Ухвала суду № 56737132, 24.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 318/681/15 цГоловуючий у 1-й інстанції Комишня Н.І.№22-ц/778/141/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2015 року у справі за позовом Кредитної спілки «Актив» (надалі КС «Актив») до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2015 року КС «Актив» звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила кредитний договір № З8487Ж від 31.03.2014 року, укладений між КС "Актив" та ОСОБА_2 розірвати; стягнути солідарно зОСОБА_2, як позичальника, та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як поручителів, на її користь заборгованість за кредитнимдоговором №З8487Ж від 31.03.2014 року станом на 16 березня 2015 року у розмірі 561676,53 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 499724,38 грн., заборгованості за процентами 61952,15 грн., від сплати якої у добровільному порядку на користь позивача відповідачі ухиляються, а також понесені судові витрати 3654,00 грн.

Заочним рішенням Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2015 року (а.с.83-84) позов КС «Актив» задоволено.

Розірвано кредитний договір № З8487Ж від 31 березня 2014 року, укладений між КС "Актив" та ОСОБА_2

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 за кредитним договором № З8487Ж від 31.03.2014 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за договорами поруки № З8487Ж від 31.03.2014 року на користь КС "Актив" заборгованість в сумі 561676,53 грн., а також судові витрати по оплаті судового збору 3654,00 грн.

Ухвалою Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року (а.с.118-120) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду у цій справі відмовлено.

Всі особи, які беруть участь у цій справі, із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_2

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (а.с.146-149) просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову КС «Актив» відмовити у повному обсязі.

Апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою було відкрито (а.с.152), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 154).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 04 лютого 2016 року не відбувся та був відкладений (а.с.176) через першу неявку відповідачів, повідомлених апеляційним судом про дане судове засідання з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України (а.с.157-158, 164-163-174).

У судове засідання 24 березня 2016 року повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України, також через сайт «Судова влада» (а.с.177-184), у тому числі відповідач ОСОБА_2 через свого представника за довіреністю (а.с.108) ОСОБА_3 (а.с.180), що узгоджується із вимогами ст. 76 ч. 5 ЦПК України, всі особи, які беруть участь у справі, у тому числі відповідачі повторно, не зявились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, враховуючи, що має місце повторна неявка відповідачів до апеляційного суду у цій справі, останні не скористалась своїм правом щодо участі у цій справі через представника, в силу вимог ст. 169 ЦПК України при повторній неявці сторони незалежно від причини останньої суд має розглядати справу, оскільки ст. 303-1 ЦПК України передбачені строки розгляду апеляційної скарги протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду (04 січня 2016 року а.с.152), а згідно із ст. ст. 304 ч. 1, 305 ч.2 ЦПК України неявка у тому числі відповідача ОСОБА_2 та представника останнього ОСОБА_3, належним чином повідомлених апеляційним судом про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх осіб, які беруть участь у цій справі.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 526, 527, 530, 532, 533, 549-551, 553-554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 88, 209, 213, 214, 215, 224,292, 294ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що між позивачем КС «Актив» та ОСОБА_231 березня 2014року був укладений кредитний договір № З8487Жз лімітом 500000,00 грн. під 25 % річнихстроком на 12 місяців (а.с. 13-15).

За умовами п. 3.2 кредитного договору №З8487Жвід31 березня 2014рокусторонипогодили графік погашення кредиту та виплати процентів.

Відповідно до п. 3.3 договору, всі зміни до цього графіку погашенняздійснюються шляхом укладення додаткових угод. В додатковій угоді визначається сума траншу, яку отримує позичальник.

В п. 1.7. договору визначено, що транш-частина кредиту, що видається позичальнику в рамках кредитної лінії до запитання, в порядку і на умовах, встановлених у цьому договорі.

07 квітня 2014 року було укладено додаткову угоду, згідно якої ОСОБА_2було надано транш в сумі 149600,00 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 07 квітня 2014 року (а.с.20).

08 квітня 2014 року було укладено додаткову угоду, згідно якої ОСОБА_2було надано транш в сумі 149600,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 08 квітня 2014 року (а.с.21).

09 квітня 2014 року було укладено додаткову угоду, згідно якої ОСОБА_2було надано транш в сумі 149600,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 09 квітня 2014 року(а.с.22).

10 квітня 2014року було укладено додаткову угоду, згідно якоїУнтіловуС.В. було надано транш в сумі 51200,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 10 квітня 2014 року (а.с.23).

За умовами п. 4 вищезазначених додаткових угод до кредитного договору №З8487Жвід31 березня 2014року, позичальник брав на себе зобов'язання повертати щомісячно нараховані проценти за користування кредитом, а в кінці строку основну суму кредиту згідно графіка погашення кредиту (а.с. 18-19).

Згідно із п. 7.2 вищезазначеного договору сторін: при порушенні позичальником умов користування кредиту, відсоткова ставка становитиме 80 % річних за весь період користування кредитом.

Між КС «Актив» таОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_631 березня 2014року було укладено договори поруки №З8487Ж (а.с.16-17).

Згідно із п. 3.4 вищезазначених договорів поруки: відповідальність поручителя, настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитнимдоговором,а також у випадку смерті боржника.

Згідно із п. 3.5 вищезазначених договорів поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручительвідповідає по зобов'язаннях боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплатувідсотків за його користування, сплату додаткових відсотків,відшкодування збитків завданихкредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умовкредитногодоговору.

21 листопада 2014 року на адресу ОСОБА_2 та поручителівОСОБА_4, ОСОБА_5,були направлені письмові вимоги про погашення боргу в повному обсязі (а.с.24-25).

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 527 ЦК України регламентує, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До договору кредиту застосовуються правила щодо позики, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦПК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Ст. 553 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором запорушення зобов'язання боржником.

Ст. 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарніборжники.

Сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором ОСОБА_2 перед КС «Актив» станом на 16 березня 2015 року становить 561667,53 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту 499724,38 грн., заборгованості за процентами 61952,15 грн. (розрахунок а.с. 26).

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що відповідачі ухиляються від сплати цієї заборгованості на користь позивача у добровільному порядку.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне задовольнити позов позивача у цій справі у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Апеляційний суд має приймати до уваги при апеляційному перегляді цієї справи ті доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, які були доводами його заяви про перегляд заочного рішення суду у суді першої інстанції (а.с.89-90).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у цій справі в обґрунтування скасування та перегляду останнього посилався лише на те, що він та його представник не були повідомлені судом першої інстанції належним чином на дату судового засідання у цій справі 03 серпня 2015 року; крім того він не мав можливості зявитись у судове засідання у цей день, оскільки знаходився на лікарняному з 31.07.2015 року по 05.08.2015 року (а.с.91).

Проте, в силу вимог ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для вирішення справи.

У своїй вищезазначеній заяві про перегляд заочного рішення у цій справі відповідач ОСОБА_2 взагалі не зазначив та не додав до останньої доказів, на які він посилається, та які мають істотне значення для вирішення справи.

Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні правові підстави для перегляду вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції за заявою відповідача ОСОБА_2 (ухвала від 06 жовтня 2015 року а.с.118-120).

Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду цієї справи особисто та через його представника за довіреністю (а.с.108) ОСОБА_3 на 21 липня 2015 року (особиста розписка представника а.с.62, повідомлення про вручення судової повістки відповідачу а.с.63) та на 03 серпня 2015 року з дотриманням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України (конверт із судовою повісткою, що надсилався судом першої інстанції на адресу відповідача ОСОБА_2, повернувся з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання» а.с. 77, 79-80).

В силу вимог ст. 27 ч. 3 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Згідно із ст. 77 ЦПК України:

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи; у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (ч.1);

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання; у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.2).

Відповідач ОСОБА_2 особисто чи через свого представника у цій справі не повідомляв суд першої інстанції про причини своєї неявки у судове засідання 21 липня 2015 року та 03 серпня 2015 року чи про зміну свого місця проживання (перебування), не заявляв клопотання про відкладення розгляду цієї справи, у тому числі з причин його перебування на лікарняному та не надавав суду першої інстанції копії вказаного лікарняного.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах, відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що був повідомлений належним чином про час та місце розгляду цієї справи судом першої інстанції у тому числі на 03 серпня 2015 року в силу вимог ст. 77 ЦПК України, навіть, якщо судова повістка на імя відповідача ОСОБА_2 на цю дату, що надсилалась на останню відому судові адресу відповідача, повернулась на адресу суду першої інстанції без вручення відповідачу (а.с.77).

Представник відповідача - ОСОБА_3 також вважається повідомленим належним чином в разі повідомлення його довірителя відповідача ОСОБА_2

Неявка відповідача та представника останнього, належним чином повідомлених судом першої інстанції про час та місце розгляду цієї справи, не була перешкодою для розгляду цієї справи останнім в силу вимог ст. 169 ЦПК України.

Суд першої інстанції в силу вимог ст. 169 ЦПК України мав відкладати розгляд цієї справи лише при першій неявці відповідача ОСОБА_2 та представника останнього ОСОБА_3 без поважних причин у судове засідання 21 липня 2015 року.

У разі повторної неявки в судове засідання 03 серпня 2015 року повідомлених з додержанням вимог ст. 74-77 ЦПК України відповідача ОСОБА_2 та представника останнього ОСОБА_3, незалежно від причини неявки останніх, суд першої інстанції в силу вимог ст. 169 ч. 4 ЦПК України мав вирішувати цю справу на підставі наявних у справі матеріалів та доказів (постановляти заочне рішення).

Оскільки, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи (ст. 169 ч.2 ЦПК України).

За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

Проте, відповідач ОСОБА_2, як сторона у цій справі, клопотання про відкладення розгляду цієї справи суду першої інстанції не подавав.

А згідно із вимогами ст. 157 ч. 1 ЦПК України суд першої інстанції мав розглядати дану справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Встановлено, що провадження у цій справі було відкрито судом першої інстанції ще 09 квітня 2015 року (а.с.35).

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Суд першої інстанції правильно виходив у цій справі при вирішенні останньої по суті із презумпції правомірності вищезазначених правочинів сторін кредитного договору та договорів поруки.

Так, в силу вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачі у цій справі не заявляли зустрічних позовних вимог про визнання вищезазначених кредитного договору та договорів поруки сторін недійсними.

Також у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що вищезазначені кредитний договір та договори поруки визнані недійсними за рішенням суду окремо від цієї справи.

Недійсність вищезазначених кредитного договору та договорів поруки сторін також прямо не встановлена законом.

Відповідач ОСОБА_2 та представник останнього ОСОБА_3 не заявляли у суді першої інстанції у цій справі про призначення будь-якої експертизи у цій справі, у тому числі почеркознавчої з приводу «фальшивості підписів» відповідача чи відповідачів на вищезазначених договорах чи інших документах.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України сприяв повному та всебічному розгляду цієї справи.

Також не було заявлено відповідачем ОСОБА_2 чи представником останнього - ОСОБА_3 в апеляційному суді у вищезазначеній апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції у цій справі чи окремо від неї клопотання про призначення будь-якої судової почеркознавчої експертизи у цій справі, тому апеляційним судом останнє у цій справі не розглядалось.

Хоча відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначав про свій намір заявити в апеляційному суді клопотання про таку експертизу, але так й не заявив, замість цього двічі він та представник останнього не зявились у судові засідання у цій справі до апеляційного суду.

Навіть, якщо б відповідач ОСОБА_2 та представник останнього заявили перед судом апеляційної інстанції клопотання про призначення будь-якої судової почеркознавчої експертизи у цій справі, апеляційний суд мав би відмовити у задоволенні цього клопотання в силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України, оскільки таке клопотання у суді першої інстанції ними не заявлялось та суд першої інстанції в його задоволенні не відмовляв, поважності причин для незаявлення такого клопотання у суді першої інстанції у відповідача не було.

В силу вимог ст. 303 -1 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги.

Встановлено, що вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 було прийнято апеляційним судом до розгляду ще 04 січня 2016 року (а.с.152).

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав належну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача у цій справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи відповідача ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі.

Оскільки, ОСОБА_2 не надавались суду першої інстанції, у тому числі до його заяви про перегляд заочного рішення у цій справі, докази того, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, а тому суду першої інстанції не могло бути та не було відомо про те, що останній звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір».

Апеляційний суд має переглядати рішення суду першої інстанції в межах доказів, які були наявні у матеріалах цієї справи у суду першої інстанції та досліджувались останнім під час ухвалення останнім оскаржуємого рішення у цій справі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача КС «Актив» у цій справі понесених ним судових витрат при розгляді цієї справи апеляційним судом.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_2 взагалі не сплачувався судовий збір при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду в силу вимог Закону України «Про судовий збір», так як він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2, а.с.150).

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_8ОСОБА_9