Постанова № 56727470, 25.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2016 року м. Київ справа № 826/20667/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Северина Юрія Петровича

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій та рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Северина Юрія Петровича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северин Ю.П., Уповноважена особа, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд, відповідач 2) про:

- визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П. щодо визнання Договору № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року нікчемними;

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П. щодо невнесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невнесення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.12.2014 між нею та ПАТ «Імексбанк» був укладений договір банківського рахунку № 310-14/4, предметом якого є відкриття Клієнту поточного рахунку № НОМЕР_1.

24 та 26 грудня 2014 року позивачем на вказаний вище рахунок були внесені кошти, відповідно 149 999,99 грн. та 50 000,00 грн.

Після того як позивачу стало відомо про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Імексбанк», останній звернувся за отриманням гарантованої суми ФГВФО до Банку, втім листом вих. № 5499 від 12.05.2015 ОСОБА_1 було відмовлено та повідомлено про те, що проводилась перевірка метою якої було виявлення фактів штучного створення правових підстав для отримання клієнтами Банку виплат сум гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також виявлення правочинів (в тому числі й договір, укладений між позивачем та Банком), що можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, наведені в ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З цього приводу позивач вважає, що з боку Уповноваженої особи вчинені протиправні дії щодо визнання Договору № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року нікчемним та з метою відновлення порушених, на його думку, прав, свобод та інтересів необхідно визнати протиправним рішення відповідача 1 щодо визнання вказаного вище договору нікчемним, - визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невнесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за договором банківського рахунку за рахунок коштів Фонду, визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо невнесення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за договором банківського рахунку за рахунок коштів Фонду та зобов'язати відповідачів 1, 2 включити ОСОБА_1 до, відповідно, переліку вкладників та до загального реєстру вкладників.

22 жовтня 2015 року представником позивача до канцелярії суду подано заяву, в якій останній просив розгляд справи провести без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

В судове засідання відповідач 1 та/або його представник не з'явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача 2 подав письмові заперечення, в яких зазначає, що виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою ФГВФО Переліку вкладників, повноваження щодо включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами надані Уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк».

В наданих письмових запереченнях, представник відповідача 2 просив в задоволенні позову повністю відмовити.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 22.10.2015 всіх сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку № 310-14/4 (далі - Договір № 310-14/4), відповідно до умов якого, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (п. 1.1 Договору № 310-14/4).

Згідно квитанції на поповнення рахунку від 24 грудня 2014 року позивачем на поточний рахунок було внесено 149 999,99 грн.

26 грудня 2014 року позивачем додатково внесено кошти в розмірі 50 000,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних» від 15 січня 2015 року № 16/БТ Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» віднесено до категорії проблемних та останньому встановлено наступні обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» від 26 січня 2015 року № 50, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк» № 16, згідно з яким з 27 січня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Імексбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» - Северина Юрія Петровича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» від 21 травня 2015 року № 330, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 травня 2015 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 105, згідно з яким з 27 травня 2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

Позивач звернувся за отриманням гарантованої суми ФГВФО до Банку, втім листом вих. № 5499 від 12.05.2015 ОСОБА_1 було відмовлено та повідомлено про те, що проводилась перевірка метою якої було виявлення фактів штучного створення правових підстав для отримання клієнтами Банку виплат сум гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також виявлення правочинів (в тому числі й договір, укладений між позивачем та Банком), що можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, наведені в ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та свідчити про вчинення цими клієнтами спроб щодо здійснення замаху на заволодіння державними коштами - коштами Фонду. В результаті проведеної перевірки Банком було встановлено, що в період до моменту запровадження тимчасової адміністрації в установі АТ «Імексбанк» було проведено ряд операцій, що за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а нетиповий характер їх вчинення - свідчити про здійснення спроби клієнтами за штучно створених підстав отримати задоволення своїх вимог з коштів Фонду.

З аналізу вказаного вище листа позивачем було зроблено висновок, що відповідач 1 намагається визнати Договір банківського рахунку № 310-14/4 від 05.12.2014 нікчемним, у відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.

Вбачаючи в діях відповідача 1 щодо визнання вказаного вище договору нікчемним протиправність, а також вважаючи його рішення щодо визнання такого договору нікчемним протиправним, вбачаючи в діях відповідачів 1, 2 протиправну бездіяльність щодо невнесення ОСОБА_1, відповідно, до переліку вкладників та до загального реєстру вкладників, а також маючи необхідність в зобов'язанні відповідачів 1, 2 включити ОСОБА_1 до, відповідно, переліку вкладників та до загального реєстру вкладників, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом другим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом четвертим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом шостим цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 за наслідками проведеної перевірки було виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для тримання клієнтами Банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. Результатом таких операцій стало збільшення суми гарантованого відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такими операціями були правочини здійснені позивачем, а саме 24.12.2014 у філії АТ «Імексбанк» у м. Києві було проведено поповнення власного поточного рахунку позивача в сумі 149 999,99 грн., а 26.12.2014 - в сумі 50 000,00 грн. При цьому, гранична сума відшкодування від Фонду становить 200 000,00 грн., а тому комісія банку прийшла до висновку щодо штучності та фіктивності створення правових підстав для отримання позивачем сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. Про штучність та фіктивність спірного правочину і створення правових підстав для отримання позивачем суми гарантованого відшкодування за наведеною вище операцією, міг свідчити зокрема той факт, що ця операція проводилась в той час, коли Банк вже мав значну кількість невиконаних грошових зобов'язань перед іншими клієнтами - кредиторами Банку та не міг своєчасно і в повному обсязі виконувати їх грошові вимоги.

Зазначений факт, тобто нездатність Банку належно виконувати прийняті на себе зобов'язання перед іншими клієнтами, знайшов своє підтвердження, зокрема, в постанові Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних» від 15.01.2015 № 16/БТ, де зазначено, що окрім допущення інших порушень, в т.ч. існуючих нормативів, залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в Національному банку України є критично низьким і становить лише 25 млн. грн., в той час як зобов'язання Банку становлять 9 942 млн. грн., в т.ч. перед фізичними особами - 5 411 млн. грн. Недостатній розмір високоліквідних активів свідчить про високий рівень невиконання Банком зобов'язань перед Національним банком України та іншими кредиторами.

На думку комісії банку, наведена операція була вчинена з наданням окремим кредиторам - клієнтам Банку нічим не обумовленої переваги, порівняно від інших кредиторів з аналогічними вимогами (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а також про можливе вчинення цими особами - клієнтами Банку спроби здійснити замах на заволодіння коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI, на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч. 3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Суд звертає увагу на ту обставину, що рішення суб'єктом владних повноважень (відповідачем 1) щодо віднесення правочинів до нікчемних, зокрема Договору банківського рахунку № 310-14/4 від 05.12.2014, не приймалось.

Як наслідок, підстав для визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П. щодо визнання Договору № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року нікчемними у суду немає.

У той же час, зазначене вище означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Однак, як це випливає зі змісту наведених норм, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочинів очевидно недостатньо для визнання їх такими, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженнями особи про дійсність вкладу.

В даному випадку суд зазначає, що Уповноваженою особою, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення порядку укладання договору банківського рахунку.

В ході розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувальних вироків судів, в яких було б встановлено винуватість позивача або посадових осіб ПАТ «Імексбанк» з приводу укладання договору банківського рахунку.

Відсутність вказаних обставин дає суду підстави стверджувати про необґрунтованість доводів відповідача 1 щодо нікчемності укладеного правочину Клієнтом з Банком.

Таким чином, Уповноваженою особою не доведено наявності, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, підстав, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину Клієнтом з банком, а відтак не доведено наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за Договором банківського рахунку № 310-14/4 від 05.12.2014 за рахунок коштів Фонду, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Імексбанк».

Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача 1 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05.12.2014 за рахунок коштів Фонду, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказану вимогу позивача необхідно задовольнити шляхом зобов'язання відповідача 1 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невнесення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників та зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, суд зазначає, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки єдиною підставою для включення позивача до Загального реєстру має бути наявність позивача: в складеному Уповноваженою особою Переліку вкладників або в наданій Уповноваженою особою додатковій інформації про вкладників.

Таким чином, оскільки у Фонду обов'язок з включення позивача до Загального реєстру вкладників виникне після надання Уповноваженою особою додаткової інформації щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Імексбанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вважає що вимоги до відповідача 2 подано передчасно.

Як наслідок, в задоволенні вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невнесення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05.12.2014 за рахунок коштів Фонду та зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05.12.2014 за рахунок коштів Фонду, має бути відмовлено.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Северина Юрія Петровича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Северина Юрія Петровича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за Договором № 310-14/4 банківського рахунку від 05 грудня 2014 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Северина Юрія Петровича на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко