Рішення № 56738540, 21.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5071/15 Головуючий у 1 інстанції: Кріль Х.О.

Провадження № 22-ц/783/725/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Герус Л.І.

представника третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу освіти Сихівського району департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, за участю третьої особи - середньої загальноосвітньої шкоди №73 про скасування дисциплінарного стягнення, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом та з посиланням на ст. ст. 139, 140, 142, 147, 149 КЗпП України просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №187 від 21.05.2015 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, стягнути 10 000 грн. моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено

Рішення оскаржила позивач. Вважає його незаконним. Мотивує тим, що суд грубо порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Мотивує тим, що працює з 1994 року вчителем середньої загальноосвітньої школи №73 та наказом від 21 травня 2015 року начальника відділу освіти за поданням директора школи ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, що вважає незаконним. Вказала, що у лютому 2013 року батьками учнів, класним керівником яких на той час була, придбаний проектор з метою технічного забезпечення викладання матеріалів на уроках світової літератури та забезпечення загальношкільних потреб. Про придбаний проектор повідомила директора школи шляхом подання письмового звіту про отримання благодійної допомоги. Придбаний проектор постійно зберігався в кабінеті №12, завідувачем якого була призначена. Про наявність проектора знали всі, хто має відношення до школи, оскільки такий використовувався у тому числі на шкільних заходах. 16.03.2015 року виявила відсутність проектора за місцем його постійного зберігання, про що повідомила адміністрацію школи. Звертатися із заявою до правоохоронних органів директор заборонив, оскільки проектор не інвентаризований та не перебуває на балансі школи. Під час виробничої наради ОСОБА_4 звинуватив її у тому, що проектор не мав інвентарного номера, на що пояснила, що в її обов'язки не входить здійснювати інвентаризацію та ставити на баланс матеріальні цінності, оскільки щороку подає керівництву школи звіт про витрати коштів, де детально вказує про придбані батьками в кабінет матеріальні цінності. Вказала, що інвентаризація щорічно не проводилася, інвентарні номери бухгалтером востаннє видавалися у 2012 році та після цього на все придбане інвентарних номерів не отримувала. Враховуючи небажання директора звернутися до правоохоронних органів, 01.04.2015 р. особисто звернулася з такою заявою. 07.05.2015 р. у її відсутності у кабінеті №12 проведена позапланова інвентаризація, проте інформація про викрадений проектор не внесена до відповідного акту. Крім цього, директор школи звинуватив її у тому, що не повідомила про придбання та не поставила на баланс ноутбук „Lenovo, придбаний батьками учнів у 2014 році. Проте такий ноутбук не був подарований школі, а наданий їй як класному керівнику особисто в користування, про що зазначено у протоколі батьківських зборів від 13.02.2014 р. Відповідальності за організацію бухгалтерського обліку не несе, а виявляти матеріальні цінності та проставляти інвентарні номери з метою належного ведення бухгалтерського обліку повинна інвентаризаційна комісія, відповідальність за організацію інвентаризації та своєчасне її проведення несе керівник установи. Крім цього, вказала, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, що не було дотримано, оскільки з наказу випливає, що порушення вчинене у 2013-2014 роках. Також вважає, що при застосуванні дисциплінарного стягнення від неї не отримано детальних письмових пояснень та не враховано інші обставини, що є обов'язковим при обранні виду стягнення. Крім цього, пропущено строк ознайомлення її з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, чим порушено порядок застосування стягнення. Незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності завдало їй моральної шкоди, оскільки погіршився її душевний спокій, систематично відчуває головні та серцеві болі, ситуація, що склалась, негативно вплинула на відносини з рідними, друзями та колегами. У зв'язку з цим, відшкодування моральної шкоди оцінила у 10 000 грн.

Ухвалюючи рішення, суд не взяв до уваги, що інвентарна книга, завірена підписом директора та печаткою навчального закладу, і відсутність у такій графи «Коли придбано» не є її упущенням.

Суд не врахував вимог Положення про навчальні кабінети, яке на думку суду вона порушила, не деталізує заповнення інвентарної книги. Судом не з'ясовувалось питання порядку присвоєння основним засобам в бюджетній установі інвентарних номерів. А саме відсутність в інвентарній книзі інвентарного номера є в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із ненаданням (присвоєнням) адміністрацією школи такого номера.

Суд не взяв до уваги, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності не було порушення порядку ведення інвентарної книги, хоча детально встановлював обставини щодо порядку її ведення. Вважає, що не може бути звинувачена у порушенні п.1.18 Інструкції з інвентаризації, а відтак у порушенні п. 2.29 та 2.30 своєї Посадової інструкції.

Щодо висновку суду накладення дисциплінарного стягнення в межах встановленого законом строку, то вважає що такий висновок суперечить ст.148 КЗпП України, оскільки датою відліку для підрахунку місячного строку є не день - 19.05.2015 року, коли директор ОСОБА_4 зробив відповідне подання до відділу освіти, а день, коли безпосередньо директор СЗШ ОСОБА_4 виявив проступок. Висновок Сихівського районного суду суперечить правовій позиції, викладеній в ухвалі від 25.05.2007 року у справі №6-1225св07.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечила.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи висловив аналогічну позицію.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд мотивував своє рішення з посиланням на норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини. Зокрема керувався положеннями ст.139 КЗпП України, за якою працівники зобов'язані чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (ст. 148 КЗпП )

На підставі ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що позивач з 1994 року працює на посаді вчителя середньої загальноосвітньої школи №73, протягом 2012-2013, 2013-2014 та 2014-2015 навчальних років виконувала обов'язки завідувача кабінетом №12, в тому числі згідно наказу № 210 від 28.08.2014 року /а.с. 29 том.1/.

Наказом начальника відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №187 від 21.05.2015 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежний рівень виконання обов'язків завідувача кабінетом (матеріально-відповідальної особи) щодо зберігання та обліку фінансово-матеріальних цінностей та застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани.

За змістом зазначеного наказу: 2013-2014 роках за кошти батьків учнів 9А класу СЗШ №73 для використання у навчально-виховному процесі вчителя (класного керівника) ОСОБА_5 придбано проектор та ноутбук. Проте, названа мультимедійна техніка класним керівником вчасно не була поставлена на бухгалтерський облік СЗШ №73, що суперечить вимогам чинного Бюджетного кодексу України та Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Станом на травень 2015 року за нез'ясованих обставин проектор та ноутбук у СЗШ №73 відсутні. (а.с.35том.1).

За даними матеріалів справи вбачається, що у лютому 2013 року батьками учнів 9 А класу /тоді клас 7А/ придбано проектор вартістю 4 600 гривен для використання при викладанні матеріалів з предмету світової літератури та забезпечення загальношкільних потреб, який зберігався у кабінету №12, завідувачем якого призначена позивач. 16.03.2015 року позивачем виявлено відсутність проектора, про що повідомлено директора школи.

З пояснень позивача, нею запропоновано звернутись у правоохоронні органи, проти чого заперечував директор школи, однак на її наполягання така заява була написана ним 20.03.2015 року і особисто позивачем 01.04.2015 року.

Крім того, у лютому 2014 року батьками учнів того ж класу придбано ноутбук, який призначався для використання на уроках учнів, класним керівником якого була позивач і школі не передавався. Умови використання цієї техніки визначено рішенням батьківських зборів учнів класу від 13.02.2014 року № 4.

Враховуючи описову частину оскаржуваного наказу, в якому зазначено про те, що мультимедійна техніка класним керівником вчасно не була поставлена на бухгалтерський облік та його резолютивну частину про оголошення догани позивачу як класному керівнику, з»ясовано, що на позивача накладено стягнення саме як на завідувача кабінетом /матеріально-відповідальну особу / щодо зберігання та обліку фінансово-матеріальних цінностей, що однозначно підтверджено представником відповідача.

За змістом заперечень проти позову, стягнення накладено за невиконання позивачем як завідувачем кабінетом п. 2.29 та п. 2.30 п.п. 3 Посадової Інструкції № 5 учителя та завідувача кабінетом і тим самим допущено порушення щодо зберігання та обліку фінансово-матеріальних цінностей /а.с. 21 том.1 /.

Висновки суду про про відмову у позові мотивовано наступним.

Щодо законності Наказу про оголошення догани позивачу з приводу зберігання та обліку ноутбуку „Lenovo», то суд вважав встановленим, що такий ноутбук придбаний батьками класу, керівником якого була ОСОБА_5 При цьому, згідно з протоколом батьківських зборів від 13.02.2014 р. (а.с.27том.1 ) такий ноутбук придбаний виключно для дітей класу та переданий батьками для зберігання та використання класному керівнику. Позивач на виконання рішення батьків, які є власниками ноутбука, включила такий до списку власних предметів, про що під підпис повідомила директора школи ОСОБА_4 (а.с.120 том.1 ). Використовуючи ноутбук як власний предмет, ОСОБА_5 могла виносити такий за межі школи, що і виявила інвентаризаційна комісія під час проведення інвентаризації.

Такий список власних предметів повинен був братися до уваги під час проведення інвентаризацій, проте до кола обов»язків ОСОБА_5, як завідувача кабінетом це не входило.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що факти неналежного виконання ОСОБА_5 обов'язків завідувача кабінетом в частині придбання та зберігання ноутбука не підтвердилися.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується судова колегія і відповідачем, який в частині мотивів рішенні суду першої інстанції не оскаржив.

Щодо висновків суду про законність оскаржуваного наказу з врахуванням встановлених порушень позивачем як завідувачем кабінетом в частині збереження та обліку фінансово-матеріальних цінностей, яким є проектор, то такі обгрунтовано наступним.

Із пояснень представника відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради суд з»ясував, що виявлені факти свідчили про те, що ОСОБА_5 в процесі виконання своїх посадових обов'язків завідувача кабінетом порушила вимоги пп.6 п.7.3 Розділу 7 Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, пп.1.6 та 1.18 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, що призвело до порушення ведення бухгалтерського обліку та недостовірного відображення у фінансовій звітності активів установи.

На переконання суду першої інстанції, вищевказані висновки відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, викладені в оскаржуваному наказі, не в повній мірі, однак відповідають нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Судом враховано, що згідно із ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка; об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, встановлені Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України №90 від 30.10.1998 р. та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за №728/3168 від 16.11.1998 р.

Відповідно до такої Інструкції, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна; інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінансових зобов'язань; підлягають інвентаризації матеріальні цінності, які не належать установі як такі, що перебувають на обліку (в орендному користуванні, на відповідальному зберіганні тощо), так і не враховані з будь-яких причин.

Крім цього, Інструкцією з інвентаризації передбачено наступне:

-під час інвентаризації матеріальні цінності повинні бути розкладені за найменуваннями, розмірами тощо;

-наявність цінностей при інвентаризації виявляється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру;

-на цінності, які не належать установі, але знаходяться в її розпорядженні, складаються окремі описи з розподілом: на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання і таке інше.

Згідно з положеннями вказаної Інструкції, основним завданням інвентаризації, серед іншого є виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, виявлення матеріальних цінностей, що не використовуються, дотримання умов зберігання матеріальних цінностей.

Відповідно до п.1.11 Інструкції, відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи; головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов'язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.

Згідно з п.1.16 Інструкції, інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника установи; повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, нематеріальних активів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках; правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації відповідно до встановленого порядку; члени інвентаризаційних комісій за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Керуючись зазначеним вище положеннями Інструкції, суд першої інстанції не встановив, яким чином такі узгоджуються з положеннями посадової інструкції № 5 учителя та завідувача кабінетом ОСОБА_5, затвердженого наказом директора школи від 03.01.2011 року № 2 , зокрема п.п.2.29 та пп.3 п.2.30 - порушення яких на думку відповідача допустила позивач.

Судом першої інстанції також враховано загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення кабінетів згідно з санітарно-гігієнічними правилами та нормами, які визначаються Положенням про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України № 601 від 20.07.2004 року,яке є обов'язковим для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від типу та форми власності.

Згідно з пп.6 п.7.3 Розділу 7 Положення про навчальні кабінети, до обов'язків завідувача кабінетом належить серед іншого систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей.

Суд врахував, що такі норми Положення про навчальні кабінети не суперечать посадовій інструкції №5 учителя та завідувача кабінетом ОСОБА_5 (а.с. 13-24 том .1 ), положенню про класного керівника, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 434 від 06.09.2000 р. /а.с. 9-10 том.1 ) та посадовій інструкції №27 класного керівника ОСОБА_5, затвердженої наказом директора школи від 03.01.2011 року № 2. (а.с.11-12том. 1 ).

Суд першої інстанції на підставі зазначених положень вважав, що таким чином, належне проведення інвентаризації, а відтак забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку установами і організаціями, які утримуються за рахунок бюджетних коштів може бути забезпечене лише за умови взаємодії осіб, відповідальних за проведення інвентаризації, та осіб, які мають безпосереднє відношення до майна, що підлягає інвентаризації.

Вказаний висновок суду не узгоджується з позицією представника відповідача та змістом п.1 оспорюваного наказу, за якими на позивача накладено дисциплінарне стягнення саме як на завідувача кабінетом, а не як на класного керівника, діяльність яких регламентована різними посадовими інструкціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку та вважав встновленим, що під час проведення інвентаризацій комісія не оглядала інвентарну книгу, не досить ретельно оглядала навчальний кабінет, інвентаризація проводилася без належної повноти, оскільки відбувалася за відсутності завідувача кабінетом, який безумовно також повинен володіти інформацією щодо наявного у навчальному кабінеті майна та належним чином вести інвентарні книги, та таким чином комісія не вживала достатніх заходів для виявлення майна.

Зазначеним твердженням суду першої інстанції не визначено в чому саме полягає допущене порушення позивачем як завідувача кабінетом, фактично є припущеням, а висновок суду про безумовність володіння інформацією щодо наявного у ввіреному кабінету майна не ґрунтується на нормах матеріального права, які застосовано судом.

Відповідач не довів, а суд не встановив узгодженість висновків, що у п.1 оспорюваного наказу щодо неналежного рівня виконання обов»язків завідувача кабінетом/матеріально-відповідальної особи/ щодо зберігання та обліку фінансово-матеріальних цінностей з положеннями п. 2.29 Посадової інструкці учителя, завідувача кабінетом, за яким учитель та завідувач кабінетом забезпечує збереження шкільного і громадського майна, тримає своє робоче місце в чистоті та порядку. Факт крадіжки проектора та виявлення цього факту позивачем 16.03.2015 року - не заперечується відповідачем у справі та третьою особою. Матеріалами справи встановлено намір позивача негайно заявити про факт викрадення майна у правоохоронні органи. Представник третьої особи - директор навчального закладу не заперечив звернення до нього, як до керівника шкільного закладу та повідомлення про зазначені обставини, що також підтверджено копією заяви позивача від 18.03.2015 року в якій зазначила також на видимі пошкодження ручки третього вікна та замочка у шафі. /а.с. 75 том 1/. Заявою позивача у правоохоронні органи, а також листом директора школи від 19.05.2015 року №137 на ім»я Начальника відділу освіти Сихівського району в якому проінформовано, у тому числі пропажу проектора, придбаного за кошти батьків учнів 9-а класу в 2013 році /а.с. 62 том 1 /.

Преставником відповідача зазначено про порушення позивачем означеного пункту посадової істарукції, однак не враховано, що за цим пунктом на завідувача кабінетом покладається обов»язок по збереженню шкільного і громадського майна. Враховуючи не оспорювані сторонами обставини про те, що у відповідності до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України №90 від 30.10.1998 р. та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за №728/3168 від 16.11.1998 р. - зазначений проектор облікований не був, такий не віднесений ні до шкільного ні до громадського майна, хоча і придбаний за кошти батьків для користування у навчальному процесі. Такими чином звинувачення позивача у порушенні зазначеного пункту посадової інструкці- пістав немає. Крім того, представник третьої особи - директор школи ОСОБА_4 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції пояснив, що наявне у школі майно поділяється на державне / шкільне / і особисте, використання останнього оформляється написанням відповідної заяви власника майна та видачі відповідного наказу. Стосовно проектора таких дій не вчинено, тому немає підстав для звинувачення позивача у порушенні п. 2.29 Посадової інстаруції вчителя, завідувача кабінетом.

Щодо порушення, яке визначено п.п.3 п. 2.30 цієї ж Посадової інструкці, то за цим пунктом завідувач кабінетом організовує поповнення кабінету обладнанням, приладами та іншим майном, приймає матеріальні цінності /крім меблів/ на відповідне зберігання за документами, забезпечує збереження підзвітного майна, бере участь у встановленому порядку в інвентаризації та списанні майна кабінету.

Представник відповідача при розгляді справи в суді апеляційної інстанції пояснила, що позивачем допущено порушення, яке полягає в обов»язку брати участь у встановленому порядку в інвентаризації та списанні майна кабінету.

За даними матеріалів справи убачається, що 23.12.2013 року директором школи видано Наказ № 335 про призначення інвентаризаційної комісії з метою достовірності даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю майна у школі /а.с. 65 том. 1/. Контроль за його виконання керівником покладено на себе.

Аналогічного змісту Наказ видано директором школи за № 369 від 24.12. 2014 року /а.с. 74 том 1/.

Позивач не була визначена членом комісій, з такими наказами не ознайомлювалась, про що свідчать дані про підписи осіб про ознайомлення з наказами. Яким чином виконання цих наказів стосуються позивача, як класного керівника, із змісту наказів не убачається.

В чому саме полягали порушення п. 2.30 п.п. 3 посадової інструкції, допущені позивачем як вчитетелм та завідувачем кабінету при реалізації зазначених наказів - суд не встановив.

У зв»язку з обставинами пропажі проектора та відповідними подіями з приводу цього, директором школи 10.04.2015 року видано Наказ № 75 Про проведення позапланової інвентаризації у школі /а.с. 77 том. 1/.

Матеріалами справи не встановлено приховування позивачем у тому числі перед членами інвентаризаційних комісій означеного проектора чи наявність в її діях іншого порушення визначеного посадовими обов»язками чи нормативними актами, якими повинна керуватись як вчитель та завідувач кабінетом. За даними п. 5 Посадової інструкції №5 учителя та завідувача кабінетом ОСОБА_5, остання повинна знати Закон України «Про освіту», інші законодавчі, нормативно-правові акти та документи, що перелічені п п. 5.1 - 5.14, які не містять даних про обов»язок знати, а отже і керуватись у своїй роботі, як вчителя та завідувача кабінетом нормативними актами, якими врегульовано питання фінансово-господарської діяльності шкільного закладу та бухгалтерської обліку та звітності.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник третьої особи - в особі директора навчального закладу пояснив про порядок проведення інвентаризації і такі його пояснення є фактично аналогічними поясненням свідка, допитаного судом першої інстанції - бухгалтера школи, котрі пояснили, що інвентаризація проводиться на підставі відповідної інструкції один раз на рік та призначається наказом керівника. Перед проведенням інвентаризації проводиться попередній огляд кабінетів з метою з»сування питання надходження матеріальних цінностей за попередній період. Такий огляд проводиться у присутності заступника директора з господарської частини та завідуючих кабінетами, від яких надходить інформація про наявність матеріальних цінностей, їх кількість та інші відомості.

Зазначені пояснення свідчать про недосконалість запровадженого у школі порядку проведення інвентаризації, про що суд першої інстанції реагував окремою ухвалою і не свідчить про допущення порушень зі сторони позивача своїх посадових обов»язків як вчителя та завідувача кабінетом.

Повну матеріальну відповідальність несуть заступник директора з господарської частини та інші особи, з якими укладений відповідний договір.

Позапланова інвентаризація проводилася саме у зв»язку з повідомленням позивача про крадіжку проектора.

Щодо позиції суду першої інстанції про ведення позивачем інвентарної книги кабінету №12, то відповідачем в оспорюваному наказі не зазначено про таке порушення. Однак суд надав певну правову оцінку цьому питання та зазначив у рішенні про виявлення запису про проектор, проте відсутність даних інвентаризаційного номера проектора і вважати це порушенням зі сторони ОСОБА_5 підстав немає, оскільки за наслідками проведення інвентаризації складається відповідний акт уповноваженої комісії, котрий є документом, що відображає дані про матеріальні цінності установи.

Тому встановлення судом першої інстанції обставин, що інвентарна книга обліку матеріальних цінностей у кабінеті №12, котра пронумерована та скріплена печаткою навчального закладу,- завідувачем кабінетом ОСОБА_5 велася неналежним чином, оскільки така не прошита та відсутні дані про інвентарний номер проектора «Epson», що суперечить п.4.9 Положення про навчальні кабінети, (додаток 1), яким встановлена форма інвентарної книги -не свідчить про допущення позивачем порушень, регламентованих п. 2.29 та п. 2.30 Посадової інструкці вчителя, завідувача кабінетом.

Крім того, як встановлено судом, позивач внесла до інвентарної книги запис про придбання проектора „Epson, який на той час не був інвентаризований.

Разом з тим, наявність у інвентарній книзі записів про придбане майно без зазначення інвентарного номера, незважаючи на проведення інвентаризацій, свідчить про неналежне проведення інвентаризації, виконання та здійснення контролю за якою не входить до обов»язків позивача.

Колегія суддів також враховує, що у відповідності до вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України - до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом не враховано і порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення, оскільки не відібрано пояснення.

Суд першої інстанції вважав такі мотиви позову безпідставними, та врахував наявність пояснення позивача, що на а.а. 31, з чим погоджується колегія суддів і мотиви апеляційної скарги в цій частині вважає необгрутованими.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів прийшла до висновку про незаконність оспорюваного наказу з мотивів не доведення відповідачем вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Тому питання дотимання строків накладення такого стягнення не впливає на прийняття рішення у справі.

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом листа від 19.05.2015 року за підписом директора школи Начальнику відділу освіти з приводу обставин пропажі проектора, директор школи ОСОБА_4 інформував про придбання батьками проектора у 2013 році, про те, що під час щорічних інвентаризацій такий не був облікований, що свідчить і про сплив строку, визначеного ч.2 ст. 148 КЗпП України для накладення дисциплінарного стягнення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з мотивами апеляційної скарги про незаконність рішення суду та про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Що стосується вимог про стягнення моральної школи, то вирішуючи вимоги в цій частині, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів перенесення нею моральних страждань видачею оспорюваного наказу. Факт визнання його незаконним не свідчить про безумовність вирішення питання про відшкодування моральної шкоди за відсутності доказів її спричинення та достатніх обгрунтувань позовних вимог у цій частині.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.303, 304 , п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст.314, ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовом ОСОБА_5 до відділу освіти Сихівського району департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, за участю третьої особи - середньої загальноосвітньої шкоди №73 про скасування дисциплінарного стягнення, відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти Сихівського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №187 від 21.05.2015 року про оголошення догани вчителю СЗШ №73 ОСОБА_5

В решті в позові відмовити.

Стягнути з відділу освіти Сихівського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_5 535 грн. 92 коп. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді