Постанова № 56722476, 25.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2016 року письмове про № 826/17923/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомПублічного акціонерного товариства «АТП-1» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києвітретя особаПублічне акціонерне товариство «АКБ «Київ» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «АТП-1» (далі - позивач або ПАТ «АТП-1») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «АКБ «Київ» (далі - третя особа або ПАТ «АКБ «Київ») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № 0011071504.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ПАТ «АТП-1» не порушувало граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, якою виявлені порушення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням представників сторін, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена перевірка дотримання позивачем вимог податкового зобов'язання в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за період з 30.02.2015 року-27.04.2015 року, з результатами якої складено акт від 27.04.2015 року № 292/26-50-15-04-15/03746384 (далі - Акт), яким зафіксовано, що під час перевірки встановлено порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку (пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України), а саме: податковий розрахунок земельного податку від 03.02.2015 року № 9008362791, дата операції 10.04.2015-30.02.2015 - 11 днів прострочення; дата операції 06.03.2015-03.03.2015 - 4 дні прострочення.

Не погоджуючись з такими висновками, в порядку пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, позивач подавав відповідачу заперечення до Акту, за результатом розгляду яких, висновки Акту були залишені без змін.

У зв'язку з виявленим порушенням податкового законодавства, відповідно до Акта та на підставі абзацу 2 пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 11-4 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 114 416,70 грн., відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 року № 0011071504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 11 441,67 грн. (10 % від суми грошового зобов'язання по земельному податку сплаченого з затримкою).

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За результатом адміністративного оскарження до ГУ ДФС України у м. Києві та ДФС України, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача було залишене без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.05.2015 року № 0011071504, позивач звернувся з відповідним позовом про його скасування до адміністративного суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 46.1. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 49.18. статті 49 Кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20. статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2. статті 286 Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3. статті 287 Кодексу).

У разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (стаття 126 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 03.02.2015 року була подана відповідачу податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік на загальну суму земельного податку 1 558 686,42 грн., з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, у тому числі, за січень 2015 року в сумі 129 890,54 грн. та за лютий 2015 року в сумі 129 890,54 грн.

Виходячи зі змісту пункту 286.2. статті 286 Кодексу, враховуючи положення пункту 57.1. статті 57 Кодексу, граничний термін сплати земельного податку за січень 2015 року становив 02.03.2015 року, за лютий 2015 року - 31.03.2015 року.

Згідно договору банківського рахунку юридичної особи № 01-Т-02600/119 від 05.07.2011 року, укладеного між позивачем (Клієнт) та ПАТ «АКБ «Київ» (Банк), Банк здійснює обслуговування поточного (-их) рахунку (-ів) Клієнта, що використовується (-ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або в іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України, та/або в іноземних валютах. За договором, Банк зобов'язаний виконувати розрахункові/касові документи Клієнта, які надійшли до Банку: в операційний час - в день їх надходження; в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Згідно платіжних доручень від 04.09.2014 року № 1222 на суму 108800,00 грн. та від 02.12.2014 року № 1735 на суму 5300,00 грн., поданих ПАТ «АКБ «Київ», позивач намагався сплатити податок на землю, відповідно, за серпень 2014 року та за листопад 2014 року. Проте, листами від 11.09.2014 року № 08/1.2/514, від 25.09.2015 року № 08.1.1/770/1, від 07.10.2014 року № 08.1.1/1474, від 03.12.2014 року № 08.1.2/2787 та від 16.02.2015 року № 08.1.2./1141/1 ПАТ «АКБ «Київ» повідомило позивача про невиконання вказаних платіжних доручень у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку та взяття їх 04.09.2014 року для об лікування за позабалансовим рахунком № 9804 «Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку».

Вважаючи таку бездіяльність ПАТ «АКБ «Київ» протиправною, позивач звертався зі скаргою від 22.10.2014 року № 572 до Національного банку України, на яку отримав відповідь від 05.11.2014 року № 47-605/64585 про відсутність повноважень Національного банку України втручатися у договірні відносини між Банком та позивачем з питань розрахунково-касового обслуговування та виконання платіжних доручень, а також про право позивача ініціювати проведення переговорів з представниками Банку щодо шляхів вирішення порушеного питання, а у разі недосягнення згоди - звернутися до суду.

Крім того, позивач звертався до Міністерства фінансів України із запитом від 16.03.2015 № 135 щодо відповідальності перед бюджетом по несплаті податків, за результатом розгляду якого, позивачу була надана відповідь від 17.04.2015 року № 31-14010-02-10/13159, якою позивачу роз'яснено положення пункту 6 статті 129 Кодексу та повідомлено про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «АКБ «Київ».

Слід зазначити, що відповідно до пункту 129.6. статті 129 Кодексу, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

При цьому, судом встановлено, що неприйнятті третьою особою платіжні доручення від 04.09.2014 року № 1222 та від 02.12.2014 року № 1735 на загальну суму 114 100,00 грн. спрямовувались позивачем на сплату податку на землю, відповідно, за серпень 2014 року та за листопад 2014 року, отже не мають жодного відношення до сплати відповідного податку за січень 2015 року, що є предметом дослідження в даній справі, отже доводи позивача про акумулювання зазначених коштів на його банківському рахунку та розрахування ним на надходження таких коштів до державного бюджету для оплати земельного податку, не приймаються судом до уваги.

Згідно платіжного доручення від 02.03.2015 року № 298 позивачем сплачено податок на землю за січень 2015 року в розмірі 15 800,00 грн. через ПАТ «Укрсоцбанк», яке прийнято та виконано банком 02.03.2015 року, що підтверджується відмітками банку на ньому. В той же час, як вже зазначалося раніше, позивач мав сплатити до 02.03.2015 року податок на землю за січень 2015 року в розмірі 129 890,54 грн.

Таким чином, податок на землю за січень 2015 року, в межах граничного строку його сплати, сплачено позивачем лише частково в сумі 15 800,00 грн. (залишок становить 114090,54 грн.). При цьому, згідно платіжного доручення від 06.03.2015 року № 337 позивачем доплачено податок на землю за січень 2015 року в сумі 114 100,00 грн. Отже, позивачем прострочено сплату в повному обсязі податку на землю за січень 2015 року на 4 календарні дні в сумі 114 090.54 грн., що свідчить про правомірність висновків відповідача в цій частині.

Щодо сплати позивачем податку на землю за лютий 2015 року судом вставлено, що згідно платіжного доручення від 25.03.2015 року № 443 на суму 129891,00 грн., одержаного, проведеного та виконаного ПАТ «Укрсоцбанк» 25.03.2015 року, позивачем в повному обсязі сплачено відповідний податок за лютий 2015 року в межах граничного строку, що спростовує протилежні висновки відповідача в цій частині.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про часткову правомірність спірного податкового-повідомлення рішення від 19.05.2015 року № 0011071504, а саме: в частині суми штрафу 11 409,00 грн. - 10 % за затримку сплати грошового зобов'язання по земельному податку за січень 2015 року, в іншій частині вважає його протиправним та таким, що підлягає частковому скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачем належним чином не виконано обов'язку доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АТП-1» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.05.2015 року № 0011071504 в частині нарахування штрафу в сумі 32,67 грн.

В іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій