 року включно зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

До прокурора м. Тернополя 21.08.2014р. звернулась Стадник О.М. із заявою, в якій зазначила, що у 2007 році ПАТ "Приватбанк", з однієї сторони, та ОСОБА_1, з іншої сторони, укладено споживчий кредит на суму 1 тис. грн. для купівлі телефону. ОСОБА_1 (інвалід дитинства) внаслідок психічного захворювання не розумів на час підписання договору наслідків вчинення ними дій, а тому борг не погасив. В подальшому банк звернувся із позовом до суду про стягнення із ОСОБА_1 боргу, що через три роки склав понад 13 тис. грн. Позов ПАТ "Приватбанку" судом задоволено. Державні виконавці на виконання вказаного рішення суду продали квартиру ОСОБА_1 вартістю 300 тис. грн. для погашення перед банком боргу на 13 тис. грн. Працівники виконавчої служби з метою реалізації квартири виселили з неї інваліда з дитинства ОСОБА_1 та його сестру ОСОБА_3 За вказаних обставин заявник просила звернутися з позовом в інтересах ОСОБА_1 до суду про визнання договору споживчого кредиту недійсним та залучити її Стадник О.М. у справі третьої особою на стороні позивача.

Із довідки Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи №286 від 15.08.2014р. вбачається, що ОСОБА_1 25.10.2001р. був оглянутий спеціалізованою міжрайонною психоневрологічною МСЕК та по діагнозу "Помірна розумова відсталість (нерізко виражена імбецильінсть)" визнаний інвалідом другої групи з дитинства довічно (а.с.12).

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №122 від 10 квітня 2014 року, складеного Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, ОСОБА_1 за часу складення висновку страждає на аномалію розвитку особистості у вигляді легкої розумової відсталості, торпедний варіант; означений розлад психіки істотно впливає на здатність ОСОБА_1 правильно сприймати, запам'ятовувати і відтворювати обставини, що мають значення для справи, розуміти характер і зміст здійснення стосовно його діянь; ОСОБА_1 не здатний правильно розуміти характер і значення свого процесуального положення і самостійно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №373 від 15 липня 2015 року, складеного Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, ОСОБА_1 за часу проведення експертизи страждає на аномалію розвитку особистості у вигляді легкої розумової відсталості, торпідний варіант і страждав на дане захворювання в момент укладання кредитного договору. Означений розлад психіки істотно впливає на здатність ОСОБА_1 розуміти значення вчинених ним дій при укладанні кредитного договору. ОСОБА_1 не здатний в повній мірі правильно розуміти характер і значення свого процесуального положення і самостійно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч.1, 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається абсолютна неспроможність ОСОБА_1 розуміти значення своїх дій на момент укладення договору, а також, що ОСОБА_1, підписавши спірний кредитний договір, на його виконання здійснював декілька чергових виплат, а тому відсутні необхідні докази того, що ОСОБА_1 не усвідомлював значення своїх дій, що є необхідною підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Проте колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 - 3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Як вбачається з висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №122 від 10.04.2014р., а саме мотивуючої частини, ОСОБА_1 за теперішнього часу страждає на аномалію розвитку особистості у вигляді легкої розумової відсталості, торпідний варіант і страждав на дане захворювання на період часу винесення рішення Тернопільським міськрайонним судом від 08.12.2011р. та на час здійснення процедури опису та арешту майна головним державним виконавцем другого відділу ДВС.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №373 від 15.07.2015р. ОСОБА_1 за часу проведення експертизи страждає на аномалію розвитку особистості у вигляді легкої розумової відсталості, торпідний варіант і страждав на дане захворювання в момент укладання кредитного договору. Означений розлад психіки істотно впливає на здатність ОСОБА_1 розуміти значення вчинених ним дій при укладанні кредитного договору.

Згідно пояснень наданих в судовому засіданні судовим психіатром-експертом ОСОБА_4, вона підтвердила, що ОСОБА_1 страждає на захворювання з дитинства і не може усвідомлювати значення своїх дій та їх наслідки.

Таким чином, суд першої інстанції, не встановив дійсні обставини по справі, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним, так як два висновки експертизи, покази експерта-психіатра, свідків свідчать про неспроможність ОСОБА_1 в момент вчинення кредитного договору розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Сам факт підписання договору чи сплати платежів (що не було досліджено судом) не свідчать про усвідомлення ОСОБА_1 своїх дій.

Для визнання правочину таким, що не відповідає волі і волевиявленню особи, а врешті і недійсним необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: щоб вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати своїми діями.

Суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права, не з'ясував усі обставини справи, у зв'язку з чим безпідставно відмовив прокурору у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Тернопільської області задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора м. Тернополя в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору задоволити.

Визнати недійсним кредитний договір №TEXRRX09440014 від 08 травня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".

Застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь держави сплачений першим заступником прокурора Тернопільської області судовий збір у розмірі 267,95 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.О. Козак