Рішення № 56728814, 21.03.2016, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07540, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 2/356/18/16

Справа № 356/889/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2016 року Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Лялик Р.М.

з участю секретаря Баша І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березань справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору іпотеки недійсним,

В С ТА Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору іпотеки недійсним обгрунтовуючи тим, що 18.02.2008 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № К3Р0GA15006728 за умовами якого вона отримала кредит на суму 16575 доларів США на строк до 18.02.2013 року зі сплатою 12 % річних.

Грошові кошти, отримані нею, як позичальником за кредитним договором від 18.02.2008 року були спрямовані на сплату вартості ? частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитними договором, між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» 19.02.2008 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №333 та предметом якого є квартира АДРЕСА_2.

Згідно діючої на момент укладення договору іпотеки квартири від 19.02.2008 року редакції частини 3 статті 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право власності користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлений до суду позов підтримала в повному об'ємі, в обґрунтування заявлених вимог послалася на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивачки ОСОБА_3 суду пояснив, що договір іпотеки квартири укладений 19.02.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» вважає незаконним та таким, що повинен бути визнаний судом недійсним, виходячи з наступних підстав.

Так згідно договору дарування ? частин квартири від 25.05.2007 року, на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 вже являлася власником ? квартири АДРЕСА_3.

З моменту придбання ? частини квартири, разом з нею в квартирі АДРЕСА_3 була зареєстрована та проживала її дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітня дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Факт проживання з 26.06.2007 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_4 підтверджується реєстраційною відміткою в її паспорті, довідкою «Житлово-побутового підприємства» від 20.08.2015 року та актом обстеження депутата від 21.08.2015 року.

Представник відповідача ОСОБА_6 заявлений позов не визнав та пояснив суду, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 18.02.2008 року уклали кредитний договір № К3Р0GA15006728. Відповідно до кредитного договору Банк зобовязався надати позивачці кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 16575,00 доларів США строком до 18.02.2013 року, а позивачка зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і позивачка 19.02.2008 року уклали договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки позивачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 66,60 кв.м., житловою площею 39,50 кв.м., яка розташована за адресою Київська обл.., АДРЕСА_5.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 19.06.2013 року Апеляційний суд Київської області виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 66,60 кв.м., житловою площею 39,50 кв.м., яка розташована за адресою Київська обл, АДРЕСА_5, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Так позивачка у своєму позові посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки у предметі іпотеки мешкають діти.

Вказав, що Банк не погоджується із тезою, що при укладенні договору іпотеки грубо порушено ст. 203 ЦК України. У відповідності до ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. Однак, якщо неповнолітня дитина майнових прав чи прав користування на забезпечене договором іпотеки житлове майно не має, для укладення договору дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається.

Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину. При цьому, нотаріусом при його посвідченні розяснюється зміст ст.176 Сімейного кодексу України, щодо зобовязання батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Крім того батьки зобовязані до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі їм права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі й ті, які не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обовязку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання та відшкодування іпотекодавцем заподіяних збитків (Рішення Верховного Суду України від 27.05.2009 року «Щодо правомірності укладення договору іпотеки без дозволу органу опіки та піклування»).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 18.02.2008 року уклали кредитний договір № К3Р0GA15006728. Відповідно до кредитного договору Банк зобовязався надати позивачці кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 16575,00 доларів США строком до 18.02.2013 року, а позивачка зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і позивачка 19.02.2008 року уклали договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки позивачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 66,60 кв.м., житловою площею 39,50 кв.м., яка розташована за адресою Київська обл.., АДРЕСА_5.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 19.06.2013 року Апеляційний суд Київської області виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 66,60 кв.м., житловою площею 39,50 кв.м., яка розташована за адресою Київська обл, АДРЕСА_5, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Так позивачка у своєму позові посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки у предметі іпотеки мешкають діти.

Суд не погоджується із твердженням позивачки, що при укладенні договору іпотеки грубо порушено ст. 203 ЦК України.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_1 брала кредит без її дозволу та без її відома. Прописана в квартирі АДРЕСА_6 з 2007 року, проживала з своєю дочкою як у м.Березань, так і в м.Київ у своєї свекрухи. Її малолітня дитина прописана у м.Києві по вул..Галицькій.

У відповідності до ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. Однак, якщо неповнолітня дитина майнових прав чи прав користування на забезпечене договором іпотеки житлове майно не має, для укладення договору дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1,2,3 ст.203 ЦК України. В свою чергу, ст.203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншими актами цивільного законодавства, а також моральними засадами суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій Законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно зміст правочину становлять права та обовязки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

Зміст такого правочину, як надання житла в іпотеку не суперечить ЦК України, іншими актами цивільного законодавства, а також моральними засадами суспільства.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України , угода вчинена батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування розпоряджатися майновими правами дітей та правом їх користування. Однак, якщо неповнолітні діти, майнових прав чи права користування жилим приміщенням щодо забезпеченої договором іпотеки житлового будинку не мають, відповідно для укладення договору іпотеки дозвіл органу опіки та піклування законом не вимагається.

Позивачкою свідомо укладений договір іпотеки, вона при цьому надала банку та нотаріусу довідку , згідно з якою у предметі іпотеки діти не проживають, яка стала підставою для посвідчення договору іпотеки нотаріусом без залучення органів опіки та піклування.

Відсутність прав третіх осіб на предмет іпотеки підтверджено згідно положень договору іпотеки. При цьому слід зауважити, що діти на момент укладення договору іпотеки не проживали і не були зареєстровані у предметі іпотеки, а тому не мали майнових прав на нього.

При укладенні договору іпотеки згоди органів опіки та піклування не потрібно було, оскільки не настали умови, передбачені ст.ст. 17,18 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина не була зареєстрована і не проживала в предметі іпотеки, не мала на предмет іпотеки права власності чи права користування, а відповідно її матеріальний стан не був погіршений.

Упевнившись у відсутності прав дітей на житло, нотаріус зареєстрував та посвідчив договір іпотеки, виконавши повністю аргументовані нормами законодавства дії.

Нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном, витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншими відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації.

Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Так само варто відзначити, що батьки зобовязані до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі їм права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі й ті, які не зареєстровані у встановленому законом порядку.

У разі порушення цього обовязку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання та відшкодування іпотекодавцем заподіяних збитків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України,

ст.ст.203, 209 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору іпотеки недійним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Березанський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення

Суддя Р. М. Лялик