Ухвала суду № 56726319, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15801/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Пилипенко О.Є.,

секретаря Прищепчука А.В.,

за участю:

представника позивача - Протасова С.В.,

представника відповідача - Горбатенко А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року,

У с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» звернулось у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000072800 та №0000082800.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні обставини, які ставили б під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Деас Трейд», і що право позивача на податковий кредит не може ставитись у залежність від порушення його контрагентом правил декларування податкових зобов'язань.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) за лютий 2015 року, за підсумками якої складено акт 19 травня 2015 року №123/26-52-15-02-19/33939991 та виявлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2015 року на суму 13 020 000,00 грн, що призвело до завищення на вказану суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за цей же місяць.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000072800, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 3 811 071,00 грн, та №0000082800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з цього ж податку в загальному розмірі на 11 511 161,00 грн, з них 9 208 929,00 грн - за основним платежем, 2 302 232,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року у рядку 19 позивачем вказано суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 811 071,0 грн.

Під час податкової перевірки з'ясовано, що причиною виникнення вказаного від'ємного значення є, зокрема, віднесення позивачем до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду суми 13 020 000,00 грн унаслідок господарських операцій з придбання сільськогосподарської техніки (самохідний оприскувач Case SPX4430, самохідний оприскувач Agrifac Condor 8000, комбайн зернозбиральний new Holland СХ 8080, жатка для збирання зерно-бобових культур 7B30fd) за договором комісії від 23 лютого 2015 року № 23/02-2015, укладеним з ТОВ «Деас Трейд».

Разом з тим, відповідачем було враховано, що згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань i податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України між показниками податкового кредиту позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Деас Трейд» за лютий 2015 року існує розбіжність на вищевказану суму. Причиною такої розбіжності є неподання ТОВ «Деас Трейд» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та недекларування останнім податкових зобов'язань за цей період на суму 13 020 000,00 грн.

Попри наведе, під час податкової перевірки відповідачем враховано, що Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у м. Києві не вдалося провести зустрічну звірку по взаємовідносинам ТОВ «Деас Трейд» з ПрАТ «ТАКО», ТОВ «НФ Трейдинг Україна», ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «Дейвест», ТОВ «Вілія-Трейд» за січень - лютий 2015 року у зв'язку із невстановленням ТОВ «Деас Трейд» за податковою адресою.

З огляду на вищевикладене відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині підтвердження права на податковий кредит, що призвело до його необґрунтованого завищення та, відповідно, необґрунтованого завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

При цьому, до податкової перевірки позивачем надавались копії документів, які складались між ним та ТОВ «Деас Трейд» при здійсненні спірних господарських операцій за договором комісії. Однак, відповідачем такі не було враховано, зважаючи на вищевикладене.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, формування податкового кредиту, і як наслідок - від'ємного значення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкового кредиту внаслідок господарських відносин із ТОВ «Деас Трейд» позивачем надано договір комісії від 23 лютого 2015 року № 23/02-2015, за умовами якого ТОВ «Деас Трейд», як комісіонер, зобов'язувався за дорученням позивача, як комітента, від свого імені укласти договори купівлі-продажу та/або поставки товару, визначеного в специфікації, за обумовлену винагороду; специфікацію від 23 лютого 2015 року № 1 на товар (самохідний оприскувач Case SPX4430, самохідний оприскувач Agrifac Condor 8000, комбайн зернозбиральний new Holland СХ 8080, жатка для збирання зерно-бобових культур 7B30fd); платіжні доручення на придбання товару за договором комісії на загальну суму 78 120 000,00 грн, в тому числі 13 020 000,00 грн ПДВ та податкову накладну від 25 лютого 2015 року № 89, виписану ТОВ «Деас Трейд» на адресу позивача на вказану суму, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час податкової перевірки відповідачем не висловлено жодних зауважень до змісту та форми вказаних документів, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій та являються підставою для формування податкового кредиту по цим операціям.

Колегія суддів відхиляє покликання відповідача на розбіжності між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями ТОВ «Деас Трейд» за лютий 2015 року, які ґрунтуються на висновках про неподання останнім податкової декларації з податку на додану вартість за цей місяць, адже вони спростовуються матеріалами справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Деас Трейд» подавало до контролюючого органу податкову декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року в березні вказаного року, у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до якої наявні відомості про податкові зобов'язання, які виникли внаслідок відносин із позивачем (на суму 13 020 000,00 грн ПДВ). Проте Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 24 березня 2015 року не визнала цю декларацію з додатками податковою звітністю.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що, за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Також, судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію, викладену в листі від 06 квітня 2015 року №206/26-58-22-04 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Деас Трейд», адже наведена податкова інформація підлягає перевірці належними та допустимими доказами - первинними документами. І акт чи інший документ про неможливість проведення зустрічної звірки платника податків призначений лише для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість, а не для співставлення податкової звітності платника фактичним обставинам.

Окрім того, безпідставними є твердження контролюючого органу про відсутність в податковій накладній, виписаній ТОВ «Деас Трейд» позивачу, на основі якої сформовано спірні суми податкового кредиту, коду УКТ ЗЕД відповідного товару, позаяк дані обставини, як свідчать матеріали податкової перевірки позивача, не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. І порушень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, яким установлено вимоги до податкової накладної, під час перевірки відповідач не фіксував.

Отже, обставини, які стали підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого останнім завищено податковий кредит та суму від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 13 020 000,00 грн, та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є недоведеними та спростовуються наданими позивачем доказами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апелянта не узгоджуються із вимогами податкового законодавства та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б привести до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін на підставі статей 198 та 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2016 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, яка становить 5359,20 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (і.к. 39466328, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень, 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали складений 25 березня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Бєлова Л.В.