Рішення № 56732078, 22.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: Демянчук С.В.,

суддів: Буцяка ЗІ., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" - Луцюка Миколи Івановича та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року позовні вимоги про стягнення боргу по заробітній платі задоволено частково: стягнуто з ТзОВ "Фітоагропродукт" на користь ОСОБА_2 1 772 грн. заробітної плати за червень-липень 2010 року. В задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.

На рішення сторони по справі подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі ТзОВ "Фітоагропродукт" зазначало, що рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 1 772 грн. заробітної плати за червень-липень 2010 року є незаконним, таким, що не ґрунтується на доказах та вимогах закону.

Вказували, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення в цій частині, послався на судову почеркознавчу експертизу, за висновками якої за червень-липень 2010 року в відомостях про заробітну плату підписаний не ОСОБА_2, а інша особа. Позивач повністю та своєчасно отримав всю заробітну плату, і суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, так само безпідставно відхилено клопотання про виклик в судове засідання свідків, які могли підтвердити факт отримання позивачем зарплати за червень-липень 2010 року. Експертом вирішувалось питання належності чи неналежності позивачу підписів у __________________

Провадження № 22ц-787/567/2016 Головуючий у суді 1 інстанції: Герасимчук М.К.

Доповідач : Демянчук С.В.

відомостях про виплату заробітної плати і не вирішувалось питання виплати чи невиплати йому заробітної плати. Сам факт неналежного оформлення відомостей по виплаті заробітної плати не може свідчити про її невиплату. До моменту звернення до суду позивач не звертався для отримання заробітної плати. В позовній заяві зазначив, що йому заробітна плата не виплачувалась взагалі. Однак, після проведення експертизи позивачем зменшено позовні вимоги. З цих підстав просили рішення суду першої інстанції від 20 травня 2015 року скасувати в частині задоволення позову про стягнення заробітної плати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що рішення є незаконним в частині відмови у стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.

Вказував, що судом першої інстанції вірно встановлено, що за червень-липень 2010 року йому не виплачена заробітна плата. А тому рішення про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку є незаконним. В рішенні судом невірно зазначено, що в суму стягнення включено компенсацію за невикористану відпустку, оскільки вказана заборгованість у судовому засіданні не досліджувалась, так як відповідач подав до суду відомості про те, що позивач за отриманням відпустки не звертався, відпустка йому надана в повному обсязі. З цих підстав просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та задовольнити ці позовні вимоги.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 09 вересня 2015 року апеляційну скаргу представника ТзОВ "Фітоагропродукт" - Луцюка М.І. відхилено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ТзОВ "Фітоагропродукт" на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 липня 2010 року по 09 вересня 2015 року в сумі 7710,04 грн. з врахуванням всіх обов'язкових виплат і платежів до бюджету.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 13 січня 2016 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу довірителя в повному обсязі та просила її задовольнити, а апеляційну скаргу ТзОВ "Фітоагропродукт" відхилити.

Представник ТзОВ "Фітоагропродукт" в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Таким чином, є правові підстави для розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а апеляційнв скарга ТзОВ "Фітоагропродукт" - відхиленню з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення заробітної плати, виходив з того, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 06 березня 2015 року підпис у платіжних відомостях про виплату заробітної плати за червень-липень 2010 року №№ 7, 8 виконано не ОСОБА_2, а іншою особою; при цьому, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, врахував Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012, а також звернення позивача з аналогічним позовом до суду у квітні 2013 року, дійшовши висновку про свідоме пропущення позивачем тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 01 серпня 2007 року по 29 липня 2011 року перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Фітоагропродукт», що підтверджується наказами від 01 серпня 2007 року № 19 про прийняття на роботу на посаду завідувача складу, від 02 січня 2009 року № 8 про переведення на посаду заступника директора та від 29 липня 2011 року № 13 про звільнення з роботи у зв'язку із переведенням на ТОВ «Плант Індастрі».

Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, позивач посилався на невиплату йому в червні-липні 2010 року заробітної плати, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи від 06 березня 2015 року № 1.1-130/1, проведеної судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Тернопільській області, згідно з яким підпис у платіжних відомостях на виплату заробітної плати за червень та липень №№ 7, 8 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача заробітну плату з компенсацією за невикористану відпустку у розмірі 1 772 грн. (а. с. 91-93).

За правилами ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо встановлення обставин порушеного права по виплаті заробітної плати визначеного ст. 116 КЗпП України, а тому є правильним висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за червень-липень 2010 року в сумі 1772 гривні.

Доводи апеляційної скарги ТзОВ "Фітоагропродукт" висновків суду в цій частині не спростовують, так як суду не надано достатніх та належних доказів на спростування зроблених судом висновків, в тому числі і необгрунтованості висновку експерта № 1.1-130/15 від 06 березня 2015 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не ґрунтуються на наявних доказах та суперечать вимогам КЗпП України.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-41цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Скасовуючи рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09 вересня 2015 року в своїй ухвалі Вищий спеціалізований суд України від 13 січня 2016 року дійшов висновку про те, що , враховуючи, що уточнені вимоги позивача щодо належних йому при звільненні сум у розмірі 1 772 грн. судом задоволені в повному обсязі, то й підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні в апеляційного суду не було.

За правилами ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були не правильно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами при вирішенні спору про стягнення середньомісячного заробіток за час затримки розрахунку, в зв'язку із чим рішення підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Вірним є обрахування зазначеної заборгованості наданої представником позивача апеляційному суду.

Так, згідно трудового договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ "Фітоагропродукт" заробітна плата позивача була встановлена на рівні мінімальної.

Згідно Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік» мінімальна заробітна плата в період червня-липня 2010 року становила 884 грн.

Враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 46 грн. 53 коп.. /( 884+ 884) : 38+46,53, де 884 + 884 - заробітна плата за червень-липень 2010 року, 38 - кількість робочих днів у вказаному періоді/.

Отже, середній заробіток ОСОБА_2 за період з 29 липня 2011 рокку по 22 березня 2016 року /день ухвалення судового рішення в справі/ становить 54300 грн. 51 коп. (46,53 грн. х1167 дні = 54300 грн.51 коп.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового, про задоволенні позову в частині стягнення середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 липня 2010 року по 22 березня 2016 року в сумі 54300 грн. 51 коп. з врахуванням всіх обов'язкових виплат і платежів до бюджету.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" - Луцюка Миколи Івановича відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоагропродукт" на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 липня 2010 року по 22 березня 2016 року в сумі 54300 /п'ятдесят чотири тисячі триса/ грн. 51 коп. з врахуванням всіх обов'язкових виплат і платежів до бюджету.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді: З.І. Буцяк

А.М. Шеремет