Рішення № 56731505, 28.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1405/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1082/16Головуючий у 1-й інстанції Івко В.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Гальонкіна С.А., Акопян В.І

При секретарі: Фадейкіній Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 березня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» Новосанжарського району про зобов»язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 - є власником земельної ділянки, розташованої на території Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2.29 червня 2011року між сторонами було укладено договір оренди землі зі строком дії договору до 29 червня 2015 року. 27 липня 2015 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою про розірвання Договору оренди землі, але останній відмовився її повертати.

Прохала зобов»язати товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл» повернути їй, ОСОБА_2, належну їй земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 3,690 га, розташовану на території Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.

Рішенням Новосанжарськогорайонного суду Полтавської області від 02 березня 2016 року в позові відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилась ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд не повністю з»ясував всі обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права призвели до неправомірного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд прийшов до висновку, що в даному випадку сторони, у договорі оренди землі від 29.06.2011 року, погодили саме строк його дії у 10 років і при цьому, посилання на те що він діє до 29.06.2015 року є помилковим, оскільки це вже відноситься не до строку його дії а до терміну,що протирічить як діючому законодавству, яким урегульовані питання оренди землі, так і іншим умовам самого договору оренди землі.

Однак колегія суддів вважає зазначений висновок місцевого суду зробленим всупереч вимог норм матеріального права та укладеному між сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл» Соколово-Балківська сільська рада Новосанжарського району укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 3,690 га, розташованої на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Спірним Пунктом 8 Договору передбачено «Строк дії договору»: «договір укладено на 10 років і діє до 29 червня 2015 року».

Як вбачається зі змісту позовної заяви та в суді першої інстанції, сторони по різному трактують строк його дії - позивач стверджує, що він вже закінчився 29.06.2015 року і, в зв'язку з цим, відповідач незаконно, безпідставно користується земельною ділянкою; відповідач же наголошував на тому, що власне строк дії договору погоджений сторонами у 10 років , а 29 червня 2015 року зазначено в договорі помилково.

У відповідності з вимогами ст. 203 ЦПК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 ЦПК України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 213 ЦПК України передбачено , що :

1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Даючи оцінку зазначеному пункту договору, колегія суддів враховує пояснення сторін дані ними в ході судового розгляду справі, зокрема пояснення позивачки, яка зазначала про те, що власником спірної земельної ділянки був її чоловік, який передав земельну ділянку, яка належала йому на підставі сертифікату про право на земельну частку пай в оренду відповідачу на строк до 15.04.2015 року. Після його смерті власником стала позивачка у справі, яка отримала державний акт про право власності на цю земельну ділянку, та вирішила її забрати для власного використання, однак внаслідок переговорів з представниками відповідача було досягнуто згоди про термін оренди земельної ділянки до 29 червня 2015 року. На підтвердження даної обстави надала попередній договір оренди земельної частки паю цієї землі, який був укладений її чоловіком до квітня 2015 року.

Крім того після спливу даного терміну вона у відповідності з вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» повідомила відповідача про небажання продовжувати дію договору оренди землі.

Представник відповідача не заперечував проти приєднання цього договору до матеріалів справи.

Представники відповідача зазначення вказаної дати пояснювали виключно технічною помилкою, та зазначали , що в розділі оплати передбачено також перегляд розмір орендної плати через п'ять років.

Оцінюючі наявні у справі докази у відповідності з вимогами ст. 213 ЦПК України, а також керуючись зазначеними вище нормами матеріального права колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку спірний п. 8 договору необхідно тлумачити як такий , що укладений на строк визначений в договорі календарною датою, а саме 29 червня 2015 року.

Висновки місцевого судуми, що сторони погодили в договорі строк його дії в 10 років є помилковим.

З врахуванням зазначених вище обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Стягненню на користь позивача підлягають і понесені судові витрати: сплачений судовий збір за розгляд справи в місцевому та апеляційному судів в загальному розмірі 243, 6 + 267, 96 =511 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4, ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 березня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл» повернути ОСОБА_2, належну їй земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 3,690 га, розташовану на території Соколовобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 511 грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення іможе бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис) П.С.Абрамов

Судді (підписи) В.І. Акопян

С.А. Гальонкін

З оригіналом згідно: