Постанова № 56726360, 23.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року № 813/3962/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Капустинська Н.М.

за участю : представника позивача Яремко В.П.,

представника відповідача Хробак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Сокальської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

Сокальська об»єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства "Львіввугілля", в якому просить надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 6 387 336,89 грн за рахунок продажу майна платника, що перебуває в податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, згідно з довідкою про розрахунок податкового боргу, має заборгованість в розмірі 18295624,15 грн., який самостійно не сплачує. З метою погашення податкового боргу податковим органом вживались заходи щодо стягнення коштів, які перебувають у власності відповідача, зокрема Сокальська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області зверталась із платіжними вимогами до банківських установ з метою погашення усієї суми боргу,однак платіжні вимоги повернено без виконання у зв»язку з відсутністю коштів.Позивачем також проведено опис активів боржника та зроблено відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.У зв»язку з тим, що відповідачем борг не сплачено , вжиті податковим органом заходи погашення податкового боргу не дали результатів, просить суд надати дозвіл на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна Державного підприємства «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задовольнити. Додатково зазначив, що згідно із Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств ДП «Львіввугілля» не являється об»єктом приватизації, а тому на нього не розповсюджується положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому вказує, що податковий орган вже звертався з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, що перебуває в податковій заставі. Зазначає, що постановою КМУ від 12.05.2015 року № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» затверджено, зокрема, перелік об»єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме : «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великостівська», «шахта «Лісова» , шахта «Степова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна», Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об»єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. Таким чином, що підприємство відповідача перебуває в стадії приватизації, відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації заборонено.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав наведених в запереченні. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що державне підприємство "Львіввугілля" перебуває на податковому обліку у Сокальській об»єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Згідно з довідкою позивача податковий борг відповідача станом на 22.07.2015 року становить 18 295 624,15 грн.

Відповідно до пункту 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків згідно підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 24.04.2015 року податковим керуючим здійснено описи майна відповідача, а саме рядове вугілля марки Г, золою-56,3 % та вологою 6,2%, що зберігаються на вугільному складі ВП "Шахта "Відродження", ВП "Шахта "Степова", який оформлений актом № 2 на суму 191 710,25 грн та актом №3 на суму 1 237 500,00 грн.

У відповідності до вимог пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України позивач зареєстрував податкову заставу у відповідному державному реєстрі, що підтверджується Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 46890664, №46890668 від 28.04.2015 року.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із нормою п.95.3 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби повинен звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Відтак, лише рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм Податкового Кодексу України та передбачено додатковий механізм стягнення коштів (безготівкових і готівкових) у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до п.32 підроз.10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до 01.07.2015 р., встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Наказом ДФС України від 20.02.2015 року №106 затверджено Методичні вказівки щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, абз.5 р.IV яких передбачено, за зазначених умов податковий керуючий готує проект рішення керівника ДПІ (заступника керівника) про стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, і надає його на підпис керівнику ДПІ (заступнику керівника) за формою, встановленою наказом №23, та здійснює весь комплекс заходів, направлений на стягнення такої заборгованості, у порядку, передбаченому розділом 9 Кодексу. Прийняття керівником відповідного рішення не потребує звернення до суду з цього приводу.

Системний аналіз положень наведених норм дає підстави вважати, що контролюючим органом дотримано встановлений порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі. Однак, суд звертає увагу, що відокремлені підрозділи підприємства відповідача перебувають в стадії приватизації, а відповідно до норм чинного законодавства відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації, - заборонено.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" №2163-XII від 04.03.1992 року (далі - Закон України №2163-XII) передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП "Львіввугілля" є добування кам'яного вугілля.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 цього ж Закону, з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта.

Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (стаття 11 Закону України №2163-XII).

Законом України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" №4650-VI від 12.04.2012 року (далі - Закон України №4650-VI) визначено особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період. Згідно з п.1 ст.1 цього ж Закону вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України №4650-VI приватизація об'єктів, зазначених у ст.4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 вказаного Закону передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4650-VI дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 року №987 було затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких, відокремлені підрозділи ДП "Львіввугілля", а саме: "Шахта "Межирічанська", "Шахта "Відродження", "Шахта "Великомостівська", "Шахта "Лісова", "Шахта "Червоноградська" та "Шахта "Зарічна".

У відповідності до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості №240 від 14.03.2014 року здійснення передприватизаційної підготовки об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015 році, а також відповідальність за здійснення такої підготовки, покладено на керівників державних вугледобувних підприємств.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271 "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році" затверджено, серед іншого, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП "Львіввугілля", а саме: "Шахта "Межирічанська", "Шахта "Відродження", "Шахта "Великомостівська", "Шахта "Лісова", "Шахта "Степова", "Шахта "Червоноградська" та "Шахта "Зарічна". На виконання цієї постанови Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №344 від 08.06.2015 року "Про передприватизаційну підготовку підприємств" відповідальність за здійснення передприватизаційної підготовки вугледобувних об'єктів приватизації покладено на керівників державних вугледобувних підприємств, зокрема і на керівника ДП "Львіввугілля".

Суд встановив, що позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП "Львіввугілля" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису перелік яких наведено вище. Відповідно до цих актів, в податкову заставу передано лише майно (в даному випадку ним є вугілля, порода) відокремлених підрозділів ДП "Львіввугілля", а саме: ВП шахта "Степова" (акт №3 від 24.04.2015 року); ВП шахта "Відродження" (акт №2 від 24.04.2015 року).Усі перелічені вище відокремлені підрозділи ДП "Львіввугілля" згідно з постановою Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015 року включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році.

В силу вимог Закону України №4650-VI включення до переліку об'єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП "Львіввугілля" надає їм статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27.05.2015 (№5006/33/70/2012).

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частини 2, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.