Ухвала суду № 56727622, 22.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 876/12311/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду в Богородчанському районі Івано-Франківської області, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати дії відповідача неправомірними, скасувати рішення УПФУ в Богородчанському районі від 25.08.2015 року №1 про стягнення з нього пенсії та утримання щомісячно 20% сум розміру пенсії до повного погашення переплат, зобов'язання відповідача повернути безпідставно утримані суми пенсії, виплачувати пенсію з врахуванням стажу роботи в колгоспі «Авангард».

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області постановою від 09 грудня 2015 року позов задовольнив. Визнав неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1

Визнав протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області від 25 серпня 2015 року №1 "Про стягнення сум пенсій, виплачених надміру за справою № 125954 ОСОБА_1.".

Зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області припинити утримання з пенсії ОСОБА_1 переплати в розмірі 20% від розміру пенсії та повернути незаконно утримані суми пенсії, виплачувати йому пенсію з врахуванням стажу роботи в колгоспі «Авангард» Тиврівського району Вінницької області з березня 1994 року по грудень 1999 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в Богородчанському районі подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що з метою забезпечення покладених на управління законом завдань щодо контролю за правильністю призначення (перерахунків) та виплати пенсій управлінням 26.05.2015р. за № 2765/03 та Головним Управлінням Пенсійного фонду в області 04.06.2015 року за № 3628/03 подано запити щодо перевірки достовірності видачі довідки ОСОБА_1 про стаж роботи в СГВК «Авангард».

На запити отримано відповідь за № 218/06-26/03 від 16.06.2015 року УПФУ у Тиврівському районі Вінницької області про те, що підтверджуючих документів, які засвідчували б стаж роботи позивача в СГВК «Авангард» за період з березня 1994 року по грудень 1999 року, в архіві Іванковецької сільської ради, де на даний час документи знаходяться на збереженні, не знайдено.

У зв'язку із не підтвердженням трудового стажу ОСОБА_1 за період з березня 1994 року по грудень 1999 року, керуючись ст.49 Закону № 1058-ІУ. управлінням проведено перерахунок пенсії позивача без урахування вищезазначеного періоду. Крім того, 25.08.2015 року УПФУ прийняло рішення про здійснення стягнення переплати з пенсії ОСОБА_1 у розмірі 20%. щомісячно до повного відшкодування боргу в сумі 50493.00 грн.

За таких обставин, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що інформація управління ПФУ в Тиврівському районі від 16 червня 2015 року про те, що в архіві Іванковецької сільської ради не знайдено документів, які б засвідчували стаж роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Авангард», не могла бути підставою для перерахунку стажу позивача та стягнення надміру виплаченої пенсії..

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 30 січня 1995 року призначена пенсія за віком при загальному стажі роботи 26 років 03 місяця 05 днів.

Розпорядженням управління ПФУ в Богородчанському районі від 11 грудня 2004 року проведено перерахунок пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 з врахуванням наданої ним довідки СГВК «Авангард» Тиврівського району Вінницької області про те, що з березня 1994 року по грудень 1999 року позивач був членом однойменного колгоспу.

На запити УПФУ в Богородчанському районі від 26.05.2015 року та ГУПФУ в Івано-Франківській області від 04.06.2015 року щодо перевірки достовірності довідки про роботу в колгоспі «Авангард», УПФУ в Тиврівському районі Вінницької області листом від 16.06.2015 року повідомило, що в архіві Іванковецької сільської ради не знайдено підтверджуючих документів, які б засвідчували стаж роботи ОСОБА_1

На підставі вищевказаного листа УПФУ в Тиврівському районі відповідачем проведено перерахунок стажу роботи позивача з 01 січня 2004 року по 30 червня 2015 року без врахування періоду роботи в колгоспі «Авангард». В результаті перерахунку пенсії ОСОБА_1 встановлено, що переплата пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.08.2015 року становить 50493 грн.

З урахуванням проведеного перерахунку та здійснених виплат, відповідно до рішення управління ПФУ в Богородчанському районі від 25 серпня 2015 року №1, підлягає відшкодуванню переплата в розмірі 50493 грн., що утворилась за період з 01 січня 2004 року по 31 серпня 2015 року.

Не погодившись із такими діями УПФ, позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

У відповідності до вимог "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (п.7) (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.

Пунктом 17 цього Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до п.38 Порядку орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Позивачем 07.12.2004 року звернувся до УПФУ в Богородчанському районі із заявою про перерахунок стажу із врахуванням довідки №284 від 01 серпня 2004 року, виданої ОСОБА_1 колективним сільськогосподарським підприємством «Авангард» Тиврівського району Вінницької області про роботу позивача в колгоспі «Авангард» за період з 1994 року по 1999 рік скріплена печаткою і підписами голови СГВК та головного бухгалтера.

Згідно ч.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно із приписами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсію, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих особі, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тобто, саме на Пенсійний фонд покладено обов'язок щодо здійснення виплат пенсій з урахуванням вимог пенсійного законодавства, а також щодо контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, що виключає можливість виплати пенсій, виплата яких не передбачена чинним законодавством, навіть за умови послідуючого відшкодування відповідних втрат Пенсійного фонду сторонніми особами.

Механізм правового захисту інтересів позивача у даному випадку регулюється приписами статті 50 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Згідно ч.1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зі змісту даних законодавчих норм вбачається, що необхідною умовою для стягнення надмірно виплачених сум пенсії є, зокрема, зловживання з боку пенсіонера щодо підроблених документів або подання свідомо неправдивих відомостей.

Факт підробки документа та використання підробленого документа повинен бути підтверджений лише вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови № 7 Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував наявність недобросовісності чи зловживань з боку позивача при призначені та виплаті йому пенсійного забезпечення.

Таким чином, рішення УПФУ в Богородчанському районі про перерахунок трудового стажу ОСОБА_1 та утримання з нього переплати пенсії у розмірі 50493 грн. за період з 01.01.2004 року по 31.08.2015 року є протиправним та підлягає до скасування.

Апеляційний суд критично оцінює доводи УПФ про недостовірність окремих із документів, оскільки такі мають характер припущень та в розумінні КАС України не є належними доказами з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений конституційний принцип у тому числі означає диференціацію повноважень окремих державних органів та неможливість виходу за їх межі. Дійсно, органи Пенсійного фонду вправі здійснювати перевірку підприємств щодо достовірності поданих для обчислення пенсії документів, проте позбавлені права робити висновки про їх підробку. Позбавлені такого права і адміністративні суди. У разі виникнення певних сумнівів, у органів Пенсійного фонду є право звернутися до правоохоронних органів для проведення компетентної перевірки.

В протилежному випадку усі твердження УПФ щодо недостовірності певних документів мають характер припущень, які, за загальним правилом, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, а тому оскаржене судове рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для його скасування відсутні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 41, ст.ст.195, 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року у справі № 338/1627/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 28 березня 2015 року.