Ухвала суду № 56726497, 24.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13453/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енергіястрой» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Енергіястрой» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання дій протиправними щодо складання акта перевірки від 06.04.2015 № 20/26-53-22-05-21/32684082 та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2015 № 0001532201, від 28.07.2015 № 0002572201.

Вимоги мотивував тим, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за договорами підряду, які мали реальний характер та за якими ТОВ «БК «Гефест Альянс» було виконано роботи використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Відтак, складання відповідачем акта та винесення податкових повідомлень - рішень за результатами даної перевірки є протиправним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.03.2015 по 30.03.2015 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Енергіястрой» по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період 2013-2014 років.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082, яким встановлені наступні порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 980161,00 грн.; п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.7 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 931153,00 грн.

На підставі акта перевірки від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.04.2015 № 0001532201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1470242,00 грн., у тому числі за основним платежем - 980161, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 490081,00 грн.; № 0001542201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1396730,00 грн., у тому числі за основним платежем - 931153,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 465577,00 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києва від 01.07.2015 № 10177/10/26-15-10-05-35 скаргу директора ПП «Енергіястрой» частково задоволено, податкове повідомлення - рішення від 24.04.2015 № 0001532201 - залишено без змін, податкове повідомлення - рішення від 24.04.2015 № 0001542201 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 232788,50 грн. - скасовано, в іншій частині - залишено без змін.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва було винесено податкове повідомлення - рішення від 28.07.2015 № 0002572201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1163941,50 грн., у тому числі за основним платежем - 931153,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 232788,50 грн.

Не погоджуючись з діями щодо складання акта перевірки та вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія судді виходить з наступного.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Враховуючи вказані норми, дії відповідача, пов'язані із складанням акта перевірки від 06.04.2015 № 26/53-22-05-21/32684082, є по суті виконанням перевіряючим службових обов'язків, оскільки у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В п. 200.3 ст. 200 ПК України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Разом з тим, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

З наявних у справі документів, встановлено, що між приватним підприємством «Енергіястрой» (замовник) та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (підрядник) було укладено ряд договорів, зокрема: № 300401 від 30.04.2013, № 310501 від 31.05.2013, № 300601 від 30.06.2013, № 310701 від 31.06.2013, № 310801 від 31.08.2013, № 300901 від 30.09.2013, № 311001 від 31.10.2013, № 301101 від 30.11.2013. Всі договори укладено щодо виконання підрядником робіт по влаштуванню конструкції підлоги.

В підпункті 4.1.1 вказаних договорів зазначено, що замовник зобов'язаний надати підряднику будівельні матеріальні по переліку.

На підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за вищевказаними договорами, позивачем надано копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт/та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних та банківських виписок (т. 1, 2), докази використання отриманих робіт у власній господарській діяльності (договори разом із первинними документами, згідно яких позивач є підрядником та надавало роботи по влаштуванню підлог).

Однак, в супереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в довідках про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ в графах «М.П. Підрядник», «М.П. Замовник» та актах приймання виконаних будівельних робіт в графах «М.П. Здав Генпідрядник (Субпідрядник)», «М.П. Прийняв Замовник (Генпідрядник)», містяться підписи та печатки підприємств, водночас не зазначено посад та даних осіб, які вчинили зазначені підписи, а також в актах приймання виконаних будівельних робіт відсутня дата їх складання.

Хоч апелянт вказує, що такі недоліки документів не заважає точно визначити період, за який цей акт складено, так як зазначено місяць та рік, в якому виконувалися роботи, однак, вказане позбавляє можливості встановити осіб, які їх склали та здійснили господарську операцію, а також дату здійснення господарської операції відображеної у відповідних документах. Відтак, вказані документи не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "БК "Гефест Альянс" за такими договорами.

Позивач не надав суду доказів щодо виконання позивачем підпункту 4.1.1 договорів, а саме: в матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем ТОВ «БК «Гефест Альянс» будівельних матеріалів (акти приймання-передачі матеріалів, довіреності на осіб щодо отримання таких матеріалів, докази щодо обліку матеріальних цінностей та їх залишкам); докази повернення підрядником залишків будівельних матеріалів та звіт про використання матеріалів (підпункт 3.1.4 договорів).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Апелянтами не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Енергіястрой» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енергіястрой» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 29.03.2016 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.