Рішення № 56737884, 17.12.2015, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/165/15-ц Провадження № 2/450/629/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -ОСОБА_1. при секретарі -ОСОБА_2

за участю :

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів , позовні вимоги якого пізніше уточнив, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 25/27 частини житлового будинку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. Зелена, 88, с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, який складається з коридору, житлової кімнати, кухні та житлової кімнати загальною площею - 52,1 кв.м., з яких - 32,2 кв.м. житлової площі та 12,9 кв.м. - допоміжної площі, що належав ОСОБА_10, який помер 22 травня 1982 року. визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/27 частини житлового будинку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. Зелена, 88, с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, який складається з коридору, житлової кімнати, кухні та житлової кімнати загальною площею - 52,1 кв.м., з яких - 32,2 кв.м. житлової площі та 12,9 кв.м. - допоміжної площі, що належав ОСОБА_11, яка померла 26 березня 1996 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 22 травня 1982 року помер його батько ОСОБА_10. Після смерті батька ОСОБА_10 відкрилася спадщина, яка складається з : житлового будинку № 84 (новий №88) по вул. Зеленій в с. Старе Село, Пустомитівського району, Львівської області. 03 травня 1982 року ОСОБА_10 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі під № 1135. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_10 заповів, своєму синові ОСОБА_5 належний йому на праві особистої власності житловий будинок та інші господарські будівлі, що знаходяться в селі Старе село, Пустомитівського району, Львівської області. Позивач вказує, що на день смерті батька ОСОБА_10, його дружина, а позивача мати, ОСОБА_13 була непрацездатною, їй виповнилося 69 років, тому вона мала право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Свою частку у спадковому майні у розмірі 2/27 частини усієї спадщини після свого чоловіка, прийняла оскільки вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, а тому 18 травня 1987 року подала заяву в Пустомитівську державну нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_5 вказує, що в свою чергу прийняв 25/27 частки у спадщині, оскільки на момент відкриття спадщини проживав та був зареєстрований разом з батьком, а отже фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, в державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини не звернувся.

Позивач вказує, що 26 березня 1996 року померла його мати ОСОБА_11. Після смерті матері ОСОБА_11 залишилося спадкове майно, а саме: 2/27 частки житлового будинку № 88 по вул. Зеленій в с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, про що свідчить довідка № 134 видана 21.02.2012 року виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області. 15 серпня 1986 року ОСОБА_11 склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі під № 2720. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_11 заповіла,, своєму синові ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право. Спадкоємців, які мають право на обовязкову частку у спадщині немає. Також після смерті матері ніхто не звертався в нотаріальну контору для оформлення спадщини.

Позивач вказує, що після смерті ОСОБА_11 як спадкоємець фактично прийняв спадщину своєї матері, зокрема 2/27 вищевказаного житлового будинку, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із матірю і вступив в управління житловим будинком, доглядаю за ним та утримує його та не заявляв відмову від спадщини.

Однак, у нього виникли труднощі з оформленням права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок за адресою: вул. Зелена, 88, с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області. Труднощі полягають в тому, що батько ОСОБА_5, а також мати ОСОБА_13 за життя не виготовили правовстановлюючих документів на спадкове майно. Відсутність свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого на ім'я спадкодавця унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальній конторі.

На підставі наведеного позивач просить захистити його майнові права, шляхом задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просить задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги позивача ОСОБА_5 не визнала та заперечила. Свої заперечення мотивує тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що на момент смерті ні батько позивача ні його мати не були власниками спірного житлового будинку, тим більше позивач просить визнати право власності на частки матері, яку вона лише прийняла проте не оформила на себе, тобто не була власником частки будинку тому така не могла спадкуватись позивачем. Окрім того, позивач звернувся з позовом до суду з лише в 2015 році у звязку з чим позивач пропустив строк для звернення із заявленими позовними вимогами, поважності причин пропуску зазначеного строку останнім в позовній заяві не наведено, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в звязку з пропуском строку позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_5 не визнала та заперечила. Свої заперечення мотивує тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що на момент смерті ні батько позивача ні його мати не були власниками спірного житлового будинку. Окрім того, позивач пропустив строк для звернення із заявленими позовними вимогами, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не зявився, однак від сільського голови ОСОБА_14 надійшов лист згідно якого сільська рада позовні вимоги позивача підтримує та просять суд справу слухати у їх відсутності.

Вислухавши сторони, проаналізувавши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що обставини на які покликається позивач у позовній заяві, як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22 травня 1982 року помер позивача батько ОСОБА_10, про що свідчить свідоцтво про смерть серія ІІ-СГ № 253330 видане 24 травня 1982 року виконкомом ОСОБА_6 сільської рад народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 10.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок № 84 (новий №88) по вул. Зеленій в с. Старе Село, Пустомитівського району, Львівської області, про що свідчить довідка № 678 видана 21.10.2012 року виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області ( а.с. 6 справа №450/413/13-ц).

03 травня 1982 року ОСОБА_10 склав заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі під № 1135. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_10 заповів ОСОБА_5 належний йому на праві особистої власності житловий будинок та інші господарські будівлі, що знаходяться в селі Старе село, Пустомитівського району, Львівської області.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_10 разом з ним в спірному житловому будинку були зареєстровані та проживали: дружина - ОСОБА_11, 1913 р. н., син - ОСОБА_5, 1957 р. н., невістка - ОСОБА_15, 1957 р. н., онук - ОСОБА_16, 1979 р. н., онука - ОСОБА_17, 1981 р. н. Також був зареєстрований, але не проживав син - ОСОБА_18, 1941 р. н., що підтверджується довідкою № 678 від 22.10.2012 року ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (2004 p.), якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовуються чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України 1963 року.

Відповідно до ст. 535 ЦК України 1963 року неповнолітні та непрацездатні діти спадкодавця, а також непрацездатні дружина, батьки і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обовязкова частка).

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_10, його дружина, а позивача мати ОСОБА_13 була непрацездатною, їй виповнилося 69 років, а тому відповідно до ст. 533 ЦК України 1963 року вона мала право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Відповідно до ст.549 ЦК Української PCP 1963 p., визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 124 ч. 2 інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово- будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Встановлено, що ОСОБА_13 прийняла спадщину, а саме 2/27 частини усієї спадщини після свого чоловіка, ОСОБА_5, оскільки вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою № 678 від 22.10.2012 року ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Окрім того, 18 травня 1987 року подала заяву в Пустомитівську державну нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадкове майно: житловий будинок з всіма господарськими будівлями, що знаходиться в селі Старе село, Пустомитівського району, Львівської області.

Також, ОСОБА_5 в свою чергу прийняв 25/27 частки у спадщині, оскільки на момент відкриття спадщини проживав та був зареєстрований разом з батьком, а отже фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, в державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини я не звернувся.

Факт прийняття спадщини після смерті батька, позивачем ОСОБА_5 підтверджується постійним проживанням та пропискою в будинку, належному спадкодавцю ОСОБА_10 згідно записів в будинковій книзі, що згідно п.124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 p. N 45/5, чинної на час відкриття спадщини, є доказом прийняття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_13 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_10, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що 26 березня 1996 року померла позивача мати, ОСОБА_11, про що свідчить свідоцтво про смерть серія І-СГ № 025747 видане 26.03.1996 року ОСОБА_6 сільською радою Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 20.

Після смерті матері ОСОБА_11 залишилося спадкове майно, а саме: 2/27 частки житлового будинку № 88 по вул. Зеленій в с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, про що свідчить довідка № 134 видана 21.02.2012 року виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

15 серпня 1986 року ОСОБА_11 склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі під № 2720. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_11 заповіла ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право.

Згідно приписів ст.548 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв на момент смерті спадкодавця), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 Цивільного кодексу РСР, котрий діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. У п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.1983 р. (у редакції, що була чинна на момент виникнення правовідносин), вказано, що якщо у вказаний в ст.549 Цивільного кодексу Української РСР шестимісячний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не продовження пропущеного строку. Згідно з п.3.3. методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, повязаних із вжиттям заходів, щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтва про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, затверджених рішенням Міністерства юстиції України від 29.01.2009 року, під фактом вступу у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтримання його в належному стані. Враховуючи зазначене можна зробити висновок про те, що саме такі дії були вчинені позивачем ОСОБА_5 який фактично прийняв спадщину за своєю матірю ОСОБА_11, зокрема 2/27 спірного житлового будинку, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із матірю і вступив в управління житловим будинком, про що свідчать довідка ОСОБА_6 сільської ради № 134 від 21.02.2012 року.

Відповідно до ст. 534 ЦК України 1963 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Враховуючи те, що спадкодавці своїм майном на випадок смерті розпорядились на власний розсуд склавши заповіти, відповідачі не мають право на обовязкову частку у майні спадкодавця ОСОБА_10, а також не входять до кола спадкоємців та не мають право на обовязкову частку у спадковому майні ОСОБА_13, доказів на підтвердження майнових прав на спадкове майно суду не представили, а тому суд не вбачає жодних порушень майнових прав відповідачів.

Суд також критично оцінює доводи відповідачів про пропущення позивачем строків позовної давності на звернення до суду за захистом своїх майнових прав, виходячи з наступного :

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української PCP, який діяв на час відкриття спадщини, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст. 525 зазначеного Кодексу визнається день смерті спадкодавця. Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу Української PCP для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Таким чином, що належні спадкодавцям ОСОБА_10 та ОСОБА_11, частини спірного житлового будинку визнаються належними позивачу ОСОБА_5 з моменту відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавців. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину строком не обмежена.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що спадкодавець набув право власності на спадкове майно з підстав, що не заборонені законом, тобто правомірно, позивач, як спадкоємець за заповітом вчинив дії, що обєктивно стверджують факт прийняття спадщини, безпідставність заперечень з боку відповідача, а також те що ухвалення рішення в користь позивача не порушує прав третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10,60,212,130, 222 ЦПК України, ст. ст.16, 256, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 525, 529, 548, 549, 553 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_5, право власності в порядку спадкування за заповітом на 25/27 частини житлового будинку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. Зелена, 88, с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, який складається з коридору, житлової кімнати, кухні та житлової кімнати загальною площею - 52,1 кв.м., з яких - 32,2 кв.м. житлової площі та 12,9 кв.м. - допоміжної площі, що значиться за ОСОБА_10, який помер 22 травня 1982 року.

Визнати за ОСОБА_5, право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/27 частини житлового будиноку з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. Зелена, 88, с. Старе Село, Пустомитівського району Львівської області, який складається з коридору, житлової кімнати, кухні та житлової кімнати загальною площею - 52,1 кв.м., з яких - 32,2 кв.м. житлової площі та 12,9 кв.м. - допоміжної площі, що значиться за ОСОБА_11, яка померла 26 березня 1996 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяОСОБА_1