Ухвала суду № 56726237, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3438/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Пилипенко О.Є.,

cекретаря Прищепчука А.В.,

за участю:

представника позивача - Буняка Ю.І.,

представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року,

У с т а н о в и в:

ТОВ «ТД Росток» звернулось у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року №0000042200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість спірного рішення контролюючого органу, оскільки фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом, внаслідок яких позивачем сформовано податковий кредит, відсутнє.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КСК Груп» за період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2014 року, за підсумками якої складено акт від 10 грудня 2014 року №641/10-13-22-01-121/38183420 та виявлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 137 344,00 грн, в тому числі 53 259,00 грн - за квітень 2014 року, 28 907,00 грн - за травень 2014 року, 38 622,00 грн - за червень 2014 року, 16 556,00 грн - за липень 2014 року.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 108 500,00 грн, з них 86 800,00 грн - за основним платежем, 21 700,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу, а також із результатами його адміністративного оскарження, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «КСК Груп» за договором транспортного експедирування, договором поставки та агентським договором, які ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно цього підприємства та обставинах, установлених вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року, винесеним відносно керівника ТОВ «ТД «КСК Груп».

На основі зазначеного відповідач дійшов висновку, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит внаслідок відносин із ТОВ «ТД «КСК Груп» за період з квітня по липень 2014 року.

На спростування таких доводів позивачем до податкової перевірки надавались копії документів, які складались між ним та зазначеним контрагентом при здійсненні спірних господарських операцій. Однак, відповідачем такі не було враховано, зважаючи на вищевикладені міркування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що позивач є суб'єктом господарської діяльності, основним видом якої є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

01 квітня 2014 року між позивачем, як клієнтом, та ТОВ «ТД «КСК Груп», як експедитором, укладено договір транспортного експедирування №0104/1, умовами якого передбачено зобов'язання експедитора за плату і за рахунок позивача виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу останнього або з організацією перевезення, а саме: оформлення та отримання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю та якістю; перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження; розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням.

Також, цим договором передбачено, що на підтвердження надання експедитором клієнту послуг складаються відповідні акти; експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб; клієнт повинен надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також іншу інформацію, необхідну експедиторові для виконання передбачених договором обов'язків; вартість окремої послуги експедитора визначається у рахунках-фактурах.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором позивачем надано суду копії актів надання експедиторських послуг за квітень - липень 2014 року, рахунків на оплату за квітень та травень 2014 року та податкових накладних.

Із письмових пояснень представника позивача слідує, що внаслідок послуги транспортного експедирування, які замовлялись у ТОВ «ТД «КСК Груп», останнім знайдено перевізників (ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Трансойлсервіс», ТОВ «Укркрассервіс», ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_6), з якими укладено відповідні договори. Копії вказаних договорів та первинні документи, що підтверджують виконання їх умов, позивач надав суду.

01 квітня 2014 року між позивачем, як довірителем, та ТОВ «ТД «КСК Груп», як комерційним агентом, укладено агентський договір №0104/2, відповідно до якого контрагент, за агентську винагороду, зобов'язувався надати довірителю послуги з пошуку покупців на його продукцію та пошуку продавців продукції для нього, проведенню переговорів, сприянню укладенню договорів з покупцями та продавцями на території України.

За цим договором комерційний агент зобов'язувався вивчати ринки збуту/придбання продукції довірителя, інформувати його про необхідність проведення переговорів з потенційними покупцями/продавцями, вести переговори з тими клієнтами, у яких відсутні як договірні, так і переддоговірні відносини з позивачем, надавати клієнтам наявну у нього інформацію про позивача, отримати від клієнта однозначну відповідь про наявність у нього наміру почати переговори щодо укладення договорів, повідомляти про домовленості про проведення відповідних переговорів, надавати консультації щодо доцільності проведення рекламних компаній та інших заходів просування продукції довірителя на ринках України та досягнення ними найбільшої ефективності, в тому числі в мережі Інтернет, сприяти належному виконанню договорів, укладених довірителем внаслідок надання агентом послуг за договором.

Також, договором передбачено, що за підсумками кожного календарного місяця, але не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного місця, довіритель надає комерційному агенту звіт про виконану роботу із зазначенням суми і дати надходження коштів від покупців товару або суми і дати отримання товару від постачальників. Після узгодження комерційним агентом даного звіту сторони визначають з відсотком винагороди та підписують акт виконаних послуг. Конкретний розмір винагороди остаточно визначається в додаткових угодах до договору. Крім того, за підсумками кожного календарного місяця комерційний агент надає позивачу звіт про виконану роботу із зазначенням у ньому реквізитів усіх договорів (номер, дата, найменування клієнта) і вартості наданих послуг.

Додатковими угодами №1 - №7, складеними в період з квітня по липень 2014 року, визначено суми агентської винагороди ТОВ «ТД «КСК Груп» за відповідні місяці за пошук покупців і постачальників.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором позивачем надано копії актів надання послуг, складені в період з квітня по липень 2014 року, в яких найменуванням послуги вказано як «агентська винагорода», розшифровок до цих актів, складені ТОВ «ТД «КСК Груп», в яких зазначені назви суб'єктів господарювання - покупців та постачальників продукції позивача, яких було віднайдено комерційним агентом, та з якими позивачем укладено договори у відповідному місяці.

Також, позивачем надано суду угоди, укладені ним з вищезгаданими суб'єктами господарювання, та первинні документи, що підтверджують фактичні відносини за цими угодами. Позивач пояснив, що ці угоди укладені завдяки виконанню ТОВ «ТД «КСК Груп» договірних агентських зобов'язань.

01 квітня 2014 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «ТД «КСК Груп», як постачальником, укладено договір поставки №0104/3. Предметом цієї угоди є обов'язок постачальника поставити та передати у власність покупця, а покупця - прийняти і оплатити, нафтопродукти, а саме: дизпаливо.

Договором передбачено, що кількість, найменування та ціна продукції вказується в рахунку-фактурі та видатковій накладній, які видаються постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього; якість продукції, що поставляється - відповідно до паспорту якості заводу-виробника та сертифікату якості, виданого уповноваженим органом. Згідно умов та порядку поставки, визначених договором, нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС після пред'явлення відпускного бланку-дозволу, який видається покупцю постачальником на підставі довіреності встановленого зразка.

На підтвердження факту поставки товару за цим договором позивачем надано копії видаткової та податкової накладних від 30 квітня 2014 року, з яких слідує, що предметом поставки було дизпаливо у кількості 11 000 літрів.

Також, позивачем пояснено, що зазначене дизпаливо придбавалось з метою подальшої реалізації та продано ТОВ «Артель» відповідно до договору купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обліку від 20 липня 2012 року №201. На підтвердження цього позивач надав указаний договір та первинні документи щодо продажу ТОВ «Артель» дизельного палива у кількості 11 000 літрів у період з травня по липень 2014 року.

Як установлено під час податкової перевірки, розрахунки між позивачем та ТОВ «ТД «КСК Груп» за вищевказаними договорами здійснювались у безготівковій формі та підтверджуються банківськими виписками.

Обговорюючи надані позивачем докази, колегія суддів доходить висновку, що такі не підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «КСК Груп» за договором транспортного експедирування, колегія суддів зауважує, що цим договором передбачено складання рахунків-фактур, у яких визначається вартість окремої послуги експедитора. Позивачем надано лише рахунки на оплату за квітень та травень 2014 року, в той час як акти про надання послуг складались також у червні та липні 2014 року.

Зазначені акти, усупереч вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не в повній мірі розкривають зміст та не дають змоги встановити обсяг господарських операцій, здійснення яких фіксується. Так, у актах відсутні дані про конкретні послуги, що надані позивачу контрагентом, як-то оформлення та отримання вантажу, його приймання за кількістю та якістю, перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження, розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу тощо, а міститься лише загальна назва «експедиторські послуги».

Також, не підтверджується вчинення сторонами зазначеного договору будь-яких дій, що мали б супроводжувати надання визначених ним послуг, зокрема, надання експедиторові позивачем документів чи іншої інформації про властивості вантажу, умови його перевезення тощо.

Позивач стверджує, що внаслідок замовлених у ТОВ «ТД «КСК Груп» експедиторських послуг, останнім знайдено перевізників (ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Трансойлсервіс», ТОВ «Укркрассервіс», ФОП ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_6), з якими укладено відповідні договори. Однак, із договорів, укладених між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання, вбачається, що вони були укладені в період з січня 2013 року по лютий 2014 року, тобто до дати складання договору транспортного експедирування з ТОВ «ТД «КСК Груп». Відтак, пояснення представника позивача щодо виконаного ТОВ «ТД «КСК Груп» на підставі вказаного договору пошуку перевізників суперечить матеріалам справи.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «КСК Груп» за агентським договором, колегія суддів зауважує, що акти надання послуг, надані на підтвердження спірних господарських операцій, також не розкривають їх змісту та обсягу. Зазначені акти не містять конкретної інформації про вчинені комерційним агентом дії, спрямовані на пошук потенційних контрагентів позивача. Не підтверджується документально факт інформування позивача про необхідність проведення переговорів з контрагентами, віднайденими ТОВ «ТД «КСК Груп», повідомлення про такі переговори та вчинення інших дій, передбачених угодою з позивачем.

Позивачем не надано доказів складання та надання комерційному агенту звіту про роботу, передбаченого договором, та його узгодження сторонами.

Надані позивачем розшифровки до акту виконаних робіт та пояснення з приводу залучених ТОВ «ТД «КСК Груп» контрагентів, колегія суддів відхиляє, позаяк із наданих позивачем договорів зі згаданими контрагентами неможливо встановити участі ТОВ «ТД «КСК Груп» у взаємовідносинах, які склались між позивачем та відповідними господарюючими суб'єктами.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «КСК Груп» за договором поставки, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано передбачених цим договором рахунку-фактури, паспорту та сертифікату якості відповідного товару, відпускного бланку-дозволу, які повинні видаватись постачальником покупцю, а також довіреності на отримання даного бланку та нафтопродуктів. Відсутність вказаних документів ставить під сумнів факт дійсного отримання позивачем обумовленого договором товару.

Оптова торгівля паливом є основним видом господарської діяльності позивача. За таких обставин, докази продажу ТОВ «Артель» дизельного палива в період з травня по липень 2014 року не можуть беззаперечно підтвердити те, що реалізовувався саме товар, щодо якого позивач вступав у відносини з ТОВ «ТД «КСК Груп».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що докази, якими позивач обґрунтовує реальність спірних господарських операцій, не дають змоги їх підтвердити.

Попри наведене, колегія суддів зазначає, що, згідно даних ЄДРПОУ, основним видом господарської діяльності ТОВ «ТД «КСК Груп» є оптова торгівля металами та металевими рудами. Крім того, до видів діяльності цього підприємства належить: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, будівництво житлових та нежитлових будівель.

Таким чином, реалізація нафтопродуктів та агентські послуги, які були предметом угод з позивачем, не відносяться до звичайної діяльності ТОВ «ТД «КСК Груп».

Під час податкової перевірки позивача відповідачем враховано відомості, наявні в АІС «Податковий блок», про те, що чисельність працюючих у ТОВ «ТД «КСК Груп» - 3 особи, і що інформація про наявні у цього підприємства транспортні засоби відсутня.

Ураховуючи обсяг замовлених позивачем у контрагента послуг, а також наявні у останнього трудові ресурси, можливість його здійснити спірні господарські операції є сумнівною.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вище досліджені договори з позивачем, податкові накладні та первинні документи підписані від імені ТОВ «ТД «КСК Груп» директором ОСОБА_7

Вироком Печерського районного суду м. Киває від 29 вересня 2014 року у кримінальній справі №757/26898/14-к, який набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. Вироком установлено, що ТОВ «ТД «КСК Груп» було створене зазначеною особою за грошову винагороду й без наміру здійснювати господарську діяльність.

Отже, первинні документи, які складені задля фіксації спірних господарських операцій з надання послуг не розкривають їх змісту та обсягу; надані позивачем докази господарських взаємовідносин з іншими контрагентами не підтверджують те, що саме ТОВ «ТД «КСК Груп» сприяло їх виникненню; характер договірних зобов'язань цього підприємства з позивачем не узгоджується зі звичайною для першого господарською діяльністю; не підтверджено можливість реального виконання контрагентом позивача спірних господарських операцій; установлені вироком, який набрав законно силу, обставини свідчать про те, що ТОВ «ТД «КСК Груп» було створене без мети здійснення господарської діяльності.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні господарські операції у дійсності не відбувались, а їх документальне оформлення здійснювалось лише з метою мінімізації податкового навантаження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та про відсутність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали складений 25 березня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Бєлова Л.В.

Пилипенко О.Є.