Ухвала суду № 56736910, 23.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/4703/15ц Головуючий у 1 інстанції: Ревуцький С.І

Провадження № 22-ц/778/354/16 Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Долинська», третя особа ОСОБА_4 про зобов'язання сплатити орендну плату, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «Долинська», третя особа ОСОБА_4 про зобов'язання сплатити орендну плату.

В позові зазначав, що 03.09.2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма «Долинська» був укладений договір оренди землі, у відповідності до якого ОСОБА_4 передав, а ТОВ «Агрофірма «Долинська» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю, на строк до 31.12.2014р. 04.08.2008р. вказаний договір був зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України». 05.03.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода, згідно якої строк дії договору був пролонгований до 31.12.2020р. Додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему Бердянського району Запорізької області 04.07.2012р. 28.02.2014р. ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 письмовий договір про відступлення права вимоги №78/18 від 28.02.2014р., згідно якого первісний кредитор ОСОБА_4 передав, а новий кредитор ОСОБА_3 прийняв на себе право вимоги за вказаним договором оренди землі та додатковими угодами та доповненнями. На підставі вказаного договору позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату орендної плати за вказаним договором за 2014 рік, але фактично отримав відмову. Пізніше ОСОБА_3 дізнався, що 22.10.2013р. ОСОБА_4 отримав частину орендної плати в грошовій формі (за погодженням сторін) - 6120грн. Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ТОВ «Агрофірма «Долинська» на його користь заборгованість з орендної плати в сумі 7480 грн., виходячи із середньоринкової ціни сільськогосподарської продукції на момент подачі позову.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

03.09.2007р. між ОСОБА_4 та відповідачем укладений договір оренди землі, у відповідності до якого ОСОБА_4 передав, а ТОВ «Агрофірма «Долинська» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю, на строк до 31.12.2014р.

04.08.2008р. вказаний договір був зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельним ресурсам України».

05.03.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода, згідно якої строк дії договору був пролонгований до 31.12.2020р. Додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему Бердянського району Запорізької області 04.07.2012р.

ОСОБА_4 уклав з позивачем письмовий договір про відступлення права вимоги №78/18 від 28.02.2014р., згідно якого первісний кредитор ОСОБА_4 передав, а новий кредитор ОСОБА_3 прийняв на себе право вимоги за вказаним договором оренди землі та додатковими угодами та доповненнями.

28.02.2014р. ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, уповноваживши останнього бути його представником, у тому числі одержати гроші, виручені від оренди земельної ділянки.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції правильно керувався нормами матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Суд першої інстанції правильно вказав, що договір про відступлення право вимоги №78/18 від 28.02.2014р. державної реєстрації не пройшов, що дає підстави для висновку, що договір не є вчиненим.

Суд першої інстанції вірно виходив з тих обставин, що позивач просив стягнути з відповідача недодану частину орендної плати, посилаючись при цьому на ринкові ціни на зернові культури урожаю 2014 року станом на 28.04.2015р.

Проте, пунктом 4 додаткової угоди між ОСОБА_4 та ТОВ "АФ "Долинська" від 05.03.2012р. внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 03.09.2007р., після яких пунктом 9 вказаного договору оренди передбачено, що орендна плата у грошовому вигляді обчислюється по середньоринковим цінам, що склались на момент видачі орендної плати.

На підстав належних доказів суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 орендну плату за 2014 рік отримав 22.10.2013р. за цінами, що існували на час видачі цієї орендної плати.

Доказів наявності заборгованості по орендній платі за цінами на момент видачі цієї орендної плати, тобто станом на 22.10.2013р. до суду не надано.

Суд першої інстанції належним чином взяв до уваги, як доказ довідку ТОВ "АФ "Долинська" (з доданими до неї документами) про відсутність у ТОВ заборгованості перед ОСОБА_4 з орендної плати за 2014 рік.

Доводи апеляційної скарги, що на думку позивача договір відступлення права вимоги не підлягає державній реєстрації, не спростовують висновки рішення суду, оскільки спростовуються нормами матеріального права.

А саме, згідно ст.ст. 512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Та обставина, що договір не зареєстрований з незалежних від позивача причин, не доводить обґрунтованості його позовних вимог

Доводи апеляційної скарги, ТОВ не довело належної виплати орендної плати на користь ОСОБА_4 за 2014р. спростовуються матеріалами справи, в яких містяться належні докази такої сплати. А саме, довідка ТОВ «Агрофірма «Долинська» №263 від 15.09.2015р.

При цьому особисто ОСОБА_4, який прийняв орендну плату, будь-яких заперечень з цього приводу не висунув.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: