Ухвала суду № 56719715, 21.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1658/16 Справа № 186/195/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

06 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, за яким просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в сумі 18479 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 01 липня 2013 року він надав грошову позику у вітчизняній валюті ОСОБА_2 в сумі - 18 479,00 гривень. Наприкінці 2013 року - в грудні місяці, він звернувся до відповідача з проханням про повернення визначеної розпискою грошової суми на його користь у повному розмірі, але відповідач пояснив, що грошової суми для повернення у нього немає, тому попрохав почекати ще деякий час. Після чого, він неодноразово звертався до відповідача з проханням про повернення повної грошової суми, але кожного разу відповідач відмовляв йому, пояснюючи відмову, відсутністю коштів. На цей час відповідач не повернув йому визначену суму позики, тобто заборгованість відповідача перед ним складає 18 479 гривень. В порушення укладеної угоди відповідач не виконав узятих на себе зобов'язань, своєчасно борг не повернув, пояснивши, що у нього відсутні кошти для повернення боргу, незважаючи на те, що займається підприємницькою діяльністю і має прибуток. У звязку з чим просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року ухвалено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість в зв'язку з невиконання зобов'язання за договором позики в розмірі 18479 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн., а всього стягти: 18722,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та повернути справу до розгляду у той же суд у іншому складі суддів для розгляду у загальному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 01 серпня 2013 року було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18 479 гривень, які він зобов'язався повернути на першу вимогу позивача, що підтверджується розпискою від 01 серпня 2013 року. Докази про сплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 будь-яких коштів по вищезазначеному договору позики на час постановлення рішення в матеріалах справи відсутні. При таких умовах суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_2В на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути суму позики в розмірі 18 479 гривень.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено спір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо неповернення суми боргу за договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до розписки від 01 серпня 2013 року, написаною власноруч ОСОБА_2 та ним підписаною, останній отримав у борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 18 479 гривень та зобовязався повернути позивачу суму боргу за першою вимогою.

Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач видав позивачу розписку про зобовязання повернути отримані ним гроші у борг, яка підтверджує виниклі правовідносини сторін за договором позики.

За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До цього часу позичальник не повернув позикодавцеві позику.

Колегія суддів встановила, що договірні відносини виникли між сторонами 01 серпня 2013 року, що підтверджено розпискою відповідача, яка надана апеляційному суду в оригіналі.

Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведені обставини на які він посилається, а тому підстав для відмови у задоволенні позову колегія суддів не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, не має у відповідності з чинним законодавством повноважень у апеляційного суду повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2016 року відстрочено апелянту ОСОБА_2 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення в розмірі 24,36 грн., визначеному згідно ухвали цього ж суду від 29 грудня 2015 року.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає сплаті несплачений судовий збір у розмірі 24,36 гривень відповідно до вимог ч.2 ст.82 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір недоплачений за подачу апеляційної скарги у сумі 24,36 гривень (двадцять чотири гривень 36 копійок) на рахунок: отримувач - управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, р/р 31218206780004 (КБКД 22030001), код ЄДРПОУ - 37989274, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код банку отримувача - МФО 805012, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 02891291, пункт 1.14.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4