Ухвала суду № 56723076, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/800/43141/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю позивача ОСОБА_4, представника відповідача і третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України, про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивачі звернулися в суд з позовом (з урахуванням уточнених вимог) до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - Управління) про: скасування рішення комісії по спеціальному розслідуванню Управління, призначеному наказом Служби безпеки України від 16.07.2013р. №293/ДСК, щодо невизнання смерті капітана ОСОБА_8 як загиблого під час виконання обов'язків військової служби; зобов'язання комісії по спеціальному розслідуванню Управління прийняти рішення відносно капітана ОСОБА_8 як загиблого під час виконання обов'язків військової служби; зобов'язання Управління здійснити виплату ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму (609000 грн.) та моральної шкоди в розмірі 1 218 000 грн., стягнення станом на 01.06.2015р. інфляційних витрат за час прострочення грошового зобов'язання до дня їх фактичного повернення відповідної до розрахунку в додатку №1 (456 658, 04 грн.), 3% річних відповідно до розрахунку в додатку №2 (37 341, 26 грн.), відшкодування збитків (упущеної вигоди) за порушення зобов'язання відповідно до розрахунку в додатку №3 (232 942, 5 грн.).

Зазначали, що під час проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку з військовослужбовцями Управління, що призвів до загибелі капітана ОСОБА_8 та травмування капітана ОСОБА_9, порушено вимоги Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями СБ України, затвердженого наказом СБУ від 12.12.2002р. №443, а саме: не проведено зустрічі з членами сім'ї загиблого ОСОБА_8 та не надані їм роз'яснення, позивачі як потерпілі не брали участь у розслідуванні. Спеціальне розслідування протиправно не завершувалося до отримання вироку у кримінальній справі щодо ОСОБА_9, тоді як матеріалів для розгляду їх заяв було достатньо.

Внаслідок протиправних дій посадових осіб Управління з липня 2013 року не було прийнято рішення про визнання капітана ОСОБА_8 як загиблого під час виконання обов'язків військової служби згідно із статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки він залучався до проведення активних оперативно-розшукових дій, та не виплачено їм одноразову грошову допомогу ні у розмірі 10-річного грошового утримання за останньою посадою, що складає біля 628 000 грн., ні у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, що складає 609 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснити виплату ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, що становить 609 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 року і відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивачі просять скасувати ухвалені у справі судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Посилаються на порушення судами норм процесуального і матеріального права, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 625 Цивільного кодексу України, неповне з'ясування обставин справи, неправильне та неповне дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.

В запереченні на касаційну скаргу Управління вважає її доводи безпідставними, просить залишити судове рішення апеляційного суду без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення з наступних мотивів

Судами встановлено, що 21 червня 2013 року близько 22 години ОСОБА_9 зі своїм співслужбовцем ОСОБА_8 приїхали на автомобілі марки Infinity FX-35, д.н.з. НОМЕР_3, у ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, де відпочивали до 02 години 22 червня. Приблизно о 02 годині 45 хвилин ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10, яка разом зі своєю знайомою ОСОБА_11 відпочивали в нічному розважальному закладі "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Після телефонної розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поїхали до нічного розважального закладу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відпочивали до 05 години 22 червня 2013 року. Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на автомобілі марки InfinityFX-35, д.н.з. НОМЕР_3, за кермом якого знаходився ОСОБА_9, поїхали до кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, звідки 06 години 30 хвилин 22 червня 2013 р. поїхали в напрямку району "Виноградар" в м. Києві, де проживала ОСОБА_10

ОСОБА_9, порушуючи Правила дорожнього руху, не стежачи за дорожньою обстановкою, не реагуючи відповідно на її зміну, не зменшуючи перевищену допустиму швидкість керованого ним автомобіля (129, 3 км/год замість 60 км/год), ігноруючи червоний сигнал світлофора для його напрямку руху, не зупиняючись на даний сигнал на перехресті вулиць Щербакова та Стеценка (Інтернаціональна площа) у м. Києві здійснив зіткнення із автомобілем Toyota Corolla (д.н.з. НОМЕР_1) та автомобілем OpelZafira (д.н.з. НОМЕР_2), які рухалися на зелений сигнал світлофора по вулиці Стеценка в напрямку вулиці Щусєва у м. Києві, внаслідок чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_9 продовжив рух на червоний сигнал другого світлофору для його напрямку руху в сторону вулиці Маршала Гречка у м. Києві та здійснив зіткнення з автобусом марки МАЗ-107474 (д.н.з. НОМЕР_4), який проїжджав Інтернаціональну площу, рухаючись по вулиці Стеценка в напрямку проспекту Академіка Палладіна на зелений сигнал світлофора.

Внаслідок ДТП ОСОБА_9 отримав травми і був доставлений каретою швидкою допомоги до КМНШД (вул. Братиславська, 3), ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у тяжкому стані був доставлений каретою швидкої допомоги до Клінічної лікарні м. Києва №17 (пров. Лабораторний, 14), де 23 червня 2013 р. помер (актовий запис №10751 від 24.06.13 р.), потерпілі від ДТП ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості..

Відповідно до вироку Подільського районного суду м. Києва від 20.11.2014 р. ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також заподіяло тяжкі тілесні ушкодження і спричинило загибель кількох осіб) та засуджено до позбавлення волі.

16 липня 2013 року наказом Центрального управління СБ України від № 293/ДСК призначено спеціальне розслідування групового нещасного випадку з військовослужбовцями Управління. Відповідно до пункту 3.3. Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом СБУ № 443 від 12 грудня 2002 року, першим заступником Голови СБУ створено комісію. 7 серпня 2013 року наказом СБ України № 328 строк спеціального розслідування продовжено до отримання матеріалів відповідних державних органів нагляду за безпекою руху.

10 лютого 2015 року затверджено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 22 червня 2013 року. Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок із співробітниками Управління ОСОБА_9 та ОСОБА_8 стався в період проходження ними військової служби, за межами підрозділу СБ України, у позаслужбовий час та не пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби.

Під час проведення спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_16 вказівок від керівників підрозділу (ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19П.) на виконання службових обов'язків у ніч з 21 на 22 червня 2013 року (у тому числі щодо «інструктажу заявника та понятих») не надавалось. До розташування підрозділу (м. Київ, провулок Аскольдів, За) ОСОБА_9 та ОСОБА_16 мали прибути 22 червня о 10 годині, у той час, як о 06-45 вони рухалися на автомобілі в іншому напрямку, не у бік розташування Управління.

ОСОБА_4 (батько загиблого ОСОБА_8) неодноразово звертався до Управління, Служби безпеки України з заявами про виплату одноразової грошової допомоги в порядку статей 16, 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а також із заявами (рапортами) щодо проведення спеціального службового розслідування за фактом ДТП.

Листами від 24 січня 2014 року за №51/17/М-1100/24, 22 січня 2014 року №51/17/М-1099/24 Управління повідомило позивача про те, що до отримання висновків розслідування та затвердження керівництвом Служби безпеки України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги отримання такої допомоги неможливе.

Листом Головної інспекції Служби безпеки України від 17 вересня 2014 року №3/3-М-530/115 позивача повідомлено про те, що лише після отримання матеріалів кримінального провадження, необхідних для встановлення причин та обставин даного групового нещасного випадку, комісією буде складено відповідний акт його розслідування.

21 листопада 2014 року Управлінням складено довідку за №1143, згідно з якою смерть капітана ОСОБА_8 настала внаслідок травм, отриманих ним в ДТП під час проходження військової служби, не пов'язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Статтею 27 Закону України «Про службу безпеки України» передбачено, що військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України «Про службу безпеки України» і частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на день смерті ОСОБА_8) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум (частина 7 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

04.07.2012р. прийнято Закон України № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", що набрав чинності з 1 січня 2014 року, яким викладено у новій редакції статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і доповнено цей Закон статтями 16-1 - 16-4.

Відповідно до статті 16 Закону в новій редакції одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Статтею 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону від 04.07.2012р. № 5040-VI) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону. Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (стаття 16-1 цього Закону).

В силу частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Виходячи із встановлених судами обставин справи та наведеного визначення виконання обов'язків військової служби, суди правильно відмовили в позові в частині позовних вимог щодо зобов'язання комісії по спеціальному розслідуванню Управління прийняти рішення відносно капітана ОСОБА_8 як загиблого під час виконання обов'язків військової служби.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України від 04.07.2012р.№ 5040-VІ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" його дія не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

З метою реалізації зазначених змін та на підставі частини 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 постанови постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 передбаченощо особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як Порядком № 499, так і Порядком № 975 встановлено процедуру призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 7 Порядку № 499особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста, подають до уповноваженого органу (за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату) наведений у пункті 4 перелік документів, копії яких засвідчуються в установленому порядку керівником уповноваженого органу. Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Аналогічні правила закріплені в пунктах 10, 13, 14, 15 Порядку № 975, яким передбачено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Судами встановлено, що таке рішення Службою безпеки України не приймалося.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з Управління на користь позивачів одноразової грошової допомоги є правильним, хоч обґрунтований він іншими мотивами.

Решта позовних вимог є похідними від зазначеної.

Враховуючи, що суди повно встановили фактичні обставини справи, а суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, його постанову необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А ЛИ В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.