Ухвала суду № 56728241, 22.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/4540/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/247/16 Категорія: 2 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Русинчука М.М., Здрилюк О.І.,

секретар судових засідань Концевич Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Ковельської філії Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", Реєстраційної служби Ковельського міського управління юстиції Волинської області, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", Відділ державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про повернення майна неповнолітній дитині в рахунок припинення аліментних зобов'язань, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що у 2010 році між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,40 га, яка розташована в с. Білин, Ковельського району Волинської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5

В інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 позивачем ОСОБА_2 було передано у власність 1/3 (10 кв.м.) приватизованої квартири АДРЕСА_1, на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 11.06.2009 року в справі №2-910/2009 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 при досягненні дитиною повноліття 01.05.2014 року та на письмову вимогу позивача, не здійснила жодних дій щодо повернення майна (права на майно) неповнолітньому ОСОБА_5

Просив суд зобов'язати відповідача повернути неповнолітній дитині майно (право на майно) - земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1, на 1/3 частину квартири реєстраційний номер 34019409 у спосіб здійснення реєстрації прав на нерухоме майно безпосередньо за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В подальшому ОСОБА_2 подав заяву про зміну підстав, уточнення чи доповнення позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача повернути неповнолітній дитині майно: земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1; 1/3 частину квартири реєстраційний номер 34019409, на загальну суму 280 909,48 грн. в рахунок зобов'язань по аліментах взамін на припинення права на аліменти, права на додаткові витрати, щодо утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спосіб здійснення реєстрації прав на нерухоме майно (а. с. 44-50).

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_2 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду (а. с. 105-107).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду (а. с. 125) з підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить змінити ухвалу місцевого суду та постановити нову ухвалу, в тексті якої зазначити предмет позовних вимог та зміст клопотання, яке вирішувалося та підстави його заявлення, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просила скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою закрити провадження у справі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а ухвалу залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України, сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2015 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду (а. с. 105-107). Обґрунтовуючи подання заяви, зазначав, що між сторонами існують невирішені цивільні спори: у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Ковельського міськрайонного суду від 16.01.2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визначення часток у праві спільної часткової власності у новоствореному об'єкті нерухомого майна; у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення зобов'язання по сплаті аліментів. Також вказував, що наявні кримінальні провадження в яких відповідач та її представник мають статус свідків. В даних кримінальних провадженнях здійснюється досудове розслідування щодо незаконних дій (бездіяльності) щодо права власності сторін та їх неповнолітнього сина на нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1. З метою нерозголошення без дозволу слідчого, прокурора, суду відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, що також є предметом позову у даній справі, з метою запобігання вчиненню кримінального правопорушення за розголошення даних досудового слідства або дізнання просив залишити дану позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції отримавши заяву ОСОБА_2 правомірно залишив подану ним позовну заяву, без розгляду оскільки приписи ст. 207 ЦПК України передбачають обов'язок, а не право суду, щодо залишення позову без розгляду у випадку подання позивачем відповідної заяви.

В судді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував щодо подання ним заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

За змістом ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Беручи до уваги викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо не зазначення в оскаржуваній ухвалі підстав позову та не зазначення обґрунтування заяви про залишення позовної заяви без розгляду, не можуть бути підставою для зміни правильної по суті ухвали суду.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. Таким чином право звернення до суду з позовом, так і залишення його без розгляду належить виключного позивачу. Позивач скористався своїм правом та подану ним позовну заяву просив залишити без розгляду.

За таких обставин оскарження відповідачем ухвали про залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених п. 5 ч 1 ст. 207 ЦПК України носить лише формальний характер оскільки така може бути скасована за наявності передбачених законом підстав, а не лише за наявності бажання відповідача розгляду даної справи по суті. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 не наводить передбачених ст. 311 ЦПК України підстав для скасування ухвали суду.

Щодо інших вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Ухвалою від 16 січня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області зазначила, що питання про скасування ухвали судді від 11 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі, ухвали від 29 вересня 2015 року, від 15 жовтня 2015 року та 29 жовтня 2015 року про залучення до участі в розгляді справи інших осіб та ухвали від 11 листопада 2015 року про відмову в задоволенні заяви про відвід про які зазначено в апеляційній скарзі розцінюються, як заперечення, які включені до апеляційної скарги на ухвалу від 28 грудня 2015 року про залишення позову без розгляду.

Відтак апеляційне провадження у даній справі відкрито за апеляційною скаргою відповідача саме на ухвалу від 28 грудня 2015 року про залишення позову без розгляду, про що свідчить зміст ухвали про відкриття апеляційного провадження (а. с. 197) та зміст ухвали про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду апеляційним судом (а. с. 199).

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у даній справі від 11.09.2015 року не може бути оскаржена окремо від рішення суду оскільки відповідач, не вказуючи про порушення правил підсудності, вважає, що позовна заява подана ОСОБА_2 не відповідала вимогам ст. 119-120 ЦПК України, а саме не було подано доказів на обґрунтування заявлених вимог.

Ухвали про залучення осіб до участі в справі, а також щодо вирішення питання відводу окремо від рішення суду не можуть бути оскаржені. Оскільки в даній справі рішення суду по суті позовних вимог не ухвалювалось, заперечення на ухвали суду, з якими не погоджується відповідач, не могли бути включені до поданої нею апеляційної скарги на ухвалу від 29 грудня 2015 року.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновок суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 207 ЦПК України, залишення заяви без розгляду не перешкоджає позивачу звернутись до суду з аналогічним позовом повторно.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: