Постанова № 56721816, 21.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 876/640/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі №813/5682/15 за позовом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області до реєстраційної служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області, державного реєстратора реєстраційної служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області Вавринюка Д.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування свідоцтва і витягу, -

В С Т А Н О В И В:

02.10.2015р. Кам'янка-Бузька міська рада Львівської області (далі - Рада) звернулась в суд з позовом до Реєстраційної служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області (далі - Реєстраційна служба), Державного реєстратора Реєстраційної служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області Вавринюка Данила Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, просила: - визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Вавринюка Д.А. при здійсненні державної реєстрації права власності на приміщення АДРЕСА_1; - визнати нечинним та скасувати свідоцтво про право власності на приміщення АДРЕСА_1 від 24.10.2014р., індексний номер 28546149 видано на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1); - визнати нечинним та скасувати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на приміщення АДРЕСА_1 від 24.10.2014р., індексний номер 28546220 видано на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано свідоцтво від 24.10.2014р. індексний номер 28546149 про право власності на приміщення АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що свідоцтво про право власності на приміщення АДРЕСА_1 від 24.10.2014р. видано на його ім'я. Позивачу про перереєстрацію права власності на квартиру №7 відомо із справи №446/2693/14-ц, у якій Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області відкрито провадження 26.12.2014р., тобто за рік до прийняття оскаржуваного рішення, що судом першої інстанції не досліджувалось. Вказує, що спір між двома суб'єктами владних повноважень, щодо правомірності дій одного з них, не повинен нашкодити іншій приватній особі, у якої виникло право власності. На момент розгляду поданої заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно підстав для відмови в проведені реєстраційних дій у державного реєстратора не було. Позивачем не конкретизовано в чому саме відбулось порушення його прав. Судом першої інстанції не взято до уваги, що внаслідок проведеної реконструкції приміщення №7 площа змінилась, про що вказується в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а тому висновок позивача про те, що загальна площа квартири №7 становить 53,9 кв.м. є помилковим. Враховуючи вказане, постанова суду першої інстанції не ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають істотне значення при розгляді справи по суті.

В судовому засіданні представник третьої особи та представник відповідачів апеляційну скаргу підтримали, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в позові відмовити повністю з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває справа №446/2693/14ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа Кам'янка-Бузька міська рада Львівської області про усунення перешкод у користуванні власністю та приведення квартири у попередній стан.

11.09.2015р. представнику Кам'янка-Бузької міської ради стало відомо про рішення реєстраційної служби Кам'янка-Бузького РУЮ щодо перереєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 із житлового фонду у нежитловий та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.10.2014р. серія НОМЕР_2 та витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2014р., індексний номер 28546220.

Вважаючи державну реєстрацію протиправною, Кам'янка-Бузька міська рада звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV, в редакції чинній на момент проведення реєстрації, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з п.2 ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону №1952-IV Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону №1952-IV разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, в редакції чинній на момент здійснення реєстрації, (далі - Порядок №868).

Відповідно до положень п.49 Порядку №868 у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

З матеріалів справи встановлено, що 22.10.2014р. ОСОБА_2 подав заяву про державну реєстрацію права власності на магазин непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 (а.с.84).

Разом із заявою ОСОБА_2 подано: квитанцію про сплату державного мита за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер ЛВ 142142890751 від 16.10.2014р., технічний паспорт на громадський будинок, договір дарування квартири, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія та номер 4939568 від 04.10.2004р. (а.с.85-100).

Із поданих документів вбачається, що відповідно до Договору дарування від 08.09.2004р. ОСОБА_2 (Обдарований) прийняв в дар від ОСОБА_6 (Дарувальник) квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира належала Дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Приватизаційним відділом житлового фонду Кам'янка-Бузької міської ради 30.09.1993р. та зареєстровано за №1564. Загальна площа квартири 53,9 кв.м.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4939568 від 04.10.2004р. власником квартири на підставі зазначеного договору дарування є ОСОБА_2, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 04.10.2004р.

Згідно з інформації із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів від 24.10.2014р. індексний номер 28545483, сформованого відповідачем перед прийняття рішення про реєстрацію права власності, за ОСОБА_2 04.10.2004р. (дата внесення запису) зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з коридору, санвузла, кладової, кухні, 2-х житлових кімнат загальною площею 53,9 кв.м. (а.с.105-107).

Відповідно до Декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої 10.02.2014р. Інспекцією ДАБК у Львівській області, вид будівництва - реконструкція, код об'єкта - 1230.9, ІІ категорія складності, проектна документація затверджена замовником 30.12.2013р., земельна ділянка використовується в межах існуючих фундаментів (а.с.41-43).

Як це вбачається з Технічного паспорта на громадський будинок магазин непродовольчих товарів АДРЕСА_1, виготовлений 23.04.2014р., згідно експлікації приміщень до поверхового плану загальна площа приміщень становить 52,9 кв.м.

З Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої ІДАБК у Львівській області 16.10.2014р., реконструкція квартири АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів з влаштуванням окремого входу здійснена в межах приміщення, загальна площа 52,9 кв.м., на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи (а.с.89-93).

Згідно Свідоцтва про право власності на приміщення АДРЕСА_1 від 24.10.2014р., індексний номер 28546149 видано на ім'я ОСОБА_2, загальна площа об'єкту нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів становить 52,9 кв.м. (а.с.28).

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів приходить до переконання, що зміна в загальній площі квартири зумовлена проведеною реконструкцією та відбулась в сторону зменшення. При цьому, зменшення загальної площі підтверджено заявленими правами та поданими документами.

Колегія суддів також зазначає, що реконструкція квартири, яка була власністю третьої особи ОСОБА_4 не відбувалась в спосіб добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування, а тому для проведення реєстраційних дій, які є предметом судового аналізу, подання згоди співвласників не потребувалось.

Слід зауважити, що перевіркою відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено відсутність відомостей щодо наявності обтяжень речових прав на нерухоме майно чи ще однієї реєстрації прав на нерухоме майно (а.с.103-104).

Відповідно до п.28 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 24 Закону №1952-IV закріплено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_2 до заяви про державну реєстрацію права власності на магазин непродовольчих товарів подано всі необхідні документи, передбачені Порядком №868 що давали можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень у даному випадку були відсутні.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що ні Порядком №868 та ні Законом №1952-IV не передбачено подання разом із заявою про проведення реєстраційних дій дозволу органу місцевого самоврядування про надання житловому приміщенню статусу нежитлового. Повноваженнями щодо перевірки наявності такого документу при реєстрації права власності державний реєстратор не наділений.

Окрім того, державний реєстратор при проведенні реєстраційних дій перевіряє наявність технічного паспорта та не наділений повноваженнями ставити під сумнів дані, які в ньому зазначені.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що при здійсненні державної реєстрації та видачі свідоцтва від 24.10.2014р. індексний номер 28546149 про право власності на приміщення АДРЕСА_1 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне приміщення, державний реєстратор діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до норм чинного на момент проведення реєстрації законодавства.

Окрім того колегія суддів вважає, що висновки суду про те, що договір дарування від 08.09.2004р. за №2322 є підставою для виникнення прав є невірними, оскільки підставою виникнення прав є свідоцтво про право власності, що видане державним реєстратором 24.10.2015р. №28546149, а вказаний договір дарування підтверджує право на речове майно, яке в подальшому було реконструйовано.

Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способами, визначеними законодавством, є підставою для прийняття рішення про відмову в позові. Судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 4 019,40 грн. (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень сорок копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у справі №813/5682/15 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області до реєстраційної служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області, державного реєстратора реєстраційної служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування свідоцтва і витягу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 4 019,40 грн. (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень сорок копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адмфіністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови складено 25.03.2016р.