Рішення № 56725021, 22.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016Справа №910/1993/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС ПОЛІМЕР" до Приватного підприємства "ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" простягнення 33 701,08 грнСуддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаКраснов І.В. (представник за довіреністю № 1 від 08.02.2016)від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС ПОЛІМЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6408 від 28.02.2013 в розмірі 51 589,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1993/16 та призначено розгляд справи на 01.03.2016.

У зв'язку з перебуванням судді на навчанні судове засідання 01.03.2016 не відбулося.

Ухвалою від 14.03.2016 розгляд справи призначено судом на 22.03.2016.

В судове засідання 22.03.2016 з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував, хоча про дату, час та місце судового засідання у справі повідомлявся належним чином.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.11.2015 Приватне підприємство "ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС ПОЛІМЕР" надання послуг з перевезення вантажу - європіддонів б/у, 20 000,00 кг, за маршрутом Київ-Франкфурт-Одер-Німеччина (06 квардрат).

Факт здійснення послуг з перевезення вантажу відповідно до поданої заявки позивачем підтверджений міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 097264 від 01.12.2015 та актом № ОУ-0000038 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.12.2015 на суму 33 701,08 грн., підписаним сторонами, копія яких долучені до матеріалів справи.

За твердженнями позивача, відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг перевезення у встановлений заявкою строк, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 33 701,08 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор (стаття 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини та викладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 ГК України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Отже, позивач, уклавши із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті доставити вантаж за місцем призначення, вказаним відповідачем, та отримати грошові кошти за нього.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажу, а відповідачем ці зобов'язання не оплачено у строк, який у заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом становить два дні після відвантаження.

Отже, з огляду на встановлений судом факт прострочення відповідача у господарських відносинах з позивачем, що стосуються перевезення вантажу за договором, укладеним у спрощений спосіб, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання грошових коштів за надані ним послуги шляхом задоволення позовних вимог на суму 33 701,08 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ПАЛЕТНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, б. 56, ідентифікаційний код 39480143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС ПОЛІМЕР" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, оф. 204/1, ідентифікаційний код 38292662) 33 701 (тридцять три тисячі сімсот одну) грн 08 коп. боргу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено: 24.03.2016