Постанова № 56726409, 11.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 р. Справа № 805/18/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Володарського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Володарського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, в якому просить суд:

- скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 387 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення позивача з посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- відновити позивача на займаній посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Володарського районного відділу;

- стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати ГУ МВС України в Донецькій області відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в Володарському районному відділі ГУМВС України в Донецькій області. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 387 о/с від 06 листопада 2015 року його звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил через скорочення штатів. Про існування наказу про звільнення дізнався у телефонному режимі від співробітника кадрового забезпечення 08.11.2015р., проте 07.11.2015 року ще заступав на службу та отримував зброю. Позивач вважає своє звільнення безпідставним, протиправним, таким, що порушує його права, а Наказ №387 о/с від 06.11.2015р. незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області через відділ діловодства та документообігу суду надав до суду заперечення на позовну заяву в обґрунтування яких зазначив, що позивач звільнений через те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної Поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України в зв'язку з чим скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах МВС затверджених наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1388.

В період з 12 серпня 2015 року по 14 серпня 2015 року проводилось попередження про майбутнє звільнення особового складу Володарського РВ, у т.ч. Позивача, про що ОСОБА_1 проставлено особистий підпис. Жодних заяв, рапортів від позивача щодо бажання переведення або прийняття на службу в національну поліцію, до Головного управління національної поліції України в Донецькій області не надходило. У зв'язку з чим зазначив, що наказ виданий правомірно, права позивача не порушені, тому не підлягає скасуванню.

Вимогу про стягнення моральної шкоди вважає безпідставною, оскільки до позовної заяви позивачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження доводів та обставин, якими він обґрунтовує свої моральні страждання, не доведено у позові, яким саме чином порушене право завдало йому моральні переживання й у чому саме вони полягали, також, не надано до суду інформації про те, із яких розрахунків він виходив щодо формування розміру моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

Тому, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити позивачу у повному обсязі.

Також, представник відповідача 1 надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, аргументуючи тим, що з 08.11.2015р. позивач був обізнаний про своє звільнення, крім того, у позові не наводить ніяких підстав та причин щодо поважності пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача 2 - Володарського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області до суду не з'явився, клопотань чи заперечень проти позову не надав.

Представник відповідача 3 - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області до суду не з'явився, клопотань чи заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ наказом №87 від 06 травня 2004 року. Останнім часом обіймав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Володарського РВ ГУ МВС України в Донецькій області, з якої був звільнений наказом №387 від 06.11.2015р. ГУ МВС України в Донецькій області. Вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно витягу з Наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 387 о/с від 06 листопада 2015 року «По особовому складу» встановлено, що згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну Поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-155957) оперуповноваженого сектору карного розшуку Володарського районного відділу з 06 листопада 2015 року (а.с. 68).

Дорученням Головного Управління МВС України в Донецькій області від 12 серпня 2015 року №6130/Аб «Про прийняття Закону України «Про Національну Поліцію» доручено начальникам управлінь та самостійних відділів апарату, начальникам МУ, МВ, РВ, МУПППМ, командиру СБСМ «Грифон» ГУМВС області ознайомити підпорядкований особовий склад із змістом Закону України «Про Національну поліцію» під підпис, зокрема особливу увагу звернути на п. 8-11 Прикінцевих та перехідних положень (розділ 11) щодо звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (а.с.78).

Відповідно до відомості ознайомлення особового складу Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області з дорученням ГУМВС в Донецькій області №6130/Аб від 12.08.2015р. та вказівкою ГУМВС області №6968/Аб від 04.09.2015р., вивчання Закону України «Про зайнятість населення», ст.49-2 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну Поліцію», пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну Поліцію», ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис (а.с.46, 48,77,79).

Заступником начальника райвідділу - начальником МГБ Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області листом від 06 листопада 2015 року № 8160 повідомлено ОСОБА_1 про його звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 387 о/с від 06 листопада 2015 року, у зв'язку з чим йому необхідно звернутись до сектору кадрового забезпечення Володарського райвідділу за трудовою книжкою, військовим квитком та розрахунком (а.с.51, 75).

Відповідно довідки відділу документального забезпечення Головного управління Національної Поліції в Донецькій області від 11 лютого 2016 року № 585/11/01-2016 встановлено, що звернення ОСОБА_1 щодо прийняття на службу до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області за обліками відділу документального забезпечення ГУНП в Донецькій області не значаться (а.с.87).

За приписами параграфу 2 постави Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» постановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права Володарський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08673098).

Як вбачається з електронних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Володарський районний відділ ГУМВС України в Донецькій області знаходиться в стані припинення.

Так, ОСОБА_1 вважаючи, що його права при звільненні з посади були порушенні й звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

На адресу суду від представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, через пропущення позивачем місячного строку на оскарження наказу про своє звільнення.

Розглянувши клопотання суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області посилається на адміністративний позов ОСОБА_1 в якому зазначено, що про своє звільнення він дізнався в телефонному режимі 08 листопада 2015 року.

Проте, доказів про факт ознайомлення 08 листопада 2015 року ОСОБА_1 з наказом про його звільнення, представником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до суду не надано.

Суд зазначає, що позовна заява підписана позивачем 22 грудня 2015 року, прийнята співробітниками ДП «Укрпошти» 23 грудня 2015 року та до суду надійшла 04 січня 2016 року.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено встановлений КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду з поважних причин.

При вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 387 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення позивача з посади згідно пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Суд зазначає, що ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Так, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

Верховною радою України 02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ.

Вказаний Закон в офіційному виданні "Голос України" №141-142 опубліковано 06 серпня 2015 року.

За п. 1 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з п. 8 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Матеріалами справи передбачено, що згідно відомості ознайомлення особового складу Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області з дорученням ГУМВС в Донецькій області №6130/Аб від 12.08.2015р. та вказівкою ГУМВС області №6968/Аб від 04.09.2015р., вивчання Закону України «Про зайнятість населення», ст.49-2 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну Поліцію», пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну Поліцію», ОСОБА_1 був ознайомлений з нормами законів про майбутнє звільнення працівників за скороченням штатів, про що свідчить його особистий підпис (а.с.77,79)

Також, суд зауважує, що відповідно довідки відділу документального забезпечення Головного управління Національної Поліції в Донецькій області від 11 лютого 2016 року № 585/11/01-2016 встановлено, що звернення ОСОБА_1 щодо прийняття на службу до Головного Управління Національної поліції в Донецькій області за обліками відділу документального забезпечення ГУНП в Донецькій області не значаться (а.с.87). Зазначене свідчить, що жодних дій щодо зарахування його до штату Національної поліції позивачем здійснено не було, зокрема, ним не надавались відповідні заяви, рапорти на переведення або прийняття на службу до національної поліції.

Отже, враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ проведено у відповідності розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Володарського районного відділу та стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Оскільки судом не встановлено, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, то підстав у суду для поновлення на службі в ОВС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

За таких обставин, суд вважає наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 387 о/с від 06 листопада 2015 року, яким звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил через скорочення штатів капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Володарського районного відділу з 06 листопада 2015 року таким, що прийнятий на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством. Тому, позивач не підлягає поновленню на попередній посаді, та відповідно й компенсації за вимушений прогул.

Враховуючи, вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Перевіривши наведені у позовній заяві обставини, із якими позивач пов'язує завдання йому моральної шкоди в сумі 3000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що наведене у позовній заяві вираження моральних страждань має загальний характер та не має прямого зв'язку із обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Судом не встановлено обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.

Враховуючи, вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Володарського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.