Ухвала суду № 56726895, 24.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р. Справа № 815/4331/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О.судді -Єщенко О.В. при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою малого приватного підприємства «Горізонт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Горізонт» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року мале приватне підприємство (МПП) «Горізонт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2015/610075/2 від 02.07.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00178 від 02.07.2015 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що при митному оформленні імпортованого товару ним було подано усі необхідні документи, що передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, однак, відповідач безпідставно скоригував митну вартість товару за другорядним методом та видав картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову МПП «Горізонт» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, МПП «Горізонт» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Між МПП «Горізонт» та компанією «Teknik Panel Ltd.Sti» укладено контракт № 2/15 від 20.02.2015 року на придбання товару. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлено сторонами в специфікаціях до зазначеного контракту.

На виконання вимог зазначеного контракту на адресу МПП «Горізонт» надійшов товар, перелік якого відображено в інвойсі № 106931-106932 від 17.06.2015 року.

З метою декларування товару 01.07.2015 року МПП «Горізонт» подало Одеській митниці ДФС митну декларацію МД № 500060001/2015/012135 із визначенням митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 1,3858 дол.США/кг.

Також декларантом подано документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2012/0000420; морську накладну; CМR (міжнародну автомобільну накладну); коносамент; банківські платіжні документи від 02.06.2015 року № 37 та від 03.06.2015 року №39; довідку, що підтверджує вартість перевезення товару; рахунок-фактуру (інвойс) від 17.06.2015 року № 106931-106932; контракт № 2/15 від 20.02.2015 року; декларацію про походження товару; митну декларацію країни відправника від 18.06.2015 року №15410300ЕХ035660; акт фізичного огляду; висновок Державної екологічної інспекції №31148.

За результатом перевірки поданих декларантом документів відповідачем встановлено, що у цих документах містяться розбіжності, а саме: 1) пунктом 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.02.2015 року № 2/5 передбачена 100% передплата згідно проформи-інвойсу, але у поданих до митного оформлення разом з митною декларацією (МД) №500060001/2015/012135 від 01.07.2015 року відсутня проформа-інвойс; 2) у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 02.06.2015 року № 37 та 03.06.2015 року № 39 містяться посилання на документи (cargo customs declaration), які відсутні в пакеті документів та не міститься посилання на проформу-інвойс, відповідно до якої була здійснена передплата згідно п.3.1 контракту від 20.02.2015 року № 2/15.

На виконання ч.3 ст. 53 МК України, Одеська митниця ДФС повідомила позивача про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації; якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість сировини.

02.07.2015 року декларантом надано до Одеської митниці ДФС калькуляцію та прайс-лист від 01.06.2015 року. Інших витребуваних у МПП «Горізонт» документів надано не було, про що було здійснено запис на зворотному боці декларації митної вартості (ДМВ) №500060001/2015/012135 від 01.07.2015 року.

За результатом проведених консультацій шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом та декларантом, відповідачем було обрано резервний метод визначення митної вартості, про що свідчить відповідний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.07.2015 року № 500060001/2015/610075/2.

Вказане рішення мотивоване тим, що в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідач не мав можливості застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відповідно до статей 59,60 МК України. Також відповідач не міг застосувати методи обчислення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, згідно ст.ст. 52, 53 МК України, через відсутність у митного органу інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів «радіатори панельні», є більшим: по товару №1 МД від 26.04.2015 №408040001/2015/005009 становить 1,7546 дол. США за кг нетто.

02.07.2015 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610075/2, у зв'язку з чим відповідачем видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00178.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що є обґрунтованими доводи відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем документах (а саме: відсутність у поданих до митного оформлення разом з митною декларацією (МД) № 500060001/2015/012135 від 01.07.2015 року проформи-інвойсу, на підставі якої згідно п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 20.02.2015 року № 2/5 мала здійснюватися 100-відсоткова передплата за товар; відсутність у банківських платіжних документах від 02.06.2015 року № 37 та від 03.06.2015 року № 39, які були надані позивачем до митного оформлення, посилання на проформу-інвойсу, відповідно до якої мала здійснюватися передплата, та посилання на документ (cargo customs declaration), який відсутній в пакеті документів; загальна сума в банківських платіжних документах від 02.06.2015 року № 37 та від 03.06.2015 року № 39 (35035,10 дол.США) відрізняється від вартості товару, зазначеної в інвойсі від 17.06.2015 року № 106931-106932 (37012,91 дол. США), які не були усунені наданням позивачем додаткових документів.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно не визнав заявлену позивачем митну вартість товару за основним методом та обґрунтовано застосував у рішенні про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610075/2 від 02.07.2015 року резервний метод, з мотивованим викладенням у рішенні причин неможливості застосування другорядних методів, що передують резервному.

Таким чином, на думку суду першої інстанції оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними.

В апеляційній скарзі МПП «Горізонт» вказується, що декларантом було подано усі необхідні документи, що передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, однак, відповідач необґрунтовано не застосував перший метод визначення митної вартості товарів, а скоригував митну вартість товару за резервним методом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3).

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч.5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7).

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2015 року МПП «Горізонт» подало Одеській митниці ДФС:

- митну декларацію МД № 500060001/2015/012135 із визначенням митної вартості товару за основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 1,3858 дол.США/кг;

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2012/0000420;

- морську накладну;

- CМR (міжнародну автомобільну накладну);

- коносамент;

- банківські платіжні документи від 02.06.2015 року №37 та від 03.06.2015 року №39;

- довідку, що підтверджує вартість перевезення товару;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 17.06.2015 року №106931-106932;

- контракт №2/15 від 20.02.2015 року;

- декларацію про походження товару;

- митну декларацію країни відправника від 18.06.2015 року №15410300ЕХ035660;

- акт фізичного огляду;

- висновок Державної екологічної інспекції №31148.

За результатом перевірки поданих декларантом документів відповідачем встановлено, що у цих документах містяться розбіжності, а саме: 1) пунктом 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.02.2015 року №2/5 передбачена 100% передплата згідно проформи-інвойсу, але в пакеті наданих до митного оформлення документів відсутня проформа-інвойс та загальна сума в наданих банківських платіжних документах від 02.06.2015 року №37 та від 03.06.2015 року №39 відрізняється від вартості товару, вказаному у рахунку-фактурі (інвойс) від 17.06.2015 року №106931-106932. Крім того, у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 02.06.2015 року №37 та від 03.06.2015 року №39 містяться посилання на документи (cargo customs declaration), які відсутні в пакеті документів та не міститься посилання на проформу-інвойс, відповідно до якої була здійснена передплата згідно п.3.1 контракту від 20.02.2015 року №2/15.

Досліджуючи вказані документи, колегія суддів встановила, що дійсно, у рахунку-фактурі (інвойс) від 17.06.2015 року №106931-106932 вказана сума 37 012,91 доларів (а.с.29), а у банківських платіжних документах: від 02.06.2015 року №37 вказана сума 25 009,79 доларів (а.с.24); від 03.06.2015 року №39 - 10 025,31 доларів (а.с.25). Тобто, загальна сума у банківських платіжних документах від 02.06.2015 року №37 та від 03.06.2015 року складає 35 035,1 долар, що на 1 977,81 долар менше, ніж у рахунку-фактурі (інвойс) від 17.06.2015 року №106931-106932.

Крім того, у банківських платіжних документах від 02.06.2015 року №37 та від 03.06.2015 року №39 не міститься посилання на проформу-інвойс, проте міститься посилання на cargo customs declaration 008663 dd 22/04/2015 та на cargo customs declaration 007405 dd 31/03/2015, які відсутні в пакеті документів, поданому декларантом.

Апелянт зазначає, що платіжні документи не дають змогу здійснити митному органу оцінку та перевірку кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноту і достовірність митної вартості товару. Таку оцінку та перевірку можливо здійснювати у сукупності з іншими документами, які були подані митному органу.

Однак, цей довід апелянта не спростовує факт наявності розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, які були підставою для витребування митним органом додаткових документів у апелянта.

Також, суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду справи позивач надав до суду інші платіжні документи: №12 від 11.03.2015 року та №16 від 13.03.2015 року на загальну суму 39000 дол. США, в яких наявне посилання на проформу-інвойс 2015/02 від 05.03.2015 року, а також надав цю проформу-інвойс, в якій загальна вартість товару визначена 37012 дол. США. (а.с.140-142), чим фактично підтвердив наявність розбіжностей, виявлених митницею під час декларування товару, та обґрунтованість сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості на основним методом.

Жодного заперечення наведеному висновку суду апелянт не представив.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про подання митниці достатніх документів для підтвердження задекларованої митної вартості є необґрунтованим.

Також, апелянт вказує, що митниця не мала права для застосування резервного методу визначення митної вартості без застосування послідовно визначених Законом методів.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідності до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст. 57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З матеріалів справи вбачається, що Одеська митниця провела консультації з позивачем з метою визначення основи вартості та обґрунтувала неможливість застосування інших методів визначення митної вартості крім резервного.

Так, рішення про коригування митної вартості вмотивоване тим, що у митниці відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України. Також, митниця не могла застосувати методи обчислення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості, згідно ст.ст. 52, 53 МК України, через відсутність у неї інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З метою забезпечення повноти оподаткування митницею було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже було здійснено (митна декларація №408040001/2015/005009 від 26.04.2015) є більшим, ніж заявлений декларантом, тому митну вартість визначено на рівні 1,7546 дол. США за кг нетто.

Апелянт не спростував доводи митниці про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товару, крім резервного, натомість він наполягає, що митниця повинна була визначити митну вартість за ціною договору. Хибність цього доводу апелянта була доведена вище.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Горізонт» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 березня 2016 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко