Рішення № 56733344, 24.03.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1961/16-ц

провадження № 2/753/2852/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Державна реєстраційна служба прав на нерухоме майно про скасування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Державна реєстраційна служба прав на нерухоме майно про скасування недостовірної інформації відносно обтяження на приватне майно, викликане розбіжностями в облікових даних «Єдиного державного реєстру» та рішеннями судів, які обтяження скасували.

Позовні вимоги мотивує тим, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходилась кримінальна справа № 60-3006 по обвинуваченню його сина ОСОБА_3 за ст.190, ч.4 КК України. Під час проведення досудового слідства 20.01.2009 року слідчим СУ Мельником Я.В. був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, накладеному постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Мельником Я.В. від 20.01.2009 року по кримінальній справі № 60-3006. Коли ОСОБА_2 подав відповідні документи до Державної реєстраційної служби в знятті арешту йому було відмовлено в зв'язку з суперечливими даними, зокрема згідно інформації з Єдиного реєстру арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладено згідно постанови слідчого Мельника Я.В. від 11.12.2008 року. Зазначає, що слідчий Мельник Я.В., виносячи постанову від 11.12.2008 року зазначив власником даної квартири ОСОБА_3 Дана постанова була направлена в Бюро технічної інвентаризації та Київську Державну нотаріальну контору. Обтяження по даній постанові було внесено до бази даних Єдиного реєстру реєстратором нотаріальної контори 25.12.2008 року за № 8331389. Разом з тим, 20.01.2009 року під час проведення досудового слідства слідчий Мельник Я.В. виносить ще одну постанову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, але вказує в ній власником квартири ОСОБА_2 Дана постанова була також направлена в БТІ м. Києва та Київську державну нотаріальну контору. У зв'язку з тим, що на сьогодні не може зняти арешт з спірної квартири звернувся до суду з позовом та просив скасувати з «Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна» недостовірну інформацію про обтяження у вигляді арешту відносно квартири АДРЕСА_1, яка виникла на підставі помилково винесеної постанови слідчого Мельника Я.В. від 11.12.2008 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання відповідач не з'явився, повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву з проханням слухати справу без представника нотаріальної контори та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходилась кримінальна справа № 60-3006 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. 20.01.2009 року під час проведення досудового слідства слідчим СУ Мельником Я.В. був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1. В даній постанові слідчий Мельник Я.В. зазначив, що вона зареєстрована за ОСОБА_2 і арешт здійснюється з метою відшкодування завданих злочином збитків, забезпечення цивільних позовів та можливої конфіскації майна.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, накладеному постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Мельником Я.В. від 20.01.2009 року по кримінальній справі № 60-3006.

16.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про припинення обтяження - арешту квартири АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора від 16.04.2015 року було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. В поданому рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 27.09.2010 року та в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2010 року містять суперечливі дані з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно дати підстави обтяження постанови к/с 60-3006.

Згідно листа старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Мельника Я.В. від 26.01.2016 року за звернення ОСОБА_2 повідомлено, що 11.12.2008 року під час розслідування кримінальної справи № 60-3006 за обвинуваченням ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, в якій зазначено як власника квартири ОСОБА_3 У подальшому було встановлено, що дійсним власником квартири є ОСОБА_2, у зв'язку з чим 20.01.2009 року винесено нову постанову про накладення арешту на майно. Указані постанови були направлені для виконання до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації нерухомого майна» та Першої Київської держаної нотаріальної контори.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 накладено обтяження у вигляді арешту на підставі постанови старшого лейтенанта міліції Мельника Я.В. від 11.12.2008 року.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що відбулась професійна недбалість працівників нотаріальної контори так як вони не звернули увагу, що за короткий період часу на їх адресу надійшло дві постанови за підписом одного і того же слідчого, на одну і ту ж саму квартиру, згідно однієї кримінальної справи; не звернули уваги, що в цих постановах вказані різні квасники квартир; не звернулися до слідчого Мельника Я.В. з пропозицією скасувати винесену ним постанову від 11.12.2008 року; залишили в Єдиному реєстрі недостовірну інформацію про обтяження. Тому просив суд скасувати з «Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна» недостовірну інформацію про обтяження у вигляді арешту відносно квартири АДРЕСА_1, яка виникла на підставі помилково винесеної постанови слідчого Мельника Я.В. від 11.12.2008 року. Разом з тим, з позовом, зокрема до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про звільнення майна з під арешту, накладеного на підставі постанови слідчого від 11.12.2008 року ОСОБА_2 не звертався.

Наведене свідчить про обрання позивачем неправильного способу захисту своїх прав, оскільки за наявності не скасованої постанови слідчого про накладення арешту на майно необхідно звертатися з заявою про звільнення майна з під арешту.

Суд звертає увагу також на те, що відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1 ЦПК України закріплено, що метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин

В силу зазначених норм законодавства, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позивач повинен довести обставину порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів відповідачем.

Згідно зі ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом наведених норм, позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між сторонами, відповідачем у справах позовного провадження є особа - учасник цивільних правовідносин, яка порушує, не визнає або оспорює відповідні права позивача. Разом з тим, позивач не пред'являє жодних вимог до відповідача.

Виходячи з обставин наведених вище, суд приходить до висновку, що про відсутність спору між позивачем з одного боку та Першою Київською державною нотаріальною конторою з іншого.

Статтями 57, 59, 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі поданих ними доказів.

Суд звертає увагу також на те, що відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, суд дійшов висновку про неможливість його захисту в обраний позивачем спосіб, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування з «Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна» недостовірної інформації про обтяження у вигляді арешту відносно квартири АДРЕСА_1, яка виникла на підставі помилково винесеної постанови слідчого Мельника Я.В. від 11.12.2008 року задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовляє у задоволені позовних вимог позивача, то, у відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати з відповідача до стягнення не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст.15, 16 ЦК України ст. ст.3, 10, 11, 60, 208, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Державна реєстраційна служба прав на нерухоме майно про скасування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА