Ухвала суду № 56722111, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ К/800/28623/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., за участю секретаря судового засідання Латишевої Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року

у справі № 826/18767/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Правіс»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Правіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 року № 0000161502. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Юридична фірма «Правіс», відповідачем складено акт від 22.05.2014 року № 2397/26-58-15-02-09-35965178, яким встановлено порушення пп. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, абз. 8 п. 6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів від 13.11.2013 року № 678, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 176 046, 00 грн., заявлену у податкові декларації з ПДВ за березень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 0000161502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 1 176 046, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 294 011, 50 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу - з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у ТОВ «СТАР ТРЕЙДІНГ» придбано нерухоме майно відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ринкова вартість якого згідно звіту про оцінку майна від 26.12.2013 року склала 7 066 187, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 1 177 697, 84 грн., на підтвердження чого було видано позивачу податкову накладну від 26.12.2013 року № 115566, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відомості про дану господарську операцію були відображені позивачем в податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року.

При цьому суму податку на додану вартість ТОВ «Юридична фірма «Правіс» відобразило в зазначеній декларації одночасно в рядках №19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду); №20.2 - зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду; №21.3 - залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, зменшено/збільшено за результатами перевірки податкового органу; №22 - залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду; №23 - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2).

До зазначеної вище декларації за березень 2014 року був складений додаток №2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а також додаток №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», до якого включена сума ПДВ - 1 176 046, 00 грн.

В подальшому в декларації з ПДВ за квітень 2014 року, поданої платником податків та отриманої податковим органом 19.05.2014 року, сума від'ємного значення за березень 2014 року була включена до складу податкового кредиту за квітень 2014 року (рядок 21) та перенесена до складу податкового кредиту наступних звітних періодів за вирахуванням позитивного значення об'єкта оподаткування, отриманого за квітень 2014 року (рядки 22, 24).

Встановлено, що на думку податкового органу суть допущеного порушення полягає в арифметичній (методологічній) помилці, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування ППР, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено п. 6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, оскільки податкові декларації позивача з ПДВ, починаючи з моменту реєстрації платником ПДВ, до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подавалися з нульовими показниками, що позбавляє його права на бюджетне відшкодування.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції під час розгляду справи безпідставно не було розглянуто доводи позивача, з посиланням на п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, про самостійне усунення недоліків, допущених в податковій звітності, в якій помилково заявлено до відшкодування спірну суму ПДВ.

В силу п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Встановлено, що на момент проведення перевірки - 22.05.2014 року у податкового органу були в наявності відомості податкової декларації за квітень 2014 з виправленими та правильно зазначеними показникам, невірно відображеними у декларації за березень 2014 року, разом з тим всупереч вимогам Податкового кодексу України зазначена звітність не була взята відповідачем до уваги.

Таким чином, висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про неправомірне заявлення в декларації з ПДВ за березень 2014 року суми до відшкодування в розмірі 1 176 046, 00 грн. є безпідставними, оскільки позивачем виправлено допущену помилку шляхом відображення нових показників в декларації за наступний податковий період.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів обох попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача по проведенню камеральної перевірки позивача.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року у справі № 826/18767/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук