Ухвала суду № 56722040, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/31775/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майс Сервіс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі № 826/3682/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майс Сервіс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майс Сервіс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2015 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Майс Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Артсвіт» та ТОВ «Компанія «Корелла Груп» за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

За наслідками перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві складено акт від 19 лютого 2015 року №187/26-54-22-02/38511201, яким встановлено порушення ТОВ «Майс Сервіс»: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2014 рік на суму 180783,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 202324,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0001542202, яким визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 252905,00 грн., у тому числі: 202324,00 грн. - основний платіж, 50581,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001552202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 215972,00 грн., у тому числі: 180783,00 грн. - основний платіж, 45196,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Артсвіт» (Виконавець) укладено договір від 03 лютого 2014 року №03-02 КК, відповідно до якого, згідно з заявками (усними та письмовими) замовника, виконавець зобов'язується надати замовникові послуги, що визначені договором, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити послуги.

Крім того, між ТОВ «Майс Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Корелла Груп» (Виконавець) укладено договір від 02 червня 2014 року №02-06 КК, відповідно до якого, згідно з заявками (усними та письмовими) замовника, виконавець зобов'язується надати замовникові послуги, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити послуги.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 лютого 2015 року №187/26-54-22-02/38511201, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «Майс Сервіс» та його контрагентами: ТОВ «Артсвіт» за договором від 03 лютого 2014 року №03-02 КК та з ТОВ «Корелла Груп» за договором 02 червня 2014 року №02-06 КК.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем було долучено до матеріалів справи копії стандартних первинних документів.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, в наданих позивачем первинних документах не міститься інформації про характер наданих послуг, а тому не можливо встановити, які саме послуги надавалися, в якій кількості та об'ємі, якими особами та чим обумовлена вартість таких послуг.

Так, щодо послуг з організації семінарів і конференцій відсутня інформація із зазначенням конкретного місця проведення заходу, кількості запрошених осіб, замовника проведення заходу та будь-яких інших документів, які б слугували підтвердженням виконання послуг ТОВ «Артсвіт»; щодо послуг з розміщення у готелях України із зазначенням конкретних осіб та готелів, замовника послуг та будь-яких інших документів, які б слугували підтвердженням виконання послуг ТОВ «Артсвіт»; щодо послуг з організації проведення рекламної акції із зазначенням, що саме рекламується, хто замовник рекламних послуг та будь-яких інших документів, які б слугували підтвердженням виконання рекламних послуг ТОВ «Артсвіт».

По Договору про надання послуг № 02-06 КК від 02 червня 2014 року, укладеного між ТОВ «Корелла Груп» та ТОВ «Майс Сервіс», також не було надано жодної інформації про виконання послуг з організації рекламної кампанії у мережі Інтернет із зазначенням, що саме рекламується, на яких сайтах, хто замовник рекламних послуг та будь-яких інших документів, які б слугували підтвердженням виконання послуг ТОВ «Корелла Груп».

Таким чином, не відображення послуг, які мають відображатися у вигляді кількості, об'єму, виконавців тощо, без такої ідентифікації, потягло за собою неможливість подальшого встановлення зв'язку витрат позивача з господарською діяльністю.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Артсвіт», ТОВ «Корелла Груп», суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентом, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені обставини та наявні в матеріалах справи документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції за вказаними договорами фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майс Сервіс» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі № 826/3682/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.