Ухвала суду № 56719624, 17.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2698/16 Справа № 206/143/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Ремеза В.А., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І. о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що 22 липня 2015 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто») було укладено договір фінансового лізингу № 000113, предметом якого є автомобіль Ford Fiesta. Під час укладення договору їй пояснили порядок сплати коштів за транспортний засіб, проте не розяснили, що призначення платежу в сумі 86511,50 грн. виявилось адміністративним платежем, а не часткова оплата вартості транспортного засобу.

Позивач зазначає, що договір фінансового лізингу укладений з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» не надала йому предмет договору та не повернула сплачені кошти, чим порушила його права та вимоги чинного законодавства. З таких підстав ОСОБА_2 просила суд визнати договір фінансового лізингу № 000113 від 22 липня 2015 року недійсним та стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 86511,50 грн., а також судові витрати по справі (а.с. 1-12).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року позов було задоволено. Визнано договір фінансового лізингу № 000113 від 22 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» недійсним.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2, сплачені на виконання договору фінансового лізингу № 000113 від 22 липня 2015 року кошти в розмірі 86511,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 500 гривень. Вирішено питання судових витрат (а.с. 64-67).

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у звязку з чим ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.91-95).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 22 липня 2015 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 000113 з додатками, за умовами якого відповідач зобовязався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно, а саме: транспортний засіб марки Ford Fiesta, а позивач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору (а.с. 18-31).

На виконання умов даного договору ОСОБА_2 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 86511,50 грн.: двома платежами по 28837,20 грн. та 57674,30 грн., що підтверджується відповідними квитанціями № 23, № 24 від 22 липня 2015 року (а.с. 33).

Відповідно до ч. 1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.7 та 4.1 оспорюваного договору фінансового лізингу вбачається, що предмет лізингу передається у користування Лізингоодержувачем протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

З договору фінансового лізингу та Додатку №1 (а.с. 30) вбачається, що адміністративний платіж у розмірі 10% від вартості предмета лізингу, підлягає сплаті Лізингоодержувачем за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору.

Частиною 2 ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п.17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобовязувати споживача їх оплатити.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого договору фінансового лізингу.

Відповідно до пп.2 п.6 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Оскільки за умовами спірного Договору лізингу, виконання зобовязання відповідача за ним ставиться в залежність від факту внесення позивачем «адміністративного платежу» за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, наявні підстави для визнання договору недійсним в цілому.

Окрім того, договір лізингу не містить графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів у національній валюті гривні та сам обсяг таких платежів сторони не погодили. Додаток 3 до договору, який передбачений п.8.5 договору та який визначає обсяг планових платежів, сторонами не надано.

Зазначене вказує на невизначеність загального обсягу фінансування, що у свою чергу відповідно до п.10 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» також є ознакою несправедливої угоди, а саме установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що оспорюваний договір фінансового лізингу №000113 по своїй природі є несправедливий, порушує принцип добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення.

Крім того, вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: