Ухвала суду № 56727788, 23.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 р.Справа № 820/9535/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. Медяник О.А.О. Сторож М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. по справі № 820/9535/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати, винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що транспортний податок на автомобіль, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, обчислений контролюючим органом за відсутності правової підстави, оскільки позивач не є суб'єктом оподаткування згідно ст. 267 Податкового Кодексу України. Також, на думку скаржника, обов'язок сплачувати транспортний податок у 2015 р. у позивача відсутній, оскільки поширення норм ст.267 ПК України на осіб, які стали власниками об'єктів оподаткування транспортним податком до 01.01.2015 року суперечить ст.58 Конституції України і тому спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасоване як таке, що винесено на підставі зворотної дії закону в часі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_2, є власником транспортного засобу - легкового автомобіля універсал-В марки Toyota Higlender, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, державна реєстрація якого здійснена 12.12.2012 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.7-8).

16.06.2015 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 330-17, яким згідно з п.п.54.3.3. п 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, визначено ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000.00 грн. (а.с.6).

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно до положень п. 3.10 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ від 28.11.2012 року N 1236, зареєстрованого Мінюстом України 20.12.2012 року за N 2135/22447, вручено ОСОБА_2, про що повідомлено позивачем в адміністративному позові (а.с. 4).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимоги, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення № 330-17 від 16.06.15 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: "Транспортний податок з фізичних осіб, 18011000" в розмірі 25000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами ст. 265 ПКУ, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років.

При цьому, згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, транспортний засіб - легковий автомобіль універсал-В марки Toyota Higlender, 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, первинна державна реєстрація якого здійснена 12.12.2012 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.7-8).

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Відповідно до п. 267.4, 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Отже, транспортний засіб, який рахується за позивачем є об'єктом оподаткування в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.

Таким чином, грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням № 330-17 від 16.06.15, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн., є винесеним у відповідності до норм чинного податкового законодавства та підлягає сплаті.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що транспортний податок на автомобіль, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, обчислений контролюючим органом за відсутності правової підстави, оскільки позивач не є суб'єктом оподаткування згідно ст. 267 Податкового Кодексу України, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції..

Кірм того, посилання позивача на те, що обов'язок сплачувати транспортний податок у 2015 р. у позивача відсутній, оскільки поширення норм ст.267 ПК України на осіб, які стали власниками об'єктів оподаткування транспортним податком до 01.01.2015 року суперечить ст.58 Конституції України і тому спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасоване як таке, що винесено на підставі зворотної дії закону в часі, колегія суддів до уваги не бере з наступних підстав.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013 р.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача зареєстрований у грудні 2012 р., а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, суд дійшов висновку, що у 2015 р. автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів" (п. 50).

Тому, введення нового виду податку "транспортного податку" на підставі Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Отже, на підставі аналізу норм законодавства та оцінки фактичних обставин справи судова колегія дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення №330-17 від 16.06.15 діяла у законний спосіб, на підставі та в межах визначених законодавством повноважень. Тому, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. по справі № 820/9535/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2016 р.