Ухвала суду № 56723236, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/12677/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 р.

у справі № 820/5350/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет» (далі - позивач, ТОВ «Велес-Маркет») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 р. № 0002072220 та № 0002082220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р. адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 21.06.2013 р. № 0002072220 та № 0002082220; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.05.2013 р. по 30.05.2013 р., на підставі направлень від 08.05.2013 р. № 789, № 788, № 787, № 786, № 785, № 790, згідно із статтями 20, 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Велес-Маркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 05.06.2013 р. № 2047/22.2-05/36458874 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, підпункту 138.8.5«и» пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24 686 грн.; - пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 225 635 грн.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 21.06.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002072220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 30 857,50 грн., з яких 24 686 грн. - за основним платежем та 6 171,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002082220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 227 941,25 грн., з яких 182 353 грн. - за основним платежем та 45 588,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як слідує з акту перевірки від 05.06.2013 р. № 2047/22.2-05/36458874, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих: - про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Індустрвальний», оскільки, на переконання податкового органу, господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання не мали мети реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган посилався на інформацію в акті від 19.12.2012 р. № 6283/22-4/1549805 складеного Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Індустріальний» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Союз ЛІВС» за липень 2011 року та ТОВ Марк-Трейдінг» за березень 2012 року»; - про неправомірне включення позивачем до складу витрат сум нестачі та витрат встановлених підчас інвентаризації фактичної наявності товару на складі та у торговому залі магазину «Благо» та суми нестачі, що сталася з вини матеріально-відповідального працівника.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та витрат за період, що перевірявся, є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку висновки викладені у судових рішеннях, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів сторін у справі та доказів, що містяться в матеріалах справи, не встановлено фактичних обставин, які слугували підставою для формування позивачем складу витрат та податкового кредиту у спірних сумах, як то обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Індустріальний», чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, тощо.

При цьому, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет» - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 р. у справі № 820/5350/13-а - скасувати.

Справу № 820/5350/13-а направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко