Ухвала суду № 56732221, 28.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

за участі: відповідача та представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 15 лютого 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, суми індексу інфляції та трьох процентів річних,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 15 лютого 2016 року позов Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" (далі КП "Здолбунівкомуненергія" або Підприємство) задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 6 635, 04 гривень за використану теплову енергію, 1 144, 17 гривень суми інфляційних втрат, 117, 69 гривень суми трьох відсотків річних, що утворились за період з 15 жовтня 2014 року по 30 листопада 2015 року, та по 406 гривень судового збору з кожного відповідача.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на його незаконність та необґрунтованість через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального і матеріального права.

На її обґрунтування зазначала про відсутність усупереч вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України належної оцінки суду наданим нею доказам. Вона відключилась від мережі централізованого опалення, а тому послугами КП "Здолбунівкомуненергія" не користується. Про відмову у продовженні укладання договору про надання послуг вона повідомила позивача. Її зверненням до позивача про відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання було знехтувано. 20 жовтня 2014 року в присутності свідків складено акт про те, що в її квартирі перекрито вентиль подачі централізованого теплопостачання та зафіксовано кінцевий показник приладу обліку теплової енергії. Вона отримала письмову згоду сусідів на відключення її квартири від централізованої системи теплопостачання, а також діяла відповідно до положень ч. 2 ст. 383 ЦК України.

Вважала, що відповідно до п. 24 постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" і Типового договору про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водопостачання споживачі можуть відмовитись від отримання послуг.

Також зазначала, що вона є інвалідом ІІІ групи загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, працює у бюджетній установі та має невеликий дохід, в квартирі проживає її брат пенсіонер, син, який на даний час не працює, малолітня внучка, тому оплата послуг централізованого опалення призводить до вкрай значних витрат.

На її переконання, відключення від централізованого теплопостачання не потягло порушень прав мешканців інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічних вимог його експлуатації.

З цих підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності і обґрунтованості позову, оскільки самовільне відключення від мережі централізованого теплопостачання без додержання встановленого нормативно-правовими актами порядку не звільняє відповідачів від оплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не заперечуються, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 мешкають та зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1 у багатоквартирному будинку №65, що в м. Здолбунів Рівненської області (а.с. 44).

28 грудня 2011 року між КП "Здолбунівкомуненергія" та ОСОБА_1 укладено договір №15-65-30 про надання послуг з централізованого опалення, за умовами якого позивач зобовязався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а останній зобовязався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором (а.с. 5-6, зв.).

Вважаючи, що відповідачі порушують його субєктивне цивільне право тим, що не виконують своїх зобовязань і не оплачують надані Підприємством за час із 15 жовтня 2014 року по 30 листопада 2015 року послуги з теплопостачання, внаслідок чого утворилася заборгованість у 6 636, 04 гривень, у грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення цієї суми із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також, в звязку з простроченням грошового зобовязання, 1 144, 17 гривень інфляційних втрат і 117, 69 гривень суми трьох процентів річних.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши солідарно з відповідачів на користь Підприємства спірні грошові кошти.

За змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

З урахуванням вимог ст.ст. 901, 530 ЦК України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги споживачі зобовязані оплатити надані послуги у передбачені договором строки.

З пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, вбачається, що відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Обґрунтованим є застосування судом до спірних відносин норми ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги, за умовами якої споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, повязаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини, і передбачається його обовязок оплачувати послуги у встановлені законом чи договором строки.

Правильними є його посилання і на Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, що затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.12.2005 року №147811758 (зі змінами, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169, зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.11.2007 року №132014587), яким встановлено строки і порядок відключення від мереж централізованого палення.

Пунктами 2.6., 2.7. зазначеного Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання передбачено складання міжвідомчою комісією з питань відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Оскільки міжвідомчою комісією з питань відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання акт, яким було б зафіксовано правомірність відключення централізованого опалення, не складався що визнали у судовому засіданні і відповідачі, тому самовільне відключення ОСОБА_1 від централізованої мережі є неправомірним. Отже, факт встановлення нею індивідуального опалення не звільняє споживачів від оплати за надану позивачем теплову енергію.

Матеріали справи такого акту з цього приводу також не містять, як не було його здобуто і судом.

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, факт відключення відповідачами від мереж централізованого опалення вчинено самовільно та з недодержанням вимог закону. Відтак Підприємством нарахування за надання послуг централізованого опалення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснювалося, виходячи із законних міркувань, з чим вірно погодився й суд першої інстанції.

Отже, правильним є його висновок про стягнення 6 636, 04 гривень заборгованості за використану теплову енергію зі споживачів на користь Підприємства.

Оскільки зобовязання відповідачів перед КП "Здолбунівкомуненергія" за договором про надання послуг з централізованого опалення є грошовими, тому на ці правовідносини поширюються правила ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з цією вимогою закону боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність нарахування інфляційних втрат за формулою: (втрати від інфляції) = (сума боргу) Х (індекс інфляції) : 100 (сума боргу) і суми трьох процентів річних за формулою: (сума 3% річних) = (сума боргу) Х (розмір 3% річних за кожен день прострочення) : 100 Х (кількість днів) відповідачами не заперечується та підтверджується зробленими позивачем і перевіреними судом відповідними розрахунками (а.с. 9).

На обґрунтованість притягнення усіх відповідачів до юридичної відповідальності вказують положення ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР, за якою повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобовязаннями, що випливають з договору найму жилого приміщення.

З огляду на аналогію закону слід вважати, що принцип солідарної відповідальності поширюється і на споживачів за договором про надання послуг з централізованого опалення у разі порушення ними договірних зобов'язань.

За таких обставин необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про правомірність відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.

Тому акт від 20 жовтня 2014 року, заява від 9 жовтня 2014 року, лист від 9 жовтня 2014 року, що складені самостійно ОСОБА_1 з приводу самочинного відключення від централізованого опалення і які містяться на а.с. 35, 36-36, зв., 37, на увагу колегії суддів не заслуговують.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про припинення договірних відносин сторін у звязку із тим, що відповідач 9 жовтня 2014 року подала відповідну заяву до КП "Здолбунівкомуненергія" (а.с. 47).

Так, згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (право споживача відмовитися від користування послугою виконавця або виробника).

Відповідно до абз. першого ч. 1 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Частина 1 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає забезпечення державою захисту прав споживачів, надання можливості вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантування придбання або одержання продукції іншими законним способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Між тим, пункти 8.6, 8.7. договору про надання послуг з централізованого опалення вказують про можливість розірвання договору тільки за домовленістю сторін. В односторонньому порядку розірвання договору забороняється, а договір вважаться розірваним шляхом оформлення відповідного акту, який повинен бути підписаний його сторонами (а.с. 6, зв.).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів про взаємне волевиявлення сторін на припинення договірних відносин та складання відповідного акту.

Більше того, як убачається з листа позивача від 20.10.2014 року №09-1728, він заперечував проти розірвання договору №16-65-30 від 28 грудня 2011 року між сторонами, а тому правовідносини між ними продовжують існувати.

Інші посилання ОСОБА_1 про недодержання вимог закону на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду від 15 лютого 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: