Рішення № 56733814, 17.03.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11224/15-ц

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н. М. ,

при секретарі - Матіос А.О., Ткаченко І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката Гудзь Т.П.,

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

представника третьої особи КП - ОСОБА_6,

третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» (далі КП «ККОЖФ Подільського району м.Києва»), ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення осіб з житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до районного суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, та просить виселити відповідача ОСОБА_4 та її малолітню дочку ОСОБА_10, 2004 р.н., зі вказаної квартири АДРЕСА_1 в Подільському районі м.Києва. Позов мотивований тим, що згідно ордеру № 288735 від 26.01.1977 р. сім'ї позивача була надана квартира АДРЕСА_1. Після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_11 - на підставі рішення Шевченківської районної ради м.Києва переоформлено особовий рахунок на ім'я позивача. Квартира неприватизована, житлова площа її складає 38,8 кв.м та знаходиться на балансі КП "Дирекція по обслуговуванню та утриманню житлового фонду Подільського району». У вказаній квартирі зареєстровано 7 чоловік: донька ОСОБА_9, онук ОСОБА_8, правнучка ОСОБА_12, син ОСОБА_13, онука ОСОБА_14 та онук ОСОБА_3 З лютого 2014 р. її онук ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживає. Він добровільно залишив квартиру. Їй відомо, що він проживає цивільним шлюбом з якоюсь жінкою у місті Києві. Ніяких зв'язків вони не підтримують. Майна та особистих речей відповідача ОСОБА_3 в квартирі немає. Він не бере участі в утриманні квартири, оплаті за комунальні послуги. Перешкод для проживання відповідача в квартирі вона не чинила, двері та замки за час його відсутності не змінювалися. Оскільки відповідач зареєстрований в квартирі, вона не має змоги оформити житлову субсидію на опалювальний період. Позивач - пенсіонерка, пенсії не вистачає на оплату комунальних послуг, вартість яких значно підвищилася. Те, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в квартирі тривалий час, підтверджується актом від 14 вересня 2015 р., складеним та затвердженим начальником КП «Синьоозерне». Відповідач ОСОБА_3 не проживає у вказаній квартирі близько двох років. Вважає, що за таких обставин він може бути визнаний таким, що втратив право на користування кватирою. Відповідач не бажає вирішити спір в добровільному порядку, тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.Крім цього, у вищевказаній квартирі не зареєстровані, але фактично проживають її дочка ОСОБА_4 зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_10, 2004 р.н. Весною 2013 р. відповідачка ОСОБА_4 приїхала з дитиною погостити на нетривалий час та позивач не заперечувала, оскільки донька має житло та реєстрацію в смт.Рокитне Київської області. Проте відповідачка працевлаштувалася прибиральницею до дитячого садка у місті Києві, не хоче залишати квартиру, мотивуючи тим, що вона колись була вписана до ордеру на квартиру. Між нею та відповідачкою ОСОБА_4 встановилися неприязні відносини, виникають сварки з приводу користування житлом та оплати за нього. Відповідачка ображає позивача, погрожує фізичною розправою. З цього приводу позивач зверталася до міліції та прокуратури. Відповідачка ОСОБА_4 з дитиною вселилися в квартиру самоуправно, без згоди позивача та без згоди інших зареєстрованих в квартирі членів сім'ї. Вважає, що за таких обставин відповідачка ОСОБА_4 з дочкою можуть бути виселені з квартири як особи, що самоуправно зайняли житлове приміщення.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що вона, як основний наймач житлового приміщення, та інші повнолітні члени письмовою згоди на вселення відповідачки та її малолітньої дочки не надавали, письмового договору на проживання відповідачки з дочкою вона також не укладала. Додала, що квартира складається з трьох кімнат, 1 з яких займає вона, відповідачка та її дочка, 2 - онук ОСОБА_8 з малолітньою дочкою та не зареєстрованою у квартирі дружиною, 3 - син ОСОБА_13 з малолітньою дочкою та не зареєстрованою у квартирі цивільною дружиною. Відповідач ОСОБА_3, який є її онуком, в січні 2014 р. звільнився з місць позбавлення волі, але до квартири не повернувся та не вселився, живе десь з жінкою, іноді приходить, майно та речі в спірній квартирі . Пояснила, що відповідачі не передають їй гроші на оплату комунальних послуг.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, стверджуючи, що є всі передбачені законом підстави для визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки не має поважних причин на підтвердження його відсутності з лютого 2014 р., та для виселення відповідача ОСОБА_4 з малолітньою дочкою, оскільки вони самовільно вселилися в спірну квартиру на порушення встановленого порядку.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення та пояснив, що з 2008 р. по січень 2014 р. він відбував покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення з яких повернувся до спірної квартири, але йому там не має міста. В зв'язку з чим на прохання позивача, яка є його бабусею, поїхав жити в Житомирську область, але постійно приїжджав в спірну квартиру до матері ОСОБА_4 Проживав в Житомирській області до 25.05.2014 р., після чого переїхав в орендовану квартиру в Києві. Крім того, надав письмові заперечення, згідно з якими посилається на те, що позивач та ОСОБА_8 його ображають, вчиняють сварки та не дають можливості проживати разом. Він бажає мешкати в цій квартирі, тому постійно там з'являється (1 раз на тиждень), останній раз ночував 16.11.2015 р., там знаходиться його одяг, засоби гігієни, документи. Крім того, він передає гроші на утримання квартири кожний місяць безпосередньо позивачу або перераховує на її картку. Також передавав кошти в розмірі 2000 грн. на ремонт балкону та 630 грн. на холодильник. В жовтні 2014 р. був замінений замок на вхідній двері, але щотижня він приходить до квартири та спробує вселитися. Між ним та позивачем виник конфлікт на грунті неприязливих стосунків, тому він не має можливості проживати у спірній квартирі. Звертає увагу, що акт з житлового органу від 14.09.2015 р. не може бути належним доказом, оскільки не підписаний майстром не містить дати, з якої не проживає відповідач.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову та пояснив, що відповідач ОСОБА_3 періодично знаходиться у квартирі, кошти на її утримання передає безпосередньо позивачу, а тому не може бути визнаний таким, що втратив право користування цією квартирою. В подальшому в судове засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду, що вказана квартира надавалася її батьку ще за радянських часів на склад сім'ї, до якої входила і вона. В січні 2004 р. вона виїхала зі вказаної квартири в зв'язку з отримання службової квартири в Київській області. В червні 2013 р. вона повернулася в Київ, вселилася до спірної квартири з дочкою, влаштувалася на роботу, а дитина ходить в школу. Додала, що на утримання квартири передає кошти позивачу, яка є її матір'ю.

Представник третьої особи КП ККОЖФ Подільського району м.Києва ОСОБА_6 в судовому засіданні, з урахуванням вимог позову та поданих заперечень просив прийнти рішення відповідно до вимог закону, додавши, що КП є житловим органом, на балансі якого перебуває будинок, де знаходиться спірна квартира, та займається його обслуговуванням та обслуговуванням прибудинкової території.

Залучений до участі в справі як третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_8 підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що він доводиться позивачу онуком, живе в квартирі постійно, займає з дружиною та дитиною одну з кімнат. Відповідач не живе в спірній квартирі, пішов з неї сам, а відповідачка самовільно з дочкою туди вселилася. Гроші на квартиру відповідачі не передають.

Залучений до участі в справі як третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав доводиться позивачу сином, живе в квартирі постійно, займає з дружиною та дитиною одну з кімнат. Відповідач не живе в спірній квартирі, пішов з неї сам, а відповідачка самовільно з дочкою туди вселилася. Гроші на квартиру відповідачі не передають.

Залучена до участі в справі як третя особа на стороні відповідача без самостійних ОСОБА_9, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказми, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно ордеру № 288735 від 26.01.1977 р. квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_11 та склад сієї з 5 чоловік: він, дружина ОСОБА_1, дочку ОСОБА_4., дочку ОСОБА_9., сина ОСОБА_7

В зв'язку зі смертю основаного наймача житлового приміщення ОСОБА_11 рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради м.Києві від 25.02.1991 р. № 116 особовий рахунок на вказна квартиру був відкритий на ім'я позивача у справі ОСОБА_1, що підтверджено довідкою з Державного архіву м.Києва від 29.05.2015 р.

На час розгляду справи вищевказане житлове приміщення є неприватизованою, відноситься до державного житлового фонду, будинок перебуває на обслуговуванні житлового органу (третьої особи у справі) - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва», складається з трьох житлових кімнат житловою площею 38,8 кв.м.

Як вбачається з наданих документів (копія форми № 3 від 11.04.2015 р., видана КП «ККОЖФ Подільського району м.Києваза вих.№ 2085), на час розгляду справи в квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, основний наймач житлового приміщення - з 02.06.1977 р.; відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, як член сім'ї - з 18.08.1992 р.; третя особа у справі ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, як член сім'ї - з 04.11.1986 р; третя особа у справі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, як член сім'ї - з 27.02.1996 р.; третя особа у справі ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, як член сім'ї - з 08.10.1990 р.; малолітні ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8.

За змістом ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача житлового приміщення користуються рівними правами по користуванню житлом.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім'ї за ним зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців.

Як вбачається з довідки про звільнення, відповідач ОСОБА_3 звільнився щ місць позбавлення волі 27.01.2014 р. та прямує до місця проживання за зазначеною вище адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з актом, складеними житловим органом 14.09.2015. та підписаним сусідами ОСОБА_16 (кв.№30), ОСОБА_17 (кв.31), ОСОБА_18 (кв.29), відповідач ОСОБА_3 не проживає за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які є сусідами сторін у справі та якими підписано акт житлового органу від 14.09.2016 р., підтвердили суду той факт, що давно відповідач не мешкає в спірній квартирі, житло покинув добровільно, перешкод в користуванні відповідачу житлом позивач з сином не чинили, його речі і майно в квартирі відсутні.

У суду не має підстав стави під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим представленим доказам.

Суд не приймає до уваги про зазначену у вказаному акті наявність в ЖЕД письмової заяви ОСОБА_3 про те, що він не проживає за місцем реєстрації з причин поганих відносин з бабусею ОСОБА_19, оскільки погані відносини це є суб'єктивна оцінка та ця обставина не є поважною причиною відсутності у житловому приміщенні. Також відповідачем взагалі не підтверджена суду ця обставина. Відповідачем також не надані докази на підтвердження наявності у спірній квартирі його майна та речей.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що він неодноразово спробував вселитися в спірну квартиру, оскільки належних доказів цієї обставини відповідачем не надано та в установленому законом порядку відповідач не звертався до суду за усуненням перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенням.

Крім того, суд не приймає до уваги надані відповідачем квитанції про перерахування через термінали КБ «Приватбанк» коштів 18.11.2015 р. в розмірі 200 грн., 03.02.2016 р. в розмірі 110,0 грн., 17.02.2016 р. в розмірі 190 грн., 08.03.2016 р. в розмірі 200 грн., на які відповідач посилається як на передання позивачу коштів на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки перерахування вказаних коштів було вже після звернення позивача з позовом до відповідача.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що відповідач ОСОБА_3, не мешкаючи в спірній квартирі після звільнення з місць позбавлення волі з лютого 2014 р. без поважних причин, втратив право користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим підлягає визнанню таким в судовому порядку.

На спростування доводів позивача відповідач всупереч вимогам ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів, котрі б підтверджували факт його проживання у спірній квартирі або поважність причин непроживання у цій квартирі.

Згідно із ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання може здійснюватися на підставі рішення суду.

Вирішуючи вимоги позивача в частині виселення відповідача ОСОБА_4 разом з малолітньою дочкою, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що у вищевказаній квартирі не зареєстровані, але фактично з червня 2013 р. проживають відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, з малолітньою дочкою ОСОБА_10, 2006 року народження.

Частиною 1 ст.65 Житлового кодексу України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що при вселенні відповідачки з дитиною в червні 2013 р. в спірну квартиру такий порядок порушений, оскільки письмової згоди позивач, як основний наймач, відповідач та треті особи, як члени її сім'ї, не надавали. Крім того, як вбачається з наданого відповідачем паспорту з 04.04.2007 р. відповідач має постійну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2.

В зв'язку з чим суд приходить до висновку, що право користування спірною квартирою відповідач не набула.

Посилання відповідача на те, що вона працює в Києві, а дитина ходить в школу у м.Києві, не засновані на законі, оскільки не впливають на виникнення права користування житлом.

Згідно з ч.3 ст.116 Житлового кодексу України особи, які самоуправно зайняли житлове приміщення, виселяються без надання їм іншого житла.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що відповідач ОСОБА_4 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_10, 2006 року народження, підлягає виселенню зі спірної квартири, оскільки вселилася до неї самоуправно, без надання іншого житлового приміщення.

Таким чином, суд, з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги засновані на законі, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 487,2 грн., тобто по 243,6 грн. з кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, ст.ст.64, 65, 71, 72, 116 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212, 213, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва», ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення осіб з житлового приміщення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, разом з малолітньою дочкою ОСОБА_10, 2004 року народження, з квартири АДРЕСА_1 в Подільському районі м.Києва без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 243,6 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.) з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова