Ухвала суду № 56722794, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Київ К/800/13448/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року

у справі № 804/8933/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2014 року № 0001481501, № 0001471501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року апеляційну скаргу позивача задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання визначення правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 28 березня 2014 року № 27/222/31970823, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме: п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 1756480,00 грн. Висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, з якими погодився суд першої інстанції, ґрунтується на тому, що позивачем, відповідно до наданої декларації з податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий 2014 року включену суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2013 року, яке зменшено податковим повідомленням-рішенням від 20 вересня 2013 року № 0001622201.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року: № 0001481501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 711624,00 грн., в тому числі 474416,00 грн. - основний платіж, 237208,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001471501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1279651,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу щодо неможливості декларувати суми зменшеного податковим органом від'ємного значення податку на додану вартість, в разі його судового оскарження, до набрання законної сили судовим рішенням.

Із такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що позивачем законно та обґрунтовано не враховано у відповідній податковій декларації висновки акта попередньої перевірки, оскільки податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вказаного акта, оскаржене в судовому порядку, а тому податкове зобов'язання є неузгодженим.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 804/14773/13-а, позов ТОВ «Інбел» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0001622201. На момент розгляду даної справи судом першої інстанції, справа № 804/14777/13-а переглядалась судом апеляційної інстанції.

Враховуючи факт судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0001622201, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність неврахування позивачем висновків акта перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0001622201, в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 804/8933/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)А.О. Рибченко (підпис) Т.М. Шипуліна