Постанова № 56734051, 16.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №3/760/2229/16

В справі №760/4965/16-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України», 3-і особи: ОСОБА_2, Національна академія наук України про стягнення матеріальної допомоги, компенсації за затримку виплати заробітної плати, надбавки та компенсації за невикористані відпустки, заробітної плати, річних та індексації, зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки про поновлення на роботі, видачу довідок про доходи, ордера про отримання заробітної плати, та довідки про посадовий оклад

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду з липня 2015 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України», 3-і особи: ОСОБА_2, Національна академія наук України про стягнення матеріальної допомоги, компенсації за затримку виплати заробітної плати, заробітної плати, річних та індексації, зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки про поновлення на роботі, видачу довідок про доходи, ордера про отримання заробітної плати, та довідки про посадовий оклад.

Ухвалою суду від 27 серпня 2015 року в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

Справа тривалий час не знаходить свого вирішення внаслідок дій позивача, якою в кожне судове засідання подаються позовні заяви про збільшення позовних вимог, у тому числі неналежно оформлені, що тягне за собою оголошення в справі перерви для виконання вимог ст.ст.119, 121 ЦПК України. А також вручення заяв про збільшенння позовних вимог стороні відповідача.

В справі також неодноразово оголошувалися перерви і в зв»язку з клопотаннями позивачки.

Так, в судовому засіданні 13 жовтня 2015 року була оголошена перерва в зв»язку з неявкою позивачки та поданою нею заявою про відкладення судового засідання в зв'язку з неможливістю прибуття її представника.

/т.1, а.с.100-101/

В судове засідання. призначене на 05 листопада 2015 року на 14:30, позивачка також не з'явилася, направивши до суду телеграму без повідомлення причин неявки.

/ т.1, а.с.202/

У зв'язку з четвертим відкладенням розгляду справи та порушенням строків розгляду справи, судом було направлено позивачу лист з роз'ясненням вимог закону та зобов»язанням з»явитися в судове засідання 02.12.2015 року та забезпечити явку свого представника до суду, неявка якої в судове засідання також була підставою для оголошення в справі перерви за клопотанням позивача.

/ т.1, а.с. 212/

Зазначений лист позивачкою було проігноровано та 02 грудня 2015 року подано до канцелярії суду клопотання про відкладення судового засідання.

/т.1, а.с.248 - 249/

11 січня 2016 року позивачка черговий раз подала до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою її адвоката.

/т.2, а.с. 30/

Окрім того, 15 березня 2016 року позивачка направила на адресу суду телеграму, в якій повідомила суд про неможливість прибуття в судове засідання призначене на 16 березня 2016 року на 10:00 в зв»язку з хворобою.

При цьому жодного разу підтверджуючих документів поважності причин неявки в судове засідання позивач суду не надала.

Наведене стало підставою для одинадцятого відкладення розгляду справи, 6-ть з яких було відкладено виключно за клопотаннями позивачки.

З аналізу дій позивача та черговість оголошення в справі перерви за її клопотаннями вбачається, що судом не можуть застосовуватися норми ч.3 ст.169 ЦПК України та залишення позову без розгляду.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Розумний строк не може бути чітко обмежений, проте для оцінки того, чи був даний термін, в даних обставинах перевищений чи ні, необхідно опиратися на відповідні критерії. В межах цивільного права такими критеріями є: складність справи як фактична, так і правова; поведінка позивача, поведінка органів державної влади, як судових, так і адміністративних.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Заборона зловживання правом міститься також у ст. 13 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Викладене вище та дії позивача свідчать проте, що остання, звернувшись до суду з позовом, не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 162 ЦПК України за неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва.

Згідно зі статтею 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення особою правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП, уповноваженими органами, якими є адміністративні суди, на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол щодо вчинення даного адміністративного правопорушення не складається.

У відповідності до частини другої статті 221-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Законом України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» КУпАП доповнено статтею 221-1, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 КУпАП, розглядають місцеві, господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

При визначенні міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд, відповідно до положень ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність правопорушника.

Обставин, що у відповідності до положень ст.ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

При цьому, визначаючи розмір адміністративного стягнення у вигляді штрафу, враховується пенсійний вік правопорушника, а також відсутність даних про те, що ОСОБА_1 будь-коли притягалась до адміністративної відповідальності, в тому числі і за вчинення аналогічного правопорушення, а тому з урахування положень ст. 23 КУпАП, вважаю за необхідне призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 185-3 КУпАП - двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 гр.

Керуючись положеннями ст. ст. 185-3, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер особової картки платника податків: НОМЕР_1, до адміністративної відповідальності за ст.185-3 КпАП України у вигляді накладення на неї адміністративного штрафу в розмірі 340,00 гривень в дохід держави, який необхідно сплатити за наступними банківськими реквізитами: p/p 31117149700001, Одержувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, Ідентифікаційний код: 37993783, Код платежу: 21081300.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя