Постанова № 56720706, 21.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 березня 2016 року Справа № 814/241/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", вул. Заводська, 2, Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232

доЖовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-а, Миколаїв, 54050 проскасування податкових повідомлень - рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» (надалі по тексту також - позивач, Товариство) в грудні 2013 року, посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулось із адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Жовтнева об'єднана податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області, надалі по тексту також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013 № 0003961500 і № 0003971500.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/5296/13-а від 17 лютого 2014 року позов задоволено повністю, повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України (надалі по тексту - ВАСУ) від 26 січня 2016 року по адміністративній справі № К/800/6639/15 постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вказуючи на вмотивованість прийнятих податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на результатах перевірки суб'єкта господарювання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

В листопаді 2013 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за травень 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, яке декларувалось за грудень 2012 року, січень-квітень 2013 року, результати якої оформлені актом від 29 листопада 2013 року № 215/15-34539925 (надалі - акт перевірки).

У висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст. 200 п. 200.4. Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2013 року на 54530 гривні, а також ст. 198 п. 198.3. ПК, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2013 року на 764807,28 гривень.

На підставі акта перевірки 17 грудня 2013 року ДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0003961500, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 року на суму 54530,0 грн.

- № 0003971500, яким суб'єкту господарювання зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2013 року на 764807,0 гривні.

В Акті перевірки (стор.97-100) зазначено, що попереднім актом перевірки Товариства від 27 травня 2013 року № 213/15-34539925 встановлено, що податковий кредит січня 2013 року в сумі 382031,42 грн. сформовано із порушенням вимог, що мало наслідком завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 року на 37783,0 грн. Також, в іншому акті перевірки від 19 червня 2013 р. № 250/15-34539925, вказано на завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в лютому 2013 року на 126 738,0 гривень, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 року на 16747,0 грн. Отже, відповідач вважає, що оскільки позивачем допущені порушення при визначенні показників податкового кредиту січня і лютого 2013 року, що підтверджується актами від 27 травня 2013 року № 213/15-34539925 і від 19 червня 2013 року № 250/15-34539925, це призвело до завищення суми ПДВ, заявленої позивачем до бюджетного відшкодування у травні 2013 року.

Як було встановлено під час розгляду справи на підставі акта перевірки № 213/15-34539925 від 27.05.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість № 0001311502 від 17.06.2013, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку. Згідно з постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 по справі №814/2951/13-а, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, податкове повідомлення-рішення № 0001311502 від 17.06.2013 визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2016 по справі № К/800/50974/15 касаційна скарга на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 справі № 814/2951/13-а повернута скаржнику.

На підставі акта перевірки № 250/15-34539925 від 19.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001531502 від 11.07.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на 126 738 грн. Зазначене повідомлення-рішення скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по адміністративній справі № 814/3350/13-а, яка була залишена без змін згідно з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015. Вищий адміністративний суд України згідно з ухвалою від 05.06.2015 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення судів попередніх інстанцій за справою 814/3350/13-а (К/800/24919/15).

Відповідно до підпункту 56.17.5 п. 56.17 статті. 56 ПК, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначив Верховний суд України в постанові від 03.11.2015 (справа №826/20761/14) висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків.

Оскільки повідомлення-рішення, що прийняті на підставі попередніх актів перевірок були оскаржені позивачем у судовому порядку та у подальшому скасовані згідно з рішеннями судів, що набрали законної сили, позивач не мав підстав для врахування висновків цих актів у податковому обліку.

Згідно приписів п.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало ї сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду адміністративних справ №814/2951/13-а (К/800/50974/15) та 814/3350/13-а (К/800/24919/15) судами була дана правова оцінка висновкам позивача стосовно завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ за січень та лютий 2013 року, згідно з якою порушень податкового законодавства з боку позивача не встановлено.

Крім того, під час нового розгляду справи позивачем було надано додаткові докази, а саме: господарські договори, видаткові накладні, податкові декларації, акти приймання-передачі товарів або робіт, виписки з банківських рахунків позивача, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у січні та лютому 2013 року. Дослідив надані докази, суд приходить до висновку про реальних характер здійснених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Реальність здійснення господарських операцій відповідачем також не заперечується.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року № 0003961500, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2013 р. на суму 54530,0 грн., є необґрунтованим, а отже підлягає скасуванню.

Виходячи із змісту акта перевірки, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за травень 2013 року на 764 807 гривні є неправомірне включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого позивачем ТОВ "Аксет-Агро" у зв'язку з придбанням іригаційних установок. На думку контролюючого органу іригаційні установки не можуть бути використані позивачем у своїй господарській діяльності, так як позивач не має в користуванні земельних ділянок, для зрошення яких могли б використовуватись зазначені установки.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що такі висновки відповідача є необґрунтованими.

Так, згідно з договорами постачання №11 та №12, укладених позивачем з ТОВ «Аксет-Агро» 25.01.2013, позивач у травні 2013 року отримав у власність 4 фронтальних іригаційних установки «Zimmatic», загальною вартістю 8 143 587,87 гривень, у тому числі ПДВ - 1 357 264,31 гривні. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, а оплата підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Реальність здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується.

Придбані іригаційні установки 1 червня 2013 року позивач передав у найм ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло»», що підтверджується відповідним договором та актом приймання-передачі майна.

Із матеріалів справи слідує, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво цукру.

1 червня 2013 року придбані іригаційні установки позивач відповідно до договору найму рухомого майна №03/06-4К передав у строкове платне користування ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро-Діло», що підтверджується актом приймання-передачі майна.

Відповідно до пояснень позивача найбільшим постачальником цукрових буряків, які є сировиною для виробництва цукру, є ТОВ «АТФ «Агро-Діло». Згідно з наданою довідкою на протязі 2013 - 2015 років ТОВ «АТФ «Агро-Діло» за договорами щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру № 30/01/08-2013 від 30.08.2013, № 01/18/08-2014 від 18.08.2014 та 01/04/-2015 від 01.04.2015, копії яких надані позивачем, поставило позивачу 276 629 тонн цукрових буряків на загальну суму 165 812 707,62 гривні. Факт розрахунків підтверджується наданими актами звірки взаєморозрахунків за зазначеними договорами. Також позивачем був наданий договір щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру № 10-2016-ЦБ, згідно з яким в 2016 році позивач планує закупити у ТОВ «АТФ «Агро-Діло» близько 270 000 тонн цукрових буряків.

За період з 01.06.2013 по 29.02.2016 позивач відповідно до договору найму №03/06-4К отримав дохід в сумі 3 392 821 гривень, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків та актами надання послуг с червня 2013 року по лютий 2016 року.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, таку обставину як установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Отже, суд вважає висновки відповідача про те, що придбання обладнання не пов'язано із здійсненням господарської діяльності, є необґрунтованими, оскільки придбання іригаційних установок здійснювалось позивачем у межах основного виду господарської діяльності позивача - виробництва цукру, а надання майна в найм є ще одним окремим видом господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ і зменшення розміру від'ємного значення цього податку протиправними, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 70-71, 86, 122, 138, 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.12.2013 № 0003961500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.12.2013 № 0003971500.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 34539925) за рахунок бюджетних асигнувань Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області суму сплаченого судового збору в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний