Ухвала суду № 56727315, 22.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

22 березня 2016 року №813/7939/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Стрийського міськрайонного центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення з роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному,-

В С Т А Н О В И В :

Стрийський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці Міндоходів про стягнення з роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_3

Згідно ухвали судді від 21.11.2014 року, провадження у даній адміністративній справі було відкрито.

Ухвалою суду від 17.12.2014 року було задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у справі №813/7939/14 до вирішення Вищим адміністративним судом України адміністративної справи №813/3596/14 за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 27.07.2015 року провадження в адміністративній справі №813/7939/14 було поновлено та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.08.2015 року.

У судовому засіданні 12.08.2015 року судом було здійснено заміну відповідача - Львівської митниці Міндоходів на Львівську митницю ДФС.

Ухвалою суду від 12.08.2015 року було задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження в адміністративній справі №813/7939/14 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/3596/14 за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 19.02.2016 року провадження в адміністративній справі №813/7939/14 було поновлено.

Так, у судовому засіданні 22.03.2016 року судом зясовувалась думка представників сторін щодо закриття провадження у справі, у звязку із тим, що спір, який виник між сторонами не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд здійснювати розгляд справи по суті та позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі слід закрити, з огляду на такі обставини.

Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.12.2013 року №3898-к «Про звільнення ОСОБА_3Р.», за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) 20.12.2013 року начальника митного поста «Стрий» Львівської митниці Міндоходів ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади.

Як зясовано, ОСОБА_3 оскаржував своє звільнення в судовому порядку.

Так, як вбачається із матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 року у справі №813/3596/14 за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі було повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України №3898-о від 20.12.2013 року «Про звільнення ОСОБА_3Р.»; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника митного поста Львівської митниці Міндоходів з 20.12.2013 року; звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника митного поста «Стрий» Львівської митниці Міндоходів з 20.12.2013 року.

Вважаючи таке рішення неправомірним, відповідачі оскаржили його до суду апеляційної інстанції. Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року апеляційні скарги Львівської митниці Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України було задоволено й постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 року у справі №813/3596/14 - скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі - відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у постанові від 16.10.2014 року, ОСОБА_3 було оскаржено таку в касаційному порядку.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року у справі №813/3596/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тож, як зясовано судом із матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року у справі №813/3596/14 адміністративний позов ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі, за клопотанням представника позивача, було залишено без розгляду, у звязку із тим, що наказом ДФС України від 17.09.2014 року №529-о «Про поновлення на посаді» ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника митного поста «Стрий» Львівської митниці Міндоходів.

Ухвала не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_3 перебував на обліку у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний з 22.01.2014 року по 24.09.2014 року. За вказаний період ОСОБА_3 отримав допомогу по безробіттю у сумі 31 414,01 грн.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 року у справі №813/3596/14 наказом голови ДФС України голови Комісії з реорганізації Міндоходів №529-о від 17.09.2014 року було скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 20.12.2013 року №3898-о «Про звільнення ОСОБА_3Р.» та поновлено останнього на посаді начальника митного поста «Стрий» Львівської митниці Міндоходів з 20.12.2013 року.

При цьому, позивачем 24.09.2014 року було винесено наказ №217, яким визначено необхідність вжиття заходів щодо повернення відповідачем 31 414,01 грн. допомоги по безробіттю.

30.09.2014 року позивачем було направлено на адресу Митниці претензію про відшкодування коштів в сумі 31 414,01 грн., витрачених Центром зайнятості на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3, якою відповідачу запропоновано повернути виплачене ОСОБА_3 матеріальне забезпечення із безробіття у розмірі 31 414,01 грн.

Однак, у встановлений строк відповідачем вказана сума коштів на користь Центру зайнятості сплачена не була, у звязку із чим позивач звернувся до суду з означеним адміністративним позовом.

Судом зясовано, що Стрийський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить стягнути з відповідача суму на відшкодування виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, відповідно до вимог частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Положеннями частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що із працедавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку зі здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій. Пункт 5 частини 1 цієї статті визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема й спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1)про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2)про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3)про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4)про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5)в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, наведені підстави є виключними, коли юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом субєкта владних повноважень, тобто лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Така правова позиція відповідає висновку, висловленому Верховним Судом України у постановах від 18 червня 2013 року №21-204а13, від 22 вересня 2015 року №П/811/3781/14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Тож, як свідчать фактичні обставин справи, відповідачем у даній справі виступає Львівська митниця ДФС не як субєкт, який здійснює владні управлінські функції у спірних правовідносинах, а як роботодавець, з якого стягується вартість наданих соціальних послуг безробітному, поновленому на роботі.

За таких обставин, спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд зауважує, що такий спір може бути розглянутий за правилами господарського (цивільного) судочинства.

Керуючись ст.ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі №813/7939/14 за позовом Стрийського міськрайонного центру зайнятості до Львівської митниці ДФС про стягнення з роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному закрити.

Розяснити, що даний спір може бути вирішений за правилами господарського (цивільного) судочинства.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала Львівського окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28 березня 2016 року.