Ухвала суду № 56726490, 24.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5170/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі судового засідання Бутко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу «Золоті ворота 1» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексу - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015 № Ю-0008691712/3161, згідно з якою податковий орган вимагає від позивача сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3638,71 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2013 по 30.06.2015.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 25.08.2015 року № 1667/10-16-22/37909728, в якому посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема: статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2013 року на суму 3638,71 грн.

Такий висновок зроблено на підставі тверджень про заниження у грудні 2013 року фонду оплати праці та інших доходів, з яких утримується єдиний внесок, на суму 9013,40 грн., що пояснюється тим, що на підставі банківської виписки по рахунку позивача від 03.12.2013 року у грудні 2013 року позивач поповнював картковий рахунок виконавчого директора кооперативу ОСОБА_2 на суму 9013,40 грн. з призначенням платежу «Кошти під звіт», однак цей працівник не відзвітував підприємству про використання наданих коштів.

За результатами перевірки Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області сформувала і надіслала на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015 № Ю-0008691712/3161, згідно з якою податковий орган вимагає сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3638,71 грн.

За результатами оскарження вимоги в адміністративному порядку вимога була залишена без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи вимогу від 25.08.2015 № Ю-0008691712/3161 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження податкового органу про видачу гр. ОСОБА_2 під звіт коштів у сумі 9013,40 грн. не відповідає дійсності дійсним обставинам справи, оскільки вказана сума є заробітною платою, виплаченою працівнику, суму якої позивач включив до сукупного місячного оподатковуваного доходу цієї особи, утримав з нього податок на доходи фізичних осіб і єдиний соціальний внесок, а тому порушення вимог статті 7 Закону України «Про змір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в діях позивача відсутнє.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2013 позивач здійснював виплату заробітної плати виконавчому директору ОСОБА_2 у розмірі 9013,40 грн. за листопад місяць 2013 року шляхом формування і подання до банку платіжного доручення (від 03.12.2013 № 60). При формуванні платіжного доручення на здійснення перерахування заробітної плати за допомогою комп'ютерних засобів бухгалтер підприємства припустився описки і графі призначення платежу і помилково зазначив «кошти під звіт».

З'ясовуючи призначення коштів у сумі 9013,40 грн., що перераховані на рахунок ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив, що громадянин ОСОБА_2 був прийнятий на посаду виконавчого директора житлово-будівельного кооперативу «Золоті ворота 1» на підставі наказу від 22.10.2013 № 7 з посадовим окладом 11000,00 грн.

Згідно з розрахунковою відомістю за листопад 2013 року позивач здійснив нарахування ОСОБА_2 заробітної плати у сумі 11000,00 грн., з якої визначив єдиний соціальний внесок у сумі 396,00 грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 1590,60 грн.

З Розрахункового листка за листопад 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 за листопад 2013 року нараховано оклад 11000,00 грн., утримано ЄСВ - 396,00 грн., ПДФО - 1590,00 грн., борг підприємства - 9013,40 грн.

На підставі списку № 008 від 03.12.2013 року на зарахування зарплати працівникам за листопад 2013 року позивач визначив суму грошових коштів, яка підлягає перерахуванню на картковий рахунок ОСОБА_2 у сумі 9013,40 грн.

Кошти у сумі 9013,40 грн. були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_2 платіжним дорученням від 03.12.2013 № 60 з помилкою у призначенні платежу.

З оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 «Розрахунки зa заробітною платою», за яким відображаються нарахована працівникам підприємства oсновна та додаткова заробітна плата, прeмії, допомога по тимчасовій непрацездатності, iнші належні до нарахування працівникам виплaти, вбачається, що 30.11.2013 відображено нарахування ОСОБА_2 заробітної плати у сумі 9013,40 грн., утримання ЄСВ у сумі 396,00 грн., та ПДФО - 1590,00 грн.

З картки аналітичного рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітною особою» за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року вбачається відсутність жодних облікових записів про видачу ОСОБА_2. під звіт коштів у сумі 9013,40 грн.

10.12.2013 позивачем було подано до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад місяць 2013 року, а також податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2013 року, з яких вбачається факт нарахування грошових зобов'язань зі сплати ЄСВ та ПДФО, у тому числі й у зв'язку з виплатою заробітної плати ОСОБА_2

Факт перерахування до бюджету визначених сум ЄСВ та ПДФО підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, позивачем виконано обов'язок по сплаті єдиного внеску при виплаті заробітної плати ОСОБА_2

З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є помилковим.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1339,8 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1339,8 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 80 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан І.Л. Желтобрюх

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 28.03.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Желтобрюх І.Л.