Рішення № 56732476, 23.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Вох В.С., за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Печончика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Кузнецовського міського комунального підприємства про встановлення порядку користування квартирою, зобов'язання укласти окремі договори про надання послуг, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволено частково.

Встановлено порядок користування співвласниками ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1, при якому надано у спільне володіння та користування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 житлову кімнату площею 15,9 кв.м.; ОСОБА_5 у володіння та користування житлову кімнату площею 11,7 кв.м.; кухню, коридор, лоджію, ванну, туалет залишено у спільному користуванні співвласників.

______________

Провадження № 22-ц/787/603/2016 Головуючий у 1 інстанції : Демчина Т.Ю.

Доповідач : Григоренко М.П.

Зобов'язано Кузнецовське міське комунальне підприємство укласти з ОСОБА_5, а також ОСОБА_2, ОСОБА_4 окремі договори про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до встановленого порядку користування спільною квартирою.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 7486 грн. 19 коп. плати за утримання квартири, утримання будинків та прибирання території.

В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені позивачем судові витрати в розмірі 121 грн. 80 коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 понесені позивачем судові витрати в розмірі 193 грн. 02 коп.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_4 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що позивач є його батьком, з яким він боїться проживати спільно в одній квартирі через постійне насильство в сім'ї з боку батька. Проживати в одній квартирі у постійному страху він не може, тому мама на даний час орендує окрему квартиру.

Зазначає, що він є студентом 2-го курсу і практично другий рік проживає в м. Києві, а не у квартирі в м. Кузнецовську.

Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього на користь позивача понесені ним судові витрати не врахувавши, що він (ОСОБА_4) є інвалідом ІІ групи, що дає право на звільнення від оплати судового збору згідно ст. 5 ЗУ „Про судовий збір".

Суд несправедливо, на його думку, надав одну кімнату позивачу, а іншу йому з мамою, яка є прохідною для позивача, щоб вийти на лоджію.

Також суд не врахував, що він другий рік не проживає у даній квартирі, мама через постійні запої позивача втікає з квартири, тобто практично теж не проживає у даному житлі.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на незаконність судового рішення, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що оскаржуваним рішенням суд допустив заселення однієї кімнати особами різної статі, мами та повнолітнього сина, що є порушенням ст. 50 ЖК України.

Суд прийняв за основу сумнівні договори, які були укладені позивачем, в той час, коли син ОСОБА_6 був ще неповнолітнім і без згоди (дозволу) органу опіки та піклування на його укладення, що протирічить правовому висновку ВСУ у справі № 6-2940 цс 15 про визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина.

Суд покликається на частину договорів щодо утримання квартири та прибудинкової території, які були незаконно укладені позивачем у 2015 році, в яких позивач таємно та безпідставно зазначив проживання (користування) квартирою трьома особами. В той час, коли син ОСОБА_6 проживав не в даній квартирі, а за місцем навчання у м. Києві.

Вважає, якщо позивач на момент укладення згадуваних договорів діяв виключно в інтересах сім'ї та неповнолітньої дитини (ОСОБА_4) в порядку ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України, беручи на себе зобов'язання по оплаті певних послуг, тоді він не має на даний час ставити питання про стягнення цих коштів. В іншому випадку такі правочини є недійсними (нікчемний правочин).

Крім того, суд покликається на сумнівні довідки ВП „Рівненська АЕС" ДП НАЕК „Енергоатом", в яких не зазначалось безпосередньо за яку саме квартиру сплачував позивач кошти, хоча у рішенні йдеться покликання на конкретну квартиру.

Просить скасувати рішення Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року про часткове задоволення позову.

В запереченнях на апеляційні скарги позивач вказує, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційні скарги відхилити.

12.03.2016 року від Кузнецовського міського комунального підприємства надійшло письмове клопотання про розгляд даної цивільної справи без участі їхнього представника.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Печончик О.В. підтримав обидві апеляційні скарги та просив їх задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_5 щодо встановлення порядку користування спірною квартирою, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 319, 368-370 ЦК України та виходив із того, що співвласники вказаної квартири не в змозі самостійно досягти згоди щодо її користування.

Стягуючи із ОСОБА_2 на користь позивача половину витрат, які той поніс на утримання спірної квартири за період з 1.07.2012 року по 01.07.2015 року, суд першої інстанції послався на ст. 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Щодо задоволення вимог ОСОБА_5 про зобов'язання Кузнецовського міського комунального підприємства укласти з ОСОБА_5, а також ОСОБА_2, ОСОБА_4 окремих договорів про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до встановленого порядку користування спільною квартирою, то в цій частині суд першої інстанції своє рішення жодним чином не мотивував.

На переконання колегії суддів, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 щодо встановлення порядку користування спірною квартирою і стягнення на користь останнього із відповідача ОСОБА_2 половини понесених ним витрат по утриманню вказаної квартири підлягає залишенню без змін, оскільки висновки Кузнецовського міського суду щодо вирішення цих вимог відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційних скарг також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

По справі встановлено і це не заперечується жодною із сторін у справі, що співвласниками спірної квартири є позивач, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4, між яким до цього часу так і не досягнуто домовленості щодо порядку користування спірною квартирою.

Також, з наявних у справі копій квитанцій (а.с. 115-150) вбачається, що в період з 1.07.2012 року по 01.07.2015 року витрати по утриманню спірної квартири були понесені лише позивачем.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N 20, 22.12.1995, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

По даній справі встановлено, що поділ спірної квартири в натурі між її співвласниками не є можливим, а тому позивач і просив суд встановити певний порядок користування цієї квартирою, запропонувавши певний варіант.

На розсуд колегії суддів встановлений судом першої інстанції порядок користування спірною квартирою між її співвласниками є найбільш оптимальним, оскільки він враховує інтереси кожного із співвласників, а також ті стосунки які склались між ними.

Посилання ОСОБА_2 на ст. 50 ЖК України в даному випадку є недоречним, оскільки мова не йде про заселення житлового приміщення, а стоїть питання про встановлення порядку користування майном між його співвласниками.

До того ж по справі встановлено, що на даний час у зв'язку із навчанням відповідач ОСОБА_7 проживає в іншому населеному пункті і з батьком у нього склались неприязні стосунки.

Рішення Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року в частині зобов'язання Кузнецовського міського комунального підприємства укласти з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 окремі договори про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до встановленого порядку користування спільною квартирою, підлягає скасуванню, з винесенням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки із матеріалів справи вбачається, що будь-якого спору між Кузнецовським міським комунальним підприємством та позивачем з даного приводу бути не могло, так як до моменту звернення останнього із позовом про порядок користування спірною квартирою між її співвласниками встановлений ще не був, а тому в цій частині позов заявлено передчасно.

Крім того, виходячи із принципу свободи договору, ОСОБА_5 вправі вимагати від Кузнецовського міського комунального підприємства укладення окремого договору про надання комунальних послуг лише відносно себе.

Рішення Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року в частині стягнення із відповідача ОСОБА_4 на користь позивача судових витрат, в розмірі 121 грн. 80 коп., підлягає скасуванню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є інвалідом другої групи, тобто особою, яка звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до Кузнецовського міського комунального підприємства про укладення із ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 окремих договорів про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території відповідно до встановленого порядку користування спільною квартирою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Кузнецовського міського суду від 27 січня 2016 року щодо стягнення із відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судових витрат, в розмірі 121 грн. 80 коп., скасувати.

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.М. Ковальчук

Ю.М. Рожин