Ухвала суду № 56726267, 24.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р. Справа № 814/3618/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О.судді -Єщенко О.В. при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича щодо не включення ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу «Вільні кошти»), укладеної 05.12.2014 року між ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК»;

- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу), укладеної 05.12.2014 року між ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та АТ «ЗЛАТОБАНК» 05.12.2014 року було укладено угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу «Вільні кошти»). Після початку процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплати коштів вкладника цього банку, однак ОСОБА_5 не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що порушує його права на отримання коштів від Фонду, у зв'язку з чим просить задовольнити поданий позов.

Відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що правочин по зарахуванню коштів 05.12.2014 року відповідно до Договору банківського вкладу «Вільні кошти» № 076244 від 05.12.2014 року мають ознаки нікчемності відповідно до ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач посилався на те, що зазначена угода № 076244 від 05.12.2014 року є удаваним правочином, оскільки її вчинення приховує інший правочин, яким є дія ОСОБА_6 щодо дроблення належних йому коштів, які знаходяться в АТ «ЗЛАТОБАНК». З огляду на зазначене відповідач посилався на те, що не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, відповідає вимогам чинного законодавства

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінський Валерій Іванович подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

05.12.2014 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК», ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу «Вільні кошти»), згідно якого ОСОБА_6 відкрив вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 на користь позивача в іноземній валюті в сумі 10200 Євро за процентною ставкою 2% річних на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника (а.с. 10-11).

Відповідно до умов вказаного договору з 05.12.2014 року ОСОБА_5 набув прав та обов'язків вкладника за цим договором.

Згідно виписки по угоді 076244 кошти в сумі 10200 Євро були зараховані на вкладний рахунок 05.12.2014 року, що також підтверджується меморіальним ордером № 112838 від 05.12.2014 року (а.с. 12).

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_5 посилався на те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінським Валерієм Івановичем протиправно не включено його до переліку Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2015 року позивач письмово звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ЗЛАТОБАНК» з заявою, в якій зазначив, що при зверненні до установи ПАТ «Ощадбанк» йому було відмовлено у виплаті відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з причин відсутності його у реєстрі вкладників, у зв'язку з чим просив включити його до реєстру вкладників (а.с. 14).

Листом від 28.05.2015 року № 518 позивачу було повідомлено про не включення його до реєстру вкладників.В якості причин такого не включення зазначено, що згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноваженою особою Фонду була проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня визнання банку неплатоспроможним, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою ст. 38 вказаного закону. Перевірка проводилась також за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, у тому числі і по рахункам позивача. На підставі зазначеного, під час дії тимчасової адміністрації було прийнято рішення щодо тимчасового блокування коштів на рахунках позивача з метою запобігання неправомірного отримання відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивачеві також повідомлено, що у разі встановлення за результатами перевірки законності операцій по Вашим рахункам, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення його до відповідного реєстру на суми залишків на таких рахунках (а.с. 15).

З матеріалів справи встановлено, що 08.04.2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ЗЛАТОБАНК» було прийнято наказ № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів», яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно з переліку, який додається до наказу. Вказаний наказ був прийнятий відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 37, п.п. 2-4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з метою недопущення дій, що призводять до зростання гарантованої суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду (а.с. 42). В подальшому наказом № 165/1 від 09.04.2015 року були внесені зміни до наказу № 164/1 від 08.04.2015 року (а.с. 43).

У додатку до наказу в переліку осіб, з якими договори визнані нікчемними, зазначено й позивача ОСОБА_5 (а.с. 44).

Крім того, 22.06.2015 року відповідач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 45).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тоді як позивачем надано достатньо доказів на підтвердження його позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, щодо повноважень та функцій Фонду відносно виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452 від 23.02.2012 року.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Також, ч.2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п.8 р. I Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.III Положення №14).

Відповідно до пункту 2 та 4 розділу 4 Положення Фонд складає на підставі переліку загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що постановою Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 року Публічне акціонерне товариство «ЗЛАТОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 32-33).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ЗЛАТОБАНК» з 14.02.2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року, та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (а.с. 34-35).

Постановою Правління Національного банку України № 310 від 12.05.2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (а.с. 37).

13.05.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 «Про початок процедури ліквідації АБ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку» (а.с. 38-39).

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 48 від 13.02.2015 року Славінського Валерія Івановича призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ЗЛАТОБАНК» строком з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно (а.с. 36).

Із матеріалів справи вбачається, що позивача як вкладника не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемною угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу «Вільні кошти») на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

При цьому, у ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно яких уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Слід зазначити, що право уповноваженої особи Фонду здійснювати перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Крім того, за відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

У частині першій статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено у статті 228 Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, на незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим Уповноваженою особою Фонду не визначена конкретна підстава нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачена у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», та не доведено, що угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу «Вільні кошти»), укладена 05.12.2014 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК», ОСОБА_6 та ОСОБА_5, має ознаки нікчемного правочину, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

В свою чергу, судом також не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемною вказаної угоди.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу позивача, як і судового рішення за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, відповідачами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, за обставин не встановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів є необґрунтованим.

В запереченнях на позовну заяву уповноважена особа Фонду посилалась на те, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого "дроблення" рахунку іншого клієнта, що на думку відповідача, свідчить про намагання цієї особи збільшити гарантовану суму відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у наказі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ЗЛАТОБАНК» № 164/1 від 08.04.2015 року «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів», яким визнано нікчемною, в тому числі і укладену позивачем угоду, в якості підстав визнання правочинів нікчемними зазначено наявність обставин, передбачених п.п. 2-4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В свою чергу, конкретної підстави визнання укладеної між позивачем та банком угоди нікчемною в наказі не зазначено.

Судом першої інстанції встановлено, що вказаними вище пунктами ст. 38 вищезазначеного Закону передбачено визнання договору нікчемним в разі, коли банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, банк здійснив відчуження майна, або банк оплатив кредитору в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна.

При цьому, наявності жодної з цих підстав для визнання укладеної між позивачем та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» угоди нікчемною не встановлено.

При цьому, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на зовсім інші підстави для визнання договору позивача з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» нікчемним, а саме, на здійснення внаслідок укладення угоди № 076244 від 05.12.2014 року «дроблення» рахунку іншого клієнта, з метою збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, оскільки право на відшкодування коштів отримав позивач за угодою № 076244 від 05.12.2014 року, а також таке право зберіг ОСОБА_6 за залишками коштів на своєму рахунку НОМЕР_3.

Однак, слід зазначити, що вказані підстави, на які послався відповідач в обґрунтування нікчемності укладеного позивачем правочину, не відносяться до переліку підстав, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» не наведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок укладання угоди про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076244 (Договір банківського вкладу «Вільні кошти»), банк взяв на себе зобов'язання, що потягло за собою виникнення неплатоспроможності або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Як вже зазначалось вище, уповноваженою особою Фонду також не було надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності зазначеної угоди є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінським Валерієм Івановичем не доведено наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «ЗЛАТОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 березня 2016 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко