Постанова № 56734065, 21.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/210/16

Справа № 760/1765/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі : - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ м. Києва Деревянченка Вячеслава Віталійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративного правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 року позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 111130 від 21.01.2016 року.

Свої вимоги мотивує тим, що поліцейським патрульної служби 1 роти 4 батальйону Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Києві капралом Дерев'янченко В.В. було складено Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 111130 від 21.01.2016 року, якою накладено на позивача штраф у розмірі 425,00 грн.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.

Зазначає, що 21.01.2016 року позивач, керуючи автомобілем КАМАЗ 65201, д.н.з. НОМЕР_1, здійснював доставку будівельних матеріалів на будівельний майданчик за адресою м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 9, проте оскільки на перехресті вулиць Героїв Оборони та Полковника Потєхіна проводиться масовий захід з перекриття під'їзду автомобілів до будівельного майданчика, у позивача виникла крайня необхідність у зупинці на перехресті, з метою уникнення спричинення небезпеки, яка створила б загрозу громадському порядку, власності, правам і свободам громадян.

Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону та прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає, що справу можна розглянути у відсутність відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду поданого позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що поліцейським Дерев'янченко В.В. було винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 111130 від 21.01.2016 року, за порушення п.п.16.4 ПДР України та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с.5).

Дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст. 256, 283 КУпАП.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з відповідної постанови серії ПС3 № 111130 від 21.01.2016 року, ОСОБА_2, 21.01.2016 року о 13 год. 20 хв., в м. Києві, виїхав на перехрестя вулиць Героїв Оборони та Полковника Потєхіна на якому утворився затор, що змусило зупинитися водія на пішохідному переході, чим створив перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів, чим порушив п.п.16.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Згідно п.п.16.4 ПДР України, забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.

В судовому засіданні представник позивача визнала, що позивач дійсно 21.01.2016 року керуючи автомобілем КАМАЗ 65201, д.н.з. НОМЕР_1, здійснював доставку будівельних матеріалів на будівельний майданчик за адресою м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 9. Проте, оскільки на перехресті вулиць Героїв Оборони та Полковника Потєхіна проводиться масовий захід з перекриття під'їзду автомобілів до будівельного майданчика, у позивача виникла крайня необхідність у зупинці на перехресті, з метою уникнення спричинення небезпеки, яка створила б загрозу громадському порядку, власності, правам і свободам громадян. Представник позивача вважає, що імовірна небезпека вчиненого позивачем правопорушення за вказаних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З аналізу вищевикладеної статті вбачається, що у разі крайньої необхідності відбувається зіткнення двох інтересів: загроза заподіяння шкоди одним охоронюваним законом інтересам усувається шляхом заподіяння шкоди, хоча й меншої, іншим.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Джерелами загрозливої небезпеки у разі крайньої необхідності, зокрема можуть бути стихійні явища - повені, пожежі, землетруси тощо, дикі або домашні тварини.

Таким чином, небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Це - одне з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

З огляду на вищевикладене вбачається, що доводи позивача в обґрунтування позову про порушення п.16.4 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпА України в стані крайньої необхідності, не узгоджуються з вимогами ст. 17 КУпАП України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося позивачем по справі, що він порушив п.16.4 ПДР України, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 122 КУпА та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 17, 18, 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: