Ухвала суду № 56722194, 23.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 р. Справа № 876/11996/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Самбірської міської ради, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки відповідачем у встановлений строк добровільно не виконані вимоги припису №6/3-ф від 06.02.2015р. про приведення будівництва гаража по АДРЕСА_1 у відповідність до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного має право контролю звернутися з позовом до суду про зобов'язання ОСОБА_4 знести самочинно збудований об'єкт.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

ДАБІ України оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У випадку, коли особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представники третіх осіб на стороні позивача підтримали апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2015 року департаментом ДАБІ у Львівській області проведена позапланова перевірка відповідача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складений акт №6/6-ф від 06.02.2015р.

Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 у 1991 році здійснив реконструкцію власної частини житлового будинку шляхом прибудови. В 1997 році на земельній ділянці по АДРЕСА_1 здійснив будівництво індивідуального гаражу на підставі рішення Самбірської міської ради народних депутатів №592 від 03.12.1996 року, без дозволу на виконання будівельних робіт.

Департаментом ДАБІ у Львівській області складений протокол про адміністративне правопорушення від 06.02.2015р. №6/3-ф про порушення відповідачем ч.1 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає в будівництві індивідуального гаражу на підставі рішення Самбірської міської ради народних депутатів №592 від 03.12.1996р., без дозволу на виконання будівельних робіт.

За результатами розгляду вказаного протоколу департаментом ДАБІ у Львівській області винесена постанова у справі по адміністративне правопорушення від 18.02.2015р. №6/18-ф/пз, якою на відповідача накладений штраф у розмірі 187грн.

Приписом департаментом ДАБІ у Львівській області від 06.02.2015р. №6/3-ф ОСОБА_4 зобов'язано у дев'яностоденний строк з моменту отримання вказаного припису привести будівництво гаража по АДРЕСА_1 у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства.

22.05.2015р. департамент ДАБІ у Львівській області провів перевірку виконання вимог припису від 06.02.2015р. №6/3-ф та встановив, що на час перевірки вказаний припис відповідачем не виконаний, порушення у сфері містобудівної діяльності не усунуті. За результатами перевірки складений акт.

22.06.2015 року департаментом ДАБІ у Львівській області складений протокол про адміністративне правопорушення №6/500-зн про порушення відповідачем ч.1 ст.188-42 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке полягає у невиконанні вимог припису департаменту ДАБІ у Львівській області.

За результатами розгляду вказаного протоколу департаментом ДАБІ у Львівській області винесена постанова у справі по адміністративне правопорушення від 27.05.2015р. №6/58/3-ср/пз, якою на відповідача накладений штраф у розмірі 5100грн.

У зв'язку з невиконанням у встановлений строк вимог припису від 06.02.2015р. №6/3-ф позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованого ним гаража.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Крім того, зазначив, що позивачем не надано доказів, що будівельні роботи, виконані відповідачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги припису, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести самовільно збудований гараж по АДРЕСА_1.

Однак, статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачене право звернення позивача - органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Тобто, у разі добровільного невиконання вимог, встановлених у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, а не з позовом про зобов'язання вчинити такі дії.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийняте відповідне рішення суду.

Виконання рішення суду, яке набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на наступне, що відповідно до статті 376 Цивільного Кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що в законодавстві чітко встановлені повноваження та дії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (його територіальних органів) з винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та з приводу порядку звернення до суду із позовною вимогою про знесення самочинно збудованого об'єкта.

Відтак, на час звернення до суду позивачем був обраний невірний спосіб захисту прав, а саме, звернення до суду із позовною вимогою про зобов'язання вчинити дії стосовного знесення самочинного збудованого об'єкта, оскільки чинне законодавство передбачає іншу форму звернення до суду із позовною вимогою про знесення самочинно збудованого об'єкта.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до роз'яснень, наданих у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу необхідно надати докази наявності певних умов, а саме, докази того, що будівельні роботи, виконані відповідачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб та надати докази неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Щодо посилання апелянта на те, що ні судом, ні відповідачем не спростовано фактів виявлених під час перевірки порушень, зокрема, відсутності належним чином розробленого проекту, який повинен пройти експертизу у відповідності до вимог чинного законодавства, апеляційний суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є підставою для задоволення даного позову, оскільки з врахуванням статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України позов про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, або про проведення перебудови підлягає до задоволення, якщо органом державного архітектурно-будівельного контролю доведено, що будівельні роботи суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми і перебудова такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм неможлива.

Тобто, відсутність у відповідача дозволу на будівництво не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва. Під час розгляду справи судом не було встановлено, що самочинно прибудовані відповідачем до існуючих споруд конструкції порушують права інших осіб, загрожують життю та здоров'ю людей, а також, що зазначені конструкції впливають на міцність чи безпечність житлового будинку, розташованого поруч.

Отже, звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва можливе лише, як крайній захід, коли використані всі передбачені законодавством України заходи, і коли наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови. Разом з цим, департаментом ДАБІ у Львівській області не доведено, що вичерпані всі заходи для приведення об'єкта будівництва в належний стан, так як і не доведено нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі № 813/3830/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 24.03.2016 року