Вирок № 56729507, 22.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2175/15-к Головуючий у І інстанції Чернота С. В.Провадження № 11-кп/780/295/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 22.03.2016

ВИРОК

Іменем України

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Рудніченко О.М.,

суддів Сливи Ю.М., Авраменка М.Г.

секретар

за участю:

прокурора

обвинуваченої ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за апеляційною скаргами обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжню, працюючу директором з маркетингу УДППЗ «Укрпошта», раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст.. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов»язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 290 000 (двісті девяносто тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 16536 (шістнадцять тисяч пятсот тридцять шість) гривень 00 копійок завданої моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 12 (дванадцять) копійок процесуальних витрат.

Цим же вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду, 21.01.2015 року близько 08 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки „CHEVROLET NIVA, державний номер НОМЕР_2, рухалась по автодорозі Київ-Знамянка зі сторони м. Обухів в напрямку до м. Києва.

Рухаючись у вказаному напрямку на 20 км+920 м автодороги Київ-Знамянка ОСОБА_2 проявила неуважність, не слідкувала за дорожньою обстановкою та її зміною, а тому не обрала безпечної швидкості руху, в результаті чого допустила виїзд керованого нею автомобіля за межі проїжджої частини, де скоїла наїзд на металевий колесовідбійник, котрий розділяє зустрічні потоки протилежних напрямків. В подальшому автомобіль, продовживши рух, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, котра перетинала проїжджу частині автодороги Київ-Знамянка зліва направо відносно напрямку руху автомобіля в межах пішохідного переходу на дозволяючий сигнал світлофора.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 244 від 25.02.2015 року отримала тілесні ушкодження у виді: дві забійні рани на обличчі в лобній ділянці праворуч та ліворуч з проведенням їх первинної хірургічної обробки; рвана рана на передній стінці живота в гіпогастральній ділянці праворуч з розповсюдженням її на праву пахвову ділянку та промежину з проведенням тугого тампонування цієї рани та підлеглих мяких тканин; відкриті переломи кісток тазу; забійно-рвана рана на лівому стегні з проведенням її первинної хірургічної обробки, садна та синці на лівих стегні та гомілці; ознаки крововтрати та шоку тяжкого ступеню (за даними клінічних та лабораторних досліджень); на обличчі: забійно-рвана рана з ознаками її хірургічного ушивання в лобній ділянці праворуч; ділянка зсаднення з забійною раною на її фоні з ознаками її хірургічного ушивання в лобній ділянці праворуч; садно в вилично-скроневій ділянці ліворуч; крововиливи в мякі тканини голови відповідно вищевказаним ранам в лобній ділянці; нерівномірно виражений обмежено-дифузний субарханоїдальний крововилив на правій півкулі мозочку; забої обох легень; крововиливи в легеневі звязки ознаки струсу тіла; забійна рана на правому стегні на межі з правою пахвинною складкою; рвана рана на передній стінці живота праворуч в гіпогастральній ділянці, яка розповсюджується на праву ділянку та промежину: відшарування та розмічення підшкірно-жирової клітковини в зоні вказаних ран та між ними з ознаками тампонування сформованого простору; відшарування сечового міхура від лобкового симфізу, а також масивний крововилив в навколо тазову жирову клітковину; перелом кісток тазу з обох сторін (правих та лівих сідничних кісток), розриви лобкового та обох крижово-клубових зчленувань; три забійно-рвані рани з ознаками їх хірургічного ушивання на лівому стегні; забійно-рвана рана з ознаками їх хірургічного ушивання на лівому коліні; садна та синці на лівих стегні та гомілці; відшарування та розміжчення підшкірно-жирової клітковини з боку внутрішньої та задньої поверхонь лівого стегна, а також розміжчення мязів лівого стегна з боку внутрішньої та частково задньої його поверхонь; відшарування та розміжчення підшкірно-жирової клітковини по внутрішній поверхні лівої гомілки.

Ушкодження, спричинені ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 мають ознаки тяжких ушкоджень (небезпека для життя відкритої травми тазу з переломами кісток тазу, ушкодження мяких тканин живота та промежини, крововтратою, шоком).

Згідно з актом судово-медичного дослідження №189 від 22.01.2015 року та висновком судово-медичного експерта №244 від 25.02.2015 року трупа ОСОБА_6 згідно якого смерть ОСОБА_6 настала від відкритої травми тазу з переломами кісток тазу, ушкодженням мяких тканини живота та промежини, крововтратою, шоком, на що вказує вищеописане, а також нерівномірне знижене кровонаповнення внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровотоку в нирках, плямисті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п.п.: 1.5, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків); 2.3б, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі; 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

На вказаний вирок,

обвинувачена ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій вважає вирок незаконним в частині задоволення цивільного позову та просить змінити вирок суду та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 40 (сорока) тисяч гривень.

потерпіла ОСОБА_3 та її представник- адвокат ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких апелянти не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченої та доведеності її вини, вважають, що вирок суду підлягає скасуванню в зв»язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок його м»якості. Вважають, що суд не в повній мірі врахував обтяжуючі обставини скоєння злочину, та ті тяжкі наслідки, які настали в результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Апелянти впевнені, що грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог ПДР України перебуває в прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у виді спричинення смерті ОСОБА_6 При вирішення питання про призначення покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на точні положення закону та безпідставно застосував ст.75 КК України, яке за своїм видом та розміром є несправедливим. Просять вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, призначити ОСОБА_2 покаранн у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На апеляційні скарги потерпілої та її представника надійшло заперечення від обвинуваченої ОСОБА_2, в якому вона не погоджується з апеляційними скаргами, оскільки вважає, що застосування до останньої ст.75 КК України є законним і справедливим, оскільки при призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винної та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Просить апеляційні скарги потерпілої та її представника залишити без задоволення, а вирок суду змінити лише в частині відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду;

думку обвинуваченої, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, та залишити без задоволення скарги потерпілої та її захисника;

думку потерпілої та її представника, які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченій покарання у виді 8 років позбавлення волі;

провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції потерпілої та її представника підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Вирок суду першої інстанції в частині фактичних обставин справи, кваліфікації злочину та доведеності вини ОСОБА_2, учасниками судового розгляду не оскаржуються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляції не заперечуються та не оскаржуються.

Дії ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобовязаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість чи суворість.

Згідно зі ст.75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробовуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Звільняючи обвинувачену від відбування призначеного покарання суд першої інстанції не навів переконливих доводів на підтвердження свого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання. Суд у вироку обмежився формальним перерахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченої, обставин, що пом'якшують відповідно до статті 66 КК України покарання та врахувавши відсутність обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання, прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченої без ізоляції від суспільства, звільнивши ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на три з позбавленням права керування транспортними засобами з застосуванням ст..75 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу обвинуваченої, яка вчинила тяжкий злочин з необережності, щиро розкаялася в скоєному, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи, часткове відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Разом з тим, на думку колегії суддів, неправомірним є рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Так, звільняючи ОСОБА_2 від його відбування з випробовуванням на підставі ст..75 КК України, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував те, що обвинувачена грубо порушила Правила дорожнього руху, скоївши наїзд на потерпілу на пішохідному переході на дозволяючий сигнал світлофора.

Зазначивши у вирок, як обставиною, що пом»якшує покарання щире каяття в скоєному, суд першої інстанції належним чином не мотивував в чому саме полягає це каяття, чи дійсно воно що полягає у критичній оцінці обвинуваченою своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин. Крім того, судом першої інстанції при призначенні покарання не врахована думку потерпілих, які заперечували про застосування щодо ОСОБА_2 положень ст.75 КК України та просили суд призначити їй покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

За даних обставин, доводи апеляційних скарг про те, що покарання призначено судом першої інстанції обвинуваченій за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої про зменшення розміру суми відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Встановлене Конституцією та законами України право а відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 завдано моральної шкоди, яка полягає у стресі та переживаннях, завданих втратою рідної дочки, і те, що дана шкода повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, а саме ОСОБА_2 Розмір даної шкоди, визначений судом першої інстанції в сумі 290000 грн, відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнала потерпіла, та характеру немайнових втрат потерпілої.

Відповідно до ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченої від відбування покарання.

У звязку з зазначеним, апеляційні скарги потерпілої та її представника підлягають до часткового задоволення, апеляційна скарга обвинуваченої - залишенню без задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання скасуванню з постановленням нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 404, 405, 407, 408, 420 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А :

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

У решті вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту її затримання.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, а засудженою, -- в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

СУДДІ: