Ухвала суду № 56727201, 22.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016 р.Справа № 820/7/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016р. по справі № 820/7/16

за позовом ОСОБА_1

до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України , ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського суду з позовом в якому просила:

зобов'язати ОСОБА_4 звернутися до Східного регіонального управління ДПС України для надання ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, спільному сину ОСОБА_6 житлового приміщення для постійного проживання шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу «службовця» з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації;

зобов'язати Східне регіональне управління ДПС України надати жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, спільному сину ОСОБА_6 шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу «службова» з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі

ОСОБА_1 (далі-позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів , вислухав суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник з приводу житлових правовідносин, а саме щодо надання жилого приміщення, а тому не є публічно-правовим та таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір,у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З позовної заяви вбачається, що позивач, оскаржує дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, як органу , який забезпечував військовослужбовця ОСОБА_4 (колишнього чоловіка позивача) та членів його сім'ї (її та дітей) службовою квартирою.

Відповідно до ст.12 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше , та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання.

Інструкція про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 року (далі - Інструкція), визначає організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до п.1.2,1.4 Інструкції військовослужбовцям та членам їх сімей надаються житлові приміщення, що відповідають вимогам законодавства. З цією метою в кожному органі Державної прикордонної служби формується фонд службового житла.

Колегія суддів зазначає, що діяльність відповідача , пов'язана з виконанням управлінських функцій та прийняттям рішень, зокрема щодо фонду службового житла, які породжують певні правові наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни та припинення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку , що спір позивача з Східним регіональним управління ДПС України є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а прийняті у зв'язку з цим рішення породжують настання юридичних наслідків.

З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції про відмову в відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Східного регіонального управління ДПС України прийнята помилково, та підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в відкритті провадження в цій частині позовних вимог.

Відповідно до п.9 ст.3 КАС України відповідачем в адміністративних справах є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ч.4 ст.50 КАС України громадяни України можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Основними критеріями відмежування справ підсудних адміністративним судам та судам загальної юрисдикції є суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, тобто, обов'язковим учасником публічно-правового спору має бути суб'єкт владних повноважень, а предметом судового розгляду у адміністративному провадженні має бути публічно-правовий спір.

Судом встановлено, що спір між фізичними особами , позивачем та ОСОБА_4 виник у зв'язку з відмовою останнього звертатися до житлової комісії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України для надання постійного житла.

Таким чином спір між фізичними особами не є публічно правовим спором, який належить вирішувати в адміністративному судочинстві.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин крім випадків, коли розгляд справи проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином позовні вимоги до ОСОБА_4 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та як вірно зазначено судом першої інстанції, в цій частині спір виник з цивільних відносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевказане ухвала суду першої інстанції в частині відмови в відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії є законною та обґрунтованою.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду апеляційна скарга задоволена частково, на користь заявника підлягають стягненню понесені нею, документально підтверджені судові витрати за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 689 грн.

Відповідно до ч.4 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального та процесуального права , які призвели до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016р. по справі № 820/7/16 скасувати в частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про зобов'язання Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України надати жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6 шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу «службова» з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації.

Справу в цій частині направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду .

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.)

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в частині скасування ухвали суду першої інстанції оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2016 р.